Ухвала суду № 18163682, 06.09.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" вересня 2011 р. Справа № 5019/1615/11

За позовом Прокурора Здолбунівського району в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до відповідача Фермерського господарства "Росинка"

про стягнення 4600 грн. 00 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 довіреність №341 від 10.06.2011 року;

від відповідача: представник не з'явився;

від органу прокуратури: Таргоній А.П. посвідчення №43 від 04.07.2011 року.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Здолбунівського району в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства «Росинка»кошти в сумі 4600 грн. 00 коп. фінансової підтримки в доход Державного бюджету України. В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник Фермерського господарства «Росинка»в судове засідання не зявився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлене належним чином, що стверджується наявним в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №3300107446731. Причин неявки в судове засідання не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача та прокурора, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

Український державний фонд підтримки фермерських господарств відповідно до ст.10 Закону України «Про фермерське господарство»є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фермерське господарство»фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно ст.11 Закону України «Про фермерське господарство»кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими садибами на безповоротній та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі.

25.07.2006 року між Рівненським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Росинка»укладено Договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у відповідності до умов якого відділення на поворотній основі зобовязалось надати фінансову підтримку (допомогу) вказаному господарству у розмірі 10 тис. грн.. строком на 5 років.

Згідно з п.3.2.1 Договору фінансова підтримка надається у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної в договорі суми фінансової підтримки на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Пунктом 3.4.2. договору визначено, що фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Укрдежфонду (Рівненському відділенню) згідно з встановленим графіком, а саме: до 01.12.2007 року - 2000,00 грн., до 01.12.2008 року - 2000,00 грн., до 01.12.2009 року - 2000,00 грн., до 01.12.2010 року - 2000,00 грн., до 01.07.2011 року - 2000,00грн.

16.07.2006 року Рівненське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств перерахувало платіжним дорученням №158 на рахунок фермерського господарства «Росинка»10000,00 грн. фінансової підтримки.

Відповідач погасив позичку частково, станом на день звернення з позовною заявою не сплатив платежів, передбачених графіком до 01.12.2010 року та до 01.07.2011 року на загальну суму 4000 грн., що стверджується матеріалами справи.

Посилаючись на умову п.5.2 Договору позивач нарахував пеню за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки в сумі 204 грн.40 коп. за період з 01.12.2009 року по 01.06.2010 року та 97 грн. 60 коп. за період з 01.12.2010 року по 25.03.2011 року.

Крім того, посилаючись на п.5.1 Договору та на ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував інфляційні страти за період грудень 2009 року - лютий 2011 року, що складає суму 244,00 грн., а за період грудень 2010 року - лютий 2011 року складає суму 54 грн. 00 коп..

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші право чини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ФГ "Росинка" було порушено положення Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого Постановою КМУ від 25.08.2004 року №1102 та умови Договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству 25.07.2006 року суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4600,00 грн. фінансової підтримки та штрафних санкцій є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Росинка»(Рівненська обл., Здолбунівський р-н, с.Білашів, код ЄДРПОУ 31851919) в доход Українського Державного фонду підтримки фермерських господарств (33028, м.Рівне, вул.Словацького, 1/113, р/р 31235460700002 у Головному управлінні Державного казначейства України у Рівненській області, код ЗКПО 22586331, МФО 833017, одержувач держбюджет м.Рівне 02801400) 4600 грн. 00 коп..

3. Стягнути з Фермерського господарства «Росинка»(Рівненська обл., Здолбунівський р-н, с.Білашів, код ЄДРПОУ 31851919) в доход державного бюджету України 102 грн. 00 коп. державного мита.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Росинка»(Рівненська обл., Здолбунівський р-н, с.Білашів, код ЄДРПОУ 31851919) в доход державного бюджету України 236 грн. 00 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний «09»вересня 2011 року

<Текст ><Текст ><Текст >