Рішення № 18163610, 31.05.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2011 р.Справа №14/159-18/623/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ», юридична адреса: 62459, Харківська область, Харківський район, селище Високий, територія Автотурбази «Кемпінг»; поштова адреса: вул. Артема, 25-б, м. Харків, 61002

до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», адреса: вул. Куйбишева, 22-а, м. Полтава, 36024

про стягнення 96413,77 грн.

Суддя Тимченко Б.П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 1-юр. від 04.01.2011р.

від відповідача:не з'явився

Розглядається позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл»до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди, спричиненої пошкодженням в ДТП сідельного тягача 19.463», державний номер НОМЕР_1, в розмірі 42932,05 гривень, збитків в розмірі 52930,20 гривень, які були понесені позивачем, у зв'язку із залученням до здійснення своєї господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника, та 551,52 гривень витрат на оплату висновку експертного товарознавчого дослідження, що загалом становить 96413,77 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.09.2010 року по справі № 14/159 позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42932,05 гривень майнової шкоди, 551,52 грн. витрат на оплату висновку товарознавчого дослідження, суми упущеної вигоди 9484,80 гривень, державне мито у розмірі 529,68 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. В частині вимог в розмірі 43445,40 гривень судом відмовлено у звязку з недоведеністю та безпідставністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2010 року рішення господарського суду Полтавської області від 22.09.2010 року по справі № 14/159 в частині стягнення 42932,05 гривень майнової шкоди, 551,52 грн. витрат на оплату висновку товарознавчого дослідження, суми упущеної вигоди 9484,80 гривень, скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2011 року рішення господарського суду Полтавської області від 22.09.2010 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року по справі № 14/159 було скасовано, на підставі того, що судами першої та апеляційної інстанції було розглянуто спір без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і обєктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.03.2011 року було призначено справу до розгляду на 07.04.2011 року на 10 год. 30 хв. та витребувано у сторін письмові пояснення щодо предмету спору з урахуванням постанови ВГСУ.

07.04.2011 року у судовому засіданні Представник позивача на позові наполягав. Відповідач у судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином про час та місце проведення судового засідання. У судовому засідання від позивача надійшло клопотання № 05/04-1юр. від 05.04.2011 року (вх. № 5953д від 07.04.11р.) про витребування від позивача наступних доказів у справі:

1. Яка посадова/службова особа згідно штатного розкладу, посадових інструкцій, наказів/розпоряджень ДП «Полтавський облавтодор», була відповідальною за забезпечення безпечного та безперебійного руху автомобільного транспорту на 323 км автодороги Київ-Харків (М-03) на момент ДТП (26.03.2010р.)?;

2. Чи працював на момент ДТП (26.03.2010р.) у ДП «Полтавський облавтодор»громадянин Петруцій Євгеній Федорович, якщо працював, то яку посаду обіймав?;

3. Чи було фактично встановлено тимчасові дорожні знаки 1.12. «Вибоїна»та 3.29. «Обмеження максимальної швидкості», на 323 км. автодороги «Київ Харків»на момент ДТП?;

4. Чи є яма площею 1,5м на 4м та глибиною 0,25м на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-03 «Київ Харків Довжанський»вибоїною та чи допускається згідно чинних нормативів, стандартів (ДСТУ) наявність таких ям на дорожньому покритті та рух автомобільного транспорту?.

5. Чи вжив Відповідач на момент ДТП всіх заходів направлених на уникнення, запобігання ДТП на 323 км автодороги «Київ Харків»?

Клопотання було розглянуто та задоволено. Відкладено розгляд справи на 19.04.2011р. на 10.10 год.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.04.2011р. щодо виправлення описки судове засідання призначено на 28.04.2011р. на 10 год. 15 хв.

28.04.2011 року у судовому засіданні Представник позивача на позові наполягав. На виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 21.03.2011 року надав суду додаткові письмові пояснення щодо предмету спору з урахуванням постанови касаційної інстанції. Відповідач у судове засідання не зявився, надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, в звязку з зайнятістю в іншому судовому процесі. Розгляд справи відкладено на 12.05.2011р. на 10 год. 40 хв.

12.05.2011 року у судовому засіданні Представник позивача на позові наполягав. Відповідач у судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином про час та місце проведення судового засідання. Розгляд справи відкладено на 31.05.2011р. на 11 год. 00 хв.

31.05.2011р. відповідач в судове засідання не зявився, витребувані господарським судом докази не надав, хоча був повідомлений належним чином про час та місце проведення судового засідання..

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, господарський суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

У призначеному судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив, що 26.03.2010 року, приблизно в 01 год. 10 хв., під часу руху автопоїзду, у складі сідельного тягача марки AN 19.463», державний номер НОМЕР_1, з напівпричепом, що належать на праві власності ТОВ «САНОІЛ», під керуванням водія Дараган Олега Миколайовича, що перебуває у трудових відносинах з позивачем, на 323 км автодороги «Київ Харків», відбулась дорожньо-транспортна пригода потрапляння вищезазначеного сідельного тягача марки 19.463», державний номер НОМЕР_1, в яму (площею 1,5м на 4м), яка утворилась в дорожньому покритті автодороги. Внаслідок ДТП сідельному тягачу марки 19.463», державний номер НОМЕР_1 було завдано механічні пошкодження.

Відповідно до Довідки від 08.04.2010р. за вих. № 365, наданої Полтавською окремою ротою ДПС ДАІ УМВС України в Полтавській області, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок неналежного утримання стану проїжджої частини відповідальною особою. Крім того, в довідці зазначалось, що адміністративні матеріали за вищевказаною ДТП направлені до Октябрського райсуду м. Полтави.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 24.04.2010р., було встановлено, що ДТП, яке сталось 26.03.2010р. на 323 км автодороги «Київ Харків», за участю автомобіля 19.463», державний номер НОМЕР_1, спричинено ямковістю дорожнього покриття, через порушення головним інженером філії «Полтавська ДЕД» Петруцієм Євгенієм Федоровичем правил норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автодороги «Київ Харків».

Однак, постановою Апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2010р. по справі № 33-335/2010, було скасовано Постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 24 квітня 2010р. щодо Петруція Є.Ф., а адміністративну справу за ст. 140 ч. 4 КупАП закрито провадженням, за відсутності в його діях складу правопорушення.

Позивач, посилаючись на положення ст. 35 ГПК України, відповідно до якої постанова у справі про адміністративне правопорушення не є обовязковою для Господарського суду, обґрунтовано вважає, що постанова Апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2010р. по справі № 33-335/2010 не є обовязковою для господарського суду, а отже не може бути доказом відсутності вини відповідача.

Приймаючи до уваги те, що цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) як у випадках порушення зобовязання за договором, так і за зобовязанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, передбачає презумпцію вини правопорушника, керуючись п. 6 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.03.1994 № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди», Позивач не повинен доказувати наявність вини Відповідача у заподіянні шкоди, а навпаки, на Відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Однак, відповідач в судові засідання не зявлявся, не виконав вимоги ухвали господарського суду щодо надання додаткових доказів по справі. Наявні в матеріалах справи докази надані відповідачем не доводять відсутність вини відповідача, оскільки не підтверджують, що останнім було виконано всі необхідні заходи, передбачені чинним законодавством, в тому числі державними стандартами України.

Позивач, обґрунтовано вважає, що ДП «Полтавський облавтодор», не виконав покладеного на нього завдання щодо забезпечення безпечного руху автотранспорту на закріпленій за ним ділянці автодороги, а саме на 323км автодороги «Київ Харків», зокрема, не забезпечив виконання вимог щодо експлуатаційного стану автомобільної дороги, передбачені п. 3.1.1. Державного стандарту України 3587-97 «Автомобільні дороги, вулиці і залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», згідно якого покриття проїжджої частини не повинно мати просадок, вибоїн, напливів або інших деформацій, що ускладнюють рух транспортних засобів. Крім того, відповідно до п. 3.1.2. вищевказаного ДСТУ, гранична глибина окремих просадок, вибоїн не повинна перевищувати 4 см для даної категорії доріг, в той час, як глибина ями, в яку потрапив транспортний засіб Позивача, становила 60 см. Більш того, відповідач до моменту ремонту, навіть не вжив заходів для огородження вищевказаної ями, яка є перешкодою на автомобільній дорозі загальнодержавного значення, та не встановив безпосередньо перед самою ямою додаткових дорожніх знаків, передбачених ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування.», зокрема, дорожні знаки 4.7. «Обїзд перешкоди з правого боку», та/або 4.8. «Обїзд перешкоди з лівого боку»та/або 4.9. «Обїзд перешкоди з правого або лівого боку», які застосовуються, щоб зазначити, що обїзд острівців безпеки і різноманітних перешкод, що знаходяться на проїзній частині , дозволяється з боку (боків), зазначеного стрілкою (стрілками) на знаках, а також дорожнього знаку 1.39. «Інша небезпека (аварійно небезпечна ділянка)», який встановлюється перед небезпечними ділянками доріг у місцях, де ширина проїзної частини, радіуси заокруглень тощо не відповідають вимогам Державних будівельних норм (ДБН), а також перед місцем або ділянкою концентрації ДТП, визначених у встановленому порядку.

На думку позивача, вищенаведені обставини є свідченням свідомої протиправної бездіяльності відповідача, а отже його вини. При цьому, встановлення службової особи відповідача, яка допустила вищевказані порушення вимог ДСТУ та не вжила всіх заходів направлених на уникнення, запобігання ДТП на 323 км автодороги «Київ Харків», в контексті спірних правовідносин, не має суттєвого значення.

Таким чином, позивач вважає, що наявні всі необхідні елементи (протиправна поведінка відповідача, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина, особи, що заподіяла шкоду) для покладення на відповідача відповідальності за позадоговірну шкоду спричинену позивачу, внаслідок пошкодження у ДТП сідельного тягача 19.463», державний номер НОМЕР_1.

Судом встановлено, що відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2561, від 09.04.2010р., складеного ХНДІСЕ ім. засл. професора М.С. Бокаріуса на підставі листа позивача та результатів технічного огляду, вартість відновлювального ремонту сідельного тягача позивача склала 42932,05 грн. Також, в звязку з пошкодження у ДТП, майна Позивача, він вимушений був здійснити додаткові витрати в розмірі 551,52 грн., повязані з оплатою висновку експертного товарознавчого дослідження щодо встановлення вартості відновлювального ремонту автомобілю N 19.463», державний номер НОМЕР_1, складеного ХНДІСЕ ім. засл. професора М.С. Бокаріуса.

Крім того, судом встановлено, що через незадовільний технічний стан, пошкодженого у ДТП сідельного тягача 19.463», державний номер НОМЕР_1, його було направлено на ремонт до гаражу (автобази) Позивача. Відповідно до наказу генерального директора № 27/03-1рем. від 27.03.2010 року, ремонт сідельного тягача, здійснювався власними силами Позивача і тривав по 10.05.2010 року. Відповідно, протягом вищевказаного періоду, транспортний засіб не міг використовуватись Позивачем для здійснення господарської діяльності.

Однак, з метою виконання договірних зобовязань перед контрагентами щодо перевезення вантажів, Позивач вимушений був залучити до перевезення вантажів контрагентів транспортні засоби стороннього перевізника. Тому, протягом строку ремонту транспортного засобу Позивача, перевезення вантажів за замовленнями контрагентів Позивача здійснювалось транспортними засобами СПД-ФО ОСОБА_2, який має Ліцензію серія НОМЕР_2 на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), видану Головавтотрансінспекцією Міністерства транспорту та звязку України 28.09.2007р.

Залучення Позивачем до перевезень транспортних засобів СПД-ФО ОСОБА_2 здійснювалось згідно із Договором № 1006 від 10.06.2008р., укладеним між Позивачем та СПД-ФО ОСОБА_2 Перевезення виконувались вантажним сідловим тягачем 19.403», державний номер ВІ0866АВ та напівпричепом фургоном ізотермічним », державний номер НОМЕР_3, які належать СПД-ФО ОСОБА_2 згідно із свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, під керуванням водія ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває у трудових відносинах із СПД-ФО ОСОБА_2 згідно із трудовим договором від 16.01.2007р.

Залучення Позивачем до здійснення власної господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника було вимушеним заходом, направленим виключно на належне виконання позивачем договірних зобовязань перед контрагентами та уникнення негативних наслідків повязаних із невиконанням договірних зобовязань (розірвання контрагентами договорів перевезення, накладення штрафних санкцій за порушення договірних зобовязань та інше).

Протягом строку ремонту транспортними засобами ФО-П ОСОБА_2 було здійснено 11 перевезень вантажів за замовленнями контрагентів Позивача по території України, що підтверджується актами виконаних робіт, копіями ТТН, копіями подорожніх листів вантажного автомобіля. Загальна вартість перевезень за вищевказаний період визначалась із розрахунку вартості 1 км пробігу в розмірі 5,70 грн., згідно із додатковою угодою № 18 до Договору № 1006 від 10.06.2008р., та склала 52930,20 грн. Вищевказані кошти в повному обємі були перераховані на розрахунковий рахунок ФО-П ОСОБА_2 відповідно до умов Договору, що підтверджується платіжними дорученнями.

Отже, внаслідок пошкодження транспортних засобів позивача в результаті ДТП, яка сталась з вини відповідача, позивач додатково поніс збитки на суму 52930,20 грн., оскільки був вимушений тимчасово залучити для здійснення своєї господарської діяльності та належного виконання зобовязань перед контрагентами за діючими договорами перевезення, транспортні засоби стороннього перевізника.

Відповідно до ст. 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В результаті ДТП, яка сталась з вини водія Відповідача, було порушене право Позивача встановлене ст. 43 Господарського кодексу України щодо самостійного здійснення без обмежень підприємницької діяльність, яка не заборонена законом. Внаслідок пошкодження в ДТП майна (транспортних засобів) належного Позивачу, Позивач не мав змоги в повній мірі здійснювати підприємницьку діяльність, через існуючи перешкоди у вигляді пошкодженого з вини Відповідача майна. Однак, не зважаючи на обмеження прав Позивача після ДТП, його зобовязання перед контрагентами залишились незмінними, тобто обмеження прав не вплинуло на обсяг зобовязань позивача. В такий ситуації, позивач вимушений був здійснити заходи направлені на негайне відновлення свого права щодо здійснення підприємницької діяльності без обмежень, з метою забезпечення належного виконання зобовязань перед контрагентами. За таких умов, витрати здійсненні позивачем в якості оплати за залучення транспорту стороннього перевізника є витратами зробленими позивачем за для відновлення свого порушеного права, а отже в розумінні ст. 22 ЦКУ є реальними збитками. Факт здійснення оплати позивачем підтверджується платіжними дорученнями, які є в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, в звязку з тим, що внутрішні та міжнародні автомобільні перевезення вантажів є основним видом господарської діяльності ТОВ «САНОІЛ», який безпосередньо пов'язаний із експлуатацією вантажного автотранспорту та в розумінні ст. 1187 Цивільного кодексу України є джерелом підвищеної небезпеки, дана діяльність перебуває під особливим контролем з боку державних органів, зокрема органів ДАІ та Головавтотрансінспекції (її територіальних управлінь) при Міністерстві транспорту та зв'язку України. В звязку з цим, Позивач приділяє значну увагу технічному стану власних транспортних засобів, що використовуються при здійсненні господарської діяльності та дотриманню встановлених законодавством вимог щодо порядку їх експлуатації. За таких умов, Позивач проводить обовязкові періодичні перевірки технічного стану належних йому транспортних засобів, та у разі необхідності здійснює їх поточні та капітальні ремонти, в тому числі відновлювальні ремонти зумовлені пошкодженням транспортних засобів внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Попередня господарська практика підприємства позивача, показала, що не завжди у випадку проведення ремонту транспортних засобів існує можливість забезпечити потребу контрагентів у перевезеннях власним рухомим складом, що безпосередньо пов'язано із ризиком не виконання (зриву) або неналежного виконання замовлення контрагента на перевезення, а в подальшому, як наслідок, застосування штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань та/або ініціювання контрагентом розірвання договору, що може негативно позначитись на господарській діяльності позивача та її фінансових результатах. Таким чином, договір № 1006 від 10 червня 2008р., згідно з яким позивач на час ремонту власних транспортних засобів залучав до перевезення вантажів транспортні засоби СПД-ФО ОСОБА_2, було укладено до дати ДТП, з метою забезпечення періодичної потреби позивача в додаткових транспортних засобах, необхідних для виконання договірних зобовязань перед контрагентами на випадок несправності та ремонту транспортних засобів, належних позивачеві. Тобто даний договір не був разовим, зумовленим виключно одиничною, конкретно визначеною потребою позивача у додатковому транспорті, а був укладений позивачем з метою мінімізації в майбутньому можливих ризиків невиконання договірних зобов'язань перед контрагентами у випадку неможливості використання позивачем власних транспортних засобів, через їх несправність або з будь-яких інших причин, та уникнення негативних наслідків пов'язаних із таким невиконання.

В звязку із вищевикладеним, при встановленні причинно-наслідкового звязку між витратами позивача на залучення транспорту СПД-ФО ОСОБА_2 та пошкодженням у ДТП транспорту позивача, безпосередньо дата укладення договору не має суттєвого значення.

Виходячи із матеріалів справи та пояснень позивача, судом встановлено, що строк проведення ремонтних робіт сідельного тягача «MAN 19.463», державний номер НОМЕР_1 був зумовлений виключно складністю проведення ремонту, через значну кількість механічних пошкоджень та їх важким характером, а також необхідністю закупівлі необхідних для ремонту запчастин.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що внаслідок пошкодження транспортного засобу позивача в результаті ДТП, яка сталась з вини відповідача, позивач поніс збитки в розмірі 52930,20 грн., оскільки був вимушений залучити для здійснення своєї господарської діяльності транспортні засоби іншого перевізника.

Пунктом 8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитки за своєю юридичною природою є грошовим вираженням майнової шкоди. Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями; діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зобов'язання щодо відшкодування шкоди, як і інші зобов'язання, відповідно до загальної норми частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України виникають з підстав встановлених статтею 11 цього кодексу, зі змісту якої впливає, що кожна із передбачених нею підстав має назву юридичного факту, тобто виникнення зобов'язання шкоди ґрунтується на фактах завдання цієї шкоди.

Як вбачається з системного аналізу господарським судом норм чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, для застосування вищевказаного виду цивільно-правої відповідальності необхідною є наявність відповідних умов: завданої шкоди, протиправності у поведінці заподіювача шкоди, причинного зв'язку між першими двома елементами; вини заподіювача шкоди. Частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України закріплено принцип презумпції вини, а саме обов'язок доводити відсутність своєї вини покладено на особу, яка завдала шкоди.

На підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що позивач, у зв'язку з пошкодженням транспортних засобів в результаті ДТП, поніс збитки з вини відповідача та між завданими позивачу збитками у розмірі 96413,77 грн. та діями відповідача існує причинний зв'язок.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позивна вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди у розмірі 96413,77 грн. підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути на користь позивача суму державного мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 964,14 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 16, 22, 509, 1166, Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 35, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», адреса: вул. Куйбишева, 22-а, м. Полтава, 36024, код ЄДРПОУ 32017261, р/р 260013640 в АБ «Полтава-Банк», МФО 331489 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ»(юридична адреса: Харківська область, с. Високе, територія автотурбази «Кемпінг»; поштова адреса: 61002, м. Харків, вул. Артема, 25-6, код ЄДРПОУ 31610072, р/р 26007026485 в ПАТ «БАНК «ГРАНТ»м. Харків, МФО 351607) майнову шкоду, спричиненої пошкодженням в ДТП сідельного тягача 19.463», державний номер НОМЕР_1, в розмірі 42932,05 гривень, збитки в розмірі 52930,20 гривень, які були понесені позивачем, у зв'язку із залученням до здійснення своєї господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника, 551,52 гривень витрат на проведення авто товарознавчого дослідження, витрати по сплаті державного мита в сумі 964,14 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Б.П. Тимченко