Рішення № 18162945, 30.08.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2011 р. Справа № 5016/1949/2011(1/126)

м. Миколаїв

За позовом: Одеська залізниця

/65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19/

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон”

/54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1/

про: стягнення 110732,16 грн.

Суддя Васильєва Л.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 49 від 04.01.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 15 від 25.01.2011р.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 110732,16 грн. плати за користування вагонами у затриманому поїзді по станції Прибугській в грудні 2010 року.

Відповідач позов не визнає з тих підстав, що від прийому вагонів не відмовлявся, приписом статті 121 Статуту Залізниць України передбачено звільнення від плати за користування вагонами у разі подання локомотивом залізниці вагонів на фронти вивантаження у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність(а.с.68-71).

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши доводи представників сторін у судовому засіданні, суд

встановив:

як вбачається з матеріалів справи (а.с.54-56) між позивачем та відповідачем був укладений договір № ДН-4/98 від 12.10.2009 року, за умовами пункту 1 якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується підїзна колія, яка належить підприємству і примикає стрілкою №35 до підїзної колії ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці та обслуговується локомотивом Ольшанської філії ВАТ "КДМППЗТ".

Відповідно до пунктів 5, 6 договору повідомлення про готовність вагонів для передачі передаються: прийомоздавальником станції прийомоздавальнику відповідача цілодобово по телефону за 2 години до готовності передачі з записом в книзі повідомлень, вагони для підїзної колії подаються локомотивом залізниці на колію №11 ст. Миколаїв-Вантажний.

Згідно пункту 11 договору максимальна переробна спроможність вантажних пунктів без урахування часу на технологічні операції складає: вивантаження зернових на коліях 2,3,4 фронт одночасної подачі 15 вагонів (по 5 вагонів на кожну колію), фронт одночасного вивантаження 15 вагонів (по 5 вагонів на кожній колії) за 2 год. 30 хв. Добова переробна спроможність вантажних фронтів з урахуванням часу на технологічні операції складає 75 вагонів на добу.

Пунктом 16 договору встановлено, що підприємство сплачує залізниці плату: за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458, та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифного керівництва №1).

За умовами пункту 18.4 договору залізниця має право затримати поїзди на підходах до ст. Миколаїв-Вантажний, у разі не прийому вагонів Підприємством, при наявності на 17 год. 00 хв., на коліях станції призначення вагонів у кількості не менше добової переробної спроможності вантажних фронтів. Вагони, що з вини Підприємства, простоюють на підходах до станції призначення, в затриманих поїздах в очікуванні подачі під вивантаження, незалежно від виконання переробної спроможності, оформлюються актами про затримку вагонів ф.ГУ23а, з покладанням на підприємство відповідальності за користування вагонами та зберігання вантажів у вагонах до моменту закінчення затримки, згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом (Тарифного керівництва №1), Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458, та Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за вх.№866/5087. Загальний час, за який підприємством вноситься плата за користування вагонами, включає час затримки з його вини та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні Підприємства, згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458.

25.12.2010 року на станції Прибугська Одеської залізниці на підставі наказу №36 про затримку потягу було затримано потяг, про що складено акт про затримку №29 від 2512.2010 року. Відповідно до наказу та акту підстава для затримання неприйняття вагонів вантажовласником(а.с.14-15).

Згідно з відомостями про плату за користування вагонами, накопичувальною карткою залізницею нарахована плата за користування вагонами у сумі 92276,80 грн. та ПДВ (20%) 18455,36грн., всього на суму 110732,16 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком(а.с.8-9, 13-32).

Позивач на адресу відповідача направив претензію № 80 від 06.04.2010 року, яка залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення Одеської залізниці до господарського суду Миколаївської області з позовом.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне:

припис статті 908 Цивільного кодексу України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Аналогічно вказані правовідносини регулює частина 5 статті 307 Господарського кодексу України, відповідно якої умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства.

Статтею 119 Статуту залізниць України встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками підїзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами субєктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної підїзної колії, порту, підприємства.

Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники підїзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Памяток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Памяток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к , Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23. Перелічені документи, як докази наявності підстав для нарахування плати за користування вагонами, надані позивачем(а.с.8-53).

Пунктами 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передає йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

На виконання вищезазначеного, наказ про затримку потягу № 3502 позивачем видано 25.12.2010р. о 19.05.(а.с.14), складено акт про затримку вагонів №29 від 25.12.2010р.(а.с.15), відповідач повідомлений про затримку поїзду(а.с.16-17).

Статтею 121 Статуту залізниць України передбачено, що, вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача.

З вказаною нормою кореспондується підпункт “б” пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, відповідно якого вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.

Факт затримки потягу № 3502 у кількості 56 вагонів з кукурудзою з 20.00. 25.12.2010 року встановлений судом на підставі наданих позивачем доказів(а.с.13-53) та не оспорюється відповідачем.

Разом з тим, суд вважає доводи відповідача щодо відсутності факту його відмови у прийняття потягу № 3502 необґрунтованими. Як зазначено в Акті про затримку вагонів від 25.12.2010 року, відповідач не прийняв потяг з причини зайнятості його фронтів вивантаження та відсутності технічної можливості накопичення вагонів на станції Миколаїв - Вантажний. Довідка про переробну спроможність відповідача(а.с.12) свідчить, що на час прибуття потягу № 3502 на коліях станції Миколаїв - Вантажний знаходилось 170 вагонів з вантажем відповідача. Вагони зберігались на колії №11, що належить позивачу, як це передбачено пунктом 6 договору від 12.10.2009 року(а.с.54-56). Вказаний факт підтверджений представниками сторін у судовому засіданні. З цієї колії відповідач самостійно забирав вагони, що надійшли на його адресу. Бездіяльність відповідача щодо забирання вагонів з колії №11 на свої фронти вигрузки свідчить про його фактичну відмову від прийняття поїзду № 3502. З вказаних вище підстав суд не приймає посилання відповідача на лист від 29.12.2010 року щодо подачі вагонів з кукурудзою, оскільки він надісланий через 4 дні після прибуття поїзду, на 11-й колії знаходились вагони, які прибули раніше та не були ним вивантажені(а.с.72).

Суд не приймає доводи відповідача щодо звільнення його від плати за користування вагонів у відповідності зі статтею 121 Статут залізниць України та підпункту «б»пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, оскільки вказані норми передбачають звільнення від плати у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Відповідно пункту 6 договору від 12.10.2009 року позивач не подавав локомотивом залізниці вагони на фронти вивантаження відповідача. Вказані дії виконував локомотив Ольшанської філії ВАТ «КДМППЗТ», як це передбачено пунктом 1 та 6 договору.

Пунктом 11 договору від 12.10.2009 року сторони передбачили максимальну переробну спроможність відповідача, а саме - добова переробна спроможність вантажних фронтів відповідача складає 75 вагонів на добу. Разом з тим, пунктом 18.4 двосторонньої угоди встановлено, що відповідач відшкодовує плату за користування вагонами в затриманому потязі незалежно від виконання переробної спроможності відповідача.

Суд також вважає, що відсутність акту загальної форми не може бути підставою звільнення відповідача від плати за користування вагонами у затриманому потязі, оскільки позивачем складено акт про затримку вагонів № 29 від 25.12.2010 року, форма якого встановлена додатком №3 до Правил користування вагонами і контейнерами, тобто факт затримки потягу належним чином доведений.

Позивачем на підставі Правил користування вагонами і контейнерами, Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Тарифне керівництво, розділу 5 Ставки плати за користування вагонами здійснено розрахунок плати за вагони, відповідно якого відповідач має сплатити суму 110732.16 грн., розрахунок відповідачем не оспорюється.

З врахуванням вищезазначеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” /54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113/ на користь Одеської залізниці /65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19 код ЄДРПОУ 01071315/ 110732,16 грн. плати за користування вагонами, судові витрати в сумі 1107,32 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.I. Васильєва

Повний текст рішення складено 02.09.2011р.