Рішення № 18162822, 06.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.11 Справа№ 5015/3610/11

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Полонський гірничий комбінат”, м. Полонне Хмельницької області

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Львів

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛВ-ПІРС», м.Львів

про стягнення 54023, 05 грн.

Суддя П. Манюк

при секретарі І. Альховській

За участю представників:

від позивача: Мазурук Ж.А. - представник

від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець

від третьої особи: не зявився

Суть спору: Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства “Полонський гірничий комбінат” до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, з участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТзОВ «ЛВ-ПІРС»про стягнення 54023, 05 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.07.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.07.2011 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 01.08.2011 р. до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ТзОВ «ЛВ-ПІРС».

За клопотанням представника позивача строк розгляду справи продовжено в порядку ст. 69 ГПК України.

В судових засіданнях, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач у судових засіданнях позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволені з підстав зазначених у відзиві та в додаткових поясненнях до відзиву.

Представник третьої особи в судові засідання не зявився.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне:

Публічне акціонерне товариство “Полонський гірничий комбінат” (надалі позивач) звернулося із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення 54023, 05 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що позивач відпускав ТОВ «ЛВ-ПІРС»щебеневу продукцію, на підставі заявок на поставку товару, в якій визначено кількість та вид продукції.

Факт відвантаження товару на станцію Брюховичі Львівської залізниці підтверджуються залізничними квитанціями про прийняття вантажу до перевезення № 33399742 та № 33399771.

Оплату за поставку вказаної продукції, згідно накладних від 02.09.2008 р. № 7 та від 06.09.2008 р. № 20, повинен був здійснити фізична особа-підприємець ОСОБА_1

У зв»язку з тим, що отримана щебенева продукція була оплачена лише частково, у відповідача виникла заборгованість в сумі 49261, 30 грн.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3 700, 95 грн. інфляційних та 1060, 80 грн. 3 % річних.

В представленому відзиві та в усних пояснення, наданих в судових засіданнях, відповідач позовні вимоги заперечив з мотивів, що позов предявлений до неналежного відповідача, оскільки отримувачем щебеневої продукції було ТзОВ «ЛВ-ПІРС».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, зокрема інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, позивач відпускав ТОВ «ЛВ-ПІРС»щебеневу продукцію. Факт відвантаження щебеневої продукції на станцію Брюховичі Львівської залізниці підтверджуються залізничними квитанціями про прийняття вантажу до перевезення № 33399742 та № 33399771.

Свої позовні вимоги до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 позивач обґрунтовує тим, що в накладних від 02.09.2008 р. № 7 та від 06.09.2008 р. № 20 відповідач визначений платником за поставлений товар

Однак судом встановлено, що в накладних від 02.09.2008 р. № 7 та від 06.09.2008 р. № 20, які надані позивачем та відповідачем існують розбіжності. В накладних наданих позивачем зазначено платником відповідача, а одержувачем вантажу ТзОВ «ЛВ-ПІРС», а також відсутні будь-які відмітки одержувача вантажу, покупця або платника, лише стоїть печатка позивача з написом «Копія вірна», а в накладних, які надав відповідач платником і одержувачем вантажу зазначено ТзОВ «ЛВ-Пірс»і підписані вони головою правління та головних бухгалтером позивача та скріпленні печаткою товариства.

До матеріалів справи відповідачем долучено лист ТзОВ «ЛВ-ПІРС»від 05.08.2011 року № 17, в якому воно надає завірені копії накладних від 02.09.2008 р. № 7 та від 06.09.2008 р. № 20 та зазначає, що розрахунки за отриманий товар від позивача ТзОВ «ЛВ-ПІРС» проводить самостійно.

Згідно із приписами ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не представлено жодного доказу, який би підтверджував обовязок відповідача отримати даний товар, а тим більше оплатити його.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, лише у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Всупереч вказаній нормі, позивач не довів порушення свого права саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та не довів правомірності свого звернення з позовом до нього.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 54023, 05 грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст.49 ГПК України залишаються за позивачем.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 712 ЦК України, ст. ст. 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Полонський гірничий комбінат” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 54023, 05 грн. відмовити повністю.

Суддя П. Манюк