Рішення № 18162764, 30.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2011 р. Справа № 8/091-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт», ідентифікаційний код: 34343964, юридичне місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Закревського, 22, фактичне місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Каховська 71 А,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів», ідентифікаційний код: 31722493, місцезнаходження: 08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Київська, 66-В,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: юрисконсульт товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт» ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 19.07.2011 року;

від відповідача: не зявився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки від 30.06.2010 року за № 3006/2-10 (далі за текстом: Договір) на загальну суму 15160,31 грн. (п'ятнадцять тисяч сто шістдесят гривень 31 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору поставки від 30.06.2010 року за № 3006/2-10 не здійснив оплату придбаних у Позивача товарів, в звязку з чим у Відповідача виникла заборгованість за Договором перед Позивачем на загальну суму 15160,31 грн. (п'ятнадцять тисяч сто шістдесят гривень 31 коп.), яка включає в себе станом на 01.07.2011 року основний борг у сумі 11681,28 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 28 коп.), штраф у сумі 2336,25 грн. (дві тисячі триста тридцять шість гривень 25 коп.), двадцять два цілих та пять десятих проценти річних у сумі 733,95 грн. (сімсот тридцять три гривні 95 коп.), інфляційні нарахування у сумі 408,83 грн. (чотириста вісім гривень 83 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.07.2011 року порушено провадження у справі №8/091-11 та призначено останню до розгляду на 19.07.2011 року.

19.07.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідач не зявились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимог ухвали суду від 04.07.2011 року не виконали. Ухвалою суду від 19.07.2011 року розгляд справи відкладено на 16.08.2011 року.

16.08.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який виконав вимог ухвал суду від 04.07.2011 року та від 19.07.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 04.07.2011 року та від 19.07.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 16.08.2011 року розгляд справи відкладено на 30.08.2011 року.

30.08.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не зявився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 04.07.2011 року, від 19.07.2011 року та від 16.08.2011 року не виконав. У звязку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 30.08.2011 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

30.06.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт»(далі за текстом: Продавець або Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів»(далі за текстом: Покупець або Відповідач) з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655, 712 Цивільного кодексу України укладено Договір поставки від 30.06.2010 року за № 3006/2-10 (далі за текстом: Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, Продавець зобовязався поставити пакувальні матеріали за якістю, в кількості, в строки, за ціною, асортиментом і найменуванням згідно рахунку на поставку конкретної партії товарів, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити їх. Вартість договору складається з вартості товарів, відпущених Продавцем Покупцю в період дії цього Договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору, Покупець оплачує товари, що поставляються за даним Договором, за ціною та за реквізитами, зазначеними у відповідному рахунку (накладній) Продавця. Ціни встановлюються на кожну партію за згодою сторін, є договірними. Оплата проводиться в формі 100 % оплати з відстрочкою платежу 14 календарних днів.

Згідно із вимогами п. 3.2. Договору, під датою поставки розуміється дата оформлення видаткової накладної, виписаної на імя Покупця і підписаної її представником, що засвідчує факт приймання товарів.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що на виконання вимог Договору 21.02.2011 року Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 11681,28 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 28 коп.), що підтверджено видатковою накладною від 21.02.2011 року за №РН-001440 та довіреністю від 21.02.2011 року серії 12 ААА за №368956/970, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Вказана видаткова накладна підписана Відповідачем, на виконання вимог п.2.1., 3.2 Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу та якості поставлених товарів з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем поставленого товару у обсягах, асортименті та вартістю, визначених в цій видаткові накладній, достовірність якої Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем видаткова накладна та довіреність на отримання товару без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставлених Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобовязань за Договором.

Поясненнями Позивача, які він дав в судових засіданнях 16.08.2011 року та 30.08.2011 року під час розгляду справи №8/091-11, видатковою накладною від 21.02.2011 року за №РН-001440, довіреністю від 21.02.2011 року серії 12 ААА за №368956/970, претензією від 12.04.2011 року за №02/04, підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 1.1., 2.1., 2.2., 2.3. Договору не оплатив поставленні Позивачем товари, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 07.03.2011 року за Договором виникла заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 11681,28 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 28 коп.).

Судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 30.08.2011 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки товарів, їх вартості та якості не надходило. Відповідачем суду не надано доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків поставки товарів або щодо їх якості чи оплати Відповідачем останніх.

Суд на підставі вищенаведеного дійшов висновку, що факт належного виконання Позивачем умов Договору є встановленим та доведеним. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки якісного товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

В ході розгляду справи №8/091-11 судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 11681,28 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 28 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 30.08.2011 року, за наслідками чого суд погоджується з позицією Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача перед Позивачем.

Перевіривши достовірність та правильність зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Одночасно в ході розгляду справи №8/091-11 встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи та Позивач у справі основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 30.08.2011 року складає 11681,28 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 28 коп.).

Таким чином, станом на 30.08.2011 року за Відповідачем рахується перед Позивачем заборгованість по сплаті основного боргу за Договором у сумі 11681,28 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 28 коп.).

Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем поставлених Позивачем товарів за Договором суду в ході розгляду справи не надано.

Станом на 30.08.2011 року основна заборгованість за Договором у сумі 11681,28 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 28 коп.) Відповідачем не погашена.

Суд приходить до висновку, що у Позивача будь-які порушення фінансової дисципліни при укладенні та виконанні Договору поставки від 30.06.2010 року за № 3006/2-10 відсутні та у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за Договором у вигляді основного боргу у сумі 11681,28 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 28 коп.).

У звязку з цим вимоги Позивача про стягнення основної заборгованості з Відповідача у сумі 11681,28 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 28 коп.) є обґрунтованими та доведеними по суду за допомогою належних і допустимих доказів, внаслідок підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача основної заборгованості за Договором у сумі 11681,28 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 28 коп.).

Крім того, Позивач просить на його користь стягнути з Відповідача штраф, двадцять два цілих та пять десятих проценти річних і інфляційні нарахування.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із вимогами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобовязання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобовязань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Згідно з п. 4.1. Договору, за несвоєчасну оплату товарів, що поставляються в строки, встановленні сторонами, або за відмову від оплати товарів Покупець (Відповідач) сплачує Продавцю (Позивачу) штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченої партії та 22,5% річних.

За розрахунком Позивача розмір штрафу становить 2336,25 грн. (дві тисячі триста тридцять шість гривень 25 коп.).

Перевіркою обґрунтованості виконаного Позивачем розрахунку штрафу суд приходить до висновку, що останній є обґрунтованим, вірним, відповідає розміру та періоду існування основного боргу Відповідача перед Позивачем.

Враховуючи не сплату Відповідачем заборгованості у вигляді основного боргу за Договором та керуючись п. 4.1. Договору, ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 612 Цивільного кодексу України, суд задовольняє позовні вимоги Позивача щодо стягнення штрафу у сумі 2336,25 грн. (дві тисячі триста тридцять шість гривень 25 коп.).

Згідно зі ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3-х процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 16.05.2006 року у справі №10/557-26/155).

Відповідно до п.п.2, 3 Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції»від 12.05.1999 року за №02-5/223, оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції. При цьому, належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред'явлення позову.

Враховуючи наведені у позовній заяві та доданих до неї документах станом на 01.07.2011 року розрахунки суми позову, заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 30.08.2011 року складає 15160,31 грн. (п'ятнадцять тисяч сто шістдесят гривень 31 коп.), яка включає в себе основний борг у сумі 11681,28 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 28 коп.), штраф у сумі 2336,25 грн. (дві тисячі триста тридцять шість гривень 25 коп.), двадцять два цілих та пять десятих проценти річних у сумі 733,95 грн. (сімсот тридцять три гривні 95 коп.) та інфляційні нарахування у сумі 408,83 грн. (чотириста вісім гривень 83 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним.

Відповідач вимоги ухвал суду від 04.07.2011 року, від 19.07.2011 року та від 16.08.2011 року не виконав, в судові засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, відзиву або заперечень на позов не надав, доказів погашення в добровільному порядку заборгованості повністю або частково за Договором суду не надав, надані Позивачем докази по суду не заперечував.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача двадцять два цілих та пять десятих проценти річних та інфляційних нарахувань ґрунтуються на Законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобовязання, то позовні вимоги Позивача в частині стягнення двадцяти двох цілих та пять десятих проценти річних у сумі 733,95 грн. (сімсот тридцять три гривні 95 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 408,83 грн. (чотириста вісім гривень 83 коп.) підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобовязань за Договором, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні надані Позивачем докази не спростовані та Відповідачем по суду не заперечувались.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт»до товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів»про стягнення заборгованості за договором, - задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів», ідентифікаційний код: 31722493, місцезнаходження: 08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Київська, 66-В, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пакпрінт», ідентифікаційний код: 34343964, юридичне місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Закревського, 22, фактичне місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Каховська 71 А, заборгованість за договором поставки від 30.06.2010 року за № 3006/2-10 на загальну суму 15160,31 грн. (п'ятнадцять тисяч сто шістдесят гривень 31 коп.), яка включає в себе основний борг у сумі 11681,28 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 28 коп.), штраф у сумі 2336,25 грн. (дві тисячі триста тридцять шість гривень 25 коп.), двадцять два цілих та пять десятих проценти річних у сумі 733,95 грн. (сімсот тридцять три гривні 95 коп.) та інфляційні нарахування у сумі 408,83 грн. (чотириста вісім гривень 83 коп.), державне мито у сумі 151,61 грн. (сто пятдесят одна гривня 61 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 30.08.2011 року