Рішення № 18162763, 02.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2011 р. Справа № 8/072-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг», ідентифікаційний код: 34832663, юридичне місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. М. Гринченко, 4, оф. 130, фактичне місцезнаходження: 03058, м. Київ, вул. Леваневського, буд. 6, оф. 85,

до відповідача - 1: фізична особа підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: 26334, АДРЕСА_1,

відповідача - 2: приватне підприємство «Інтертранс», ідентифікаційний код: 31787141, місцезнаходження: 08114, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Лука, вул. Л. Українка, 22,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 10.02.2011 року за №ЭЛ/УКР-03/11;

від відповідача - 1: не зявився;

від відповідача - 2: директор приватного підприємства «Інтертранс»Мельник М.М., який діє на підставі Статуту підприємства, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг»(далі за текстом: Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом: Відповідач - 1) та приватного підприємства «Інтертранс» (далі за текстом: Відповідач - 2) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу транспортних засобів від 13 вересня 2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ (далі за текстом: Договір за № 0032).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач 1 не виконує своїх зобовязань за договором за № 0032, в звязку з чим у нього виникла заборгованість за Договором за № 0032 у сумі 155796,06 грн. (сто пятдесят пять тисяч сімсот девяносто шість гривень 06 коп.), з якої заборгованість за лізинговими платежами у сумі 128433,12 грн. (сто двадцять вісім тисяч чотириста тридцять три гривні 12 коп.), незавершений лізинговий платіж у сумі 12893,27 грн. (дванадцять тисяч вісімсот девяносто три гривні 27 коп.), пеня у сумі 14469,67 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят девять гривень 67 коп.), в звязку з чим просить стягнути зазначену суму заборгованості за вказаним Договором за № 0032 солідарно з Відповідачів 1, - 2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2011 року порушено провадження у справі №8/072-11 та призначено останню до розгляду на 14.06.2011 року.

14.06.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 23.05.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив позов задовольнити. В судове засідання зявився Відповідач-2, який виконав вимоги ухвали суду від 23.05.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю. Відповідач-1 в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 23.05.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 14.06.2011 року розгляд справи відкладено на 05.07.2011 року.

05.07.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який виконав вимоги ухвал суду від 23.05.2011 року та від 14.06.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив позов задовольнити. Позивачем заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору, яке ухвалою суду від 05.07.2011 року задоволено. Відповідачі -1, - 2 в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи. Відповідач 1 вимоги ухвал суду від 23.05.2011 року та від 05.07.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 05.07.2011 року розгляд справи відкладено на 19.07.2011 року.

19.07.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідачі 1, - 2 не зявились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи. Ухвалою суду від 19.07.2011 року розгляд справи відкладено на 02.08.2011 року.

02.08.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив позов задовольнити. В судове засідання зявився Відповідач-2, який виконав вимоги ухвал суду від 05.07.2011 року та від 19.07.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю. Відповідач-1 в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги попередніх ухвал суду не виконав. У звязку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 02.08.2011 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем і Відповідачем - 2 пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача - 2, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач надає послуги з фінансового лізингу на підставі Довідки про взяття на облік юридичної особи від 22.05.2007 року за № 7341, що видана Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Підставами виникнення майнових прав та обовязків субєктів господарювання відповідно до вимог ст. 144 Господарського кодексу України є угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 6 передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Також, Цивільний кодекс України у ст. 628 передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

13.09.2007 року між Позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір фінансового лізингу транспортних засобів від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ.

Згідно із п.3 Договору від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ, Позивач придбав у власність предмет лізингу за договором вантажний сідловий тягач марки MAN 26.410, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_2, та надав його Відповідачеві - 1 за плату у тимчасове володіння та користування на умовах загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (надалі за текстом: Правила), що є Додатком за № 1 до Договору від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ та його невідємною частиною. В свою чергу, Відповідач - 1 на підставі п.1.1. Правил, зобовязаний оплатити лізингові платежі в строки та в розмірі, що передбачені графіком лізингових платежів, який є Додатком за № 3 до Договору від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ та їх невідємною частиною.

Позивач 22.10.2007 року на виконання умов Договору від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ за актом приймання-передачі передав Відповідачу - 1 предмет лізингу у користування за Договором за № 0032. У звязку з цим з 22.10.2007 року за Договором від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ почали нараховуватися лізингові платежі.

Згідно із п. 5.1 Договору від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ, встановлено, що ціна договору від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ формується і вказується, а також всі платежі здійснюються у національній валюті України гривні з вказівкою на відповідний еквівалент у доларах США по курсу Національного банку України на день підписання Договору від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ та складає: 380732,68 грн., у тому числі податку на додану вартість, що є еквівалентом 75392,61 доларів США.

Згідно п. 1 Правил, Відповідач 1, зобовязаний щомісячно сплачувати лізингові платежі та додаткову винагороду у сумі та строки, що вказані у графіку лізингових платежів.

Цивільний кодекс України у ст. 629 передбачає, що договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З цією нормою кореспондуються також приписи ст.193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Суд приходить до висновку, що Позивач виконував свої зобовязання за Договором за № 0032 своєчасно та належним чином у повному обсязі.

Судом встановлено, що після підписання акта приймання-передачі транспортного засобу в лізинг від 22.10.2007 року, Відповідачем - 1 за Договором за № 0032 лізингові платежі починаючи з 22.09.2008 року не сплачувались у повному обємі, внаслідок чого в порушення вимог ст. 525 Цивільного кодексу України Відповідач 1 в односторонньому порядку відмовився від виконання зобовязань за Договором за № 0032.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобовязання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.5.1 Додатку за № 1 «Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів», Позивач, у разі прострочення встановлених Договором лізингу від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ строків, має право на нарахування пені у розмірі 0,1% від суми, що підлягає оплаті, за кожний календарний день прострочення.

Закон України «Про фінансовий лізинг»у ст. 10 передбачає, що лізингодавець має право: - здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; - відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; - вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; - стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; - вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

У звязку із систематичним не виконання Відповідачем 1 своїх зобовязань за Договором від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ, 26 червня 2009 року між Позивачем та Відповідачем - 1 укладена Додаткова угода за № 2 до Договору за № 0032, згідно з якою Договір за № 0032 припинено з 26.06.2009 року, внаслідок чого згідно акту приймання передачі від 26.06.2009 року Відповідач 1 з метою повернення предмету лізингу передав Позивачу предмет лізингу за Договором за № 0032 у вигляді сідлового тягача марки MAN 26.410, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_2.

Додатковою угодою за № 2 до Договору за № 0032 передбачалось повернення предмету лізингу та узгоджено суму і строк сплати заборгованості за Договором за № 0032, внаслідок чого строк сплати заборгованості скоротився до 10-ти календарних днів. Проте, за період дії Договору за № 0032 з 22.09.2008 року по 26.06.2009 рік за Відповідачем - 1 утворилася заборгованість за лізинговими платежами.

Відповідно до вимог п. 8.4. Додатку за № 1 до Договору від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ, при розірванні Договору лізингу з причин, передбачених п.8.2.4. Відповідач 1 зобовязаний повністю оплатити заборгованість за договором лізингу, утому числі: - заборгованість по лізинговим платежам; - суми неустойки; - збитки, понесені Позивачем у результаті такого розірвання Договору.

Згідно із п. 10.7. Додатку за № 1 до Договору від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ, що при достроковому розірванні Договору лізингу через будь-які обставини незавершений лізинговий період оплачується Відповідачем у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по невиконанню умов Договору лізингу від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ, що встановлено судом в ході розгляду справи, є порушенням договірних зобовязань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, тобто не виконав встановлених Договором зобовязань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Суд приходить до висновку, що з врахуванням положень п.п. 8.2., 8.2.4., 10.7. Додатку за № 1 до Договору від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ, ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», Відповідач - 1 має зобовязання по оплаті заборгованості за лізинговими платежами у сумі 128433,12 грн. (сто двадцять вісім тисяч чотириста тридцять три гривні 12 коп.), незавершеними лізинговими платежами у сумі 12893,27 грн. (дванадцять тисяч вісімсот девяносто три гривні 27 коп.) та пені у сумі 14469,67 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят девять гривень 67 коп.).

Перевіркою розрахунку заборгованості Відповідача 1 перед Позивачем за Договором від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ, який виконаний Позивачем, встановлено, що він є обґрунтованим, вірним та визначена Позивачем сума заборгованості Відповідача 1 відповідає фактичним матеріалам та обставинам справи.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем за вищевказаним Договором від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ своїх зобовязань з дотриманням всіх вимог щодо строків, способу, норм та стандартів.

Відповідачі 1, - 2, при розгляді справи не довели суду за допомогою належних та допустимих доказів порушення Позивачем їх прав в ході виконання Договору від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ.

Станом на 02.08.2011 року Відповідач 1 не надав суду доказів повного або часткового погашення заборгованості за Договором від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ перед Позивачем за лізинговими платежами у сумі 128433,12 грн. (сто двадцять вісім тисяч чотириста тридцять три гривні 12 коп.), незавершеними лізинговими платежами у сумі 12893,27 грн. (дванадцять тисяч вісімсот девяносто три гривні 27 коп.) та пені у сумі 14469,67 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят девять гривень 67 коп.).

Вищевикладене свідчить про порушення майнових прав Позивача. За таких обставин на підставі ст. 20 Господарського кодексу України кожна юридична особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених прав і законних інтересів.

Таким чином, станом на 02.08.2011 року заборгованість Відповідача - 1 перед Позивачем за Договором від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ складає за лізинговими платежами у сумі 128433,12 грн. (сто двадцять вісім тисяч чотириста тридцять три гривні 12 коп.), незавершеними лізинговими платежами у сумі 12893,27 грн. (дванадцять тисяч вісімсот девяносто три гривні 27 коп.) та пені у сумі 14469,67 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят девять гривень 67 коп.), суми яких Позивачем доведені суду за допомогою належних та допустимих доказів та Відповідачами -1, - 2, не спростовані, в звязку з чим вимоги Позивача за в частині стягнення з Відповідача 1 вказаної заборгованості за Договором від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за Договором від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ з Відповідача 2 солідарно з Відповідачем 1, то суд приходить до висновку, що ці вимоги Позивача є безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав.

Також, судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачем - 1 під час укладення Договору від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ досягнуто домовленість про забезпечення виконання Відповідачем - 1 зобовязань порукою.

Договір поруки від 13 вересня 2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДП2 був укладений з Відповідачем - 2.

Договір поруки від 13 вересня 2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДП2 у п.1.1. передбачає, що Відповідач 2, як поручитель, брав на себе зобовязання відповідати перед Позивачем, як кредитором, за повне виконання Відповідачем 1, як боржником, зобовязань, які виникли із Договору від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ.

Відповідно до вимог ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно із вимогами ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору у відповідності до вимог ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України направлено Відповідачу - 2 претензію від 21.04.2011 року за № 202 з вимогою сплатити заборгованість за Договором від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

На дану претензію Позивача Відповідач 2 не відреагував, відповіді не надав та заборгованість за Договором від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ не погасив.

Згідно з ст. ст. 554, 543 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобовязання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У разі солідарного обовязку (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання зобовязання частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобовязаними доти, доки їхній обовязок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.2. Договору поруки від 13 вересня 2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДП2, дія даного договору припиняється відповідно до умов даного договору, а також відповідно до чинного законодавства України.

Договір поруки від 13 вересня 2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДП2 у п. 5.1. передбачає, що дія даного договору припиняється при припиненні забезпеченого зобовязання та/або виконанні боржником Договору лізингу, при переведенні боргу, та за іншими обставинами, передбаченими чинним законодавством України.

Цивільний кодекс України у ч. 4 ст. 559 передбачає, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

В ході розгляду справи судом встановлено, що у звязку із систематичним не виконанням Відповідачем 1 своїх зобовязань за Договором від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ, 26 червня 2009 року між Позивачем та Відповідачем - 1 укладена Додаткова угода від 26 червня 2009 року за № 2 до Договору за № 0032, згідно з якою Договір за № 0032 припинено з 26.06.2009 року, внаслідок чого згідно акту приймання передачі від 26.06.2009 року Відповідач 1 з метою повернення предмету лізингу передав Позивачу предмет лізингу за Договором за № 0032 у вигляді сідлового тягача марки MAN 26.410, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_2.

Проте, Додаткова угода від 26 червня 2009 року за № 2 до Договору за № 0032 та акт приймання передачі від 26.06.2009 року не підписанні Відповідачем 2, про їх наявність Позивач і Відповідач 1 не повідомляли Відповідача 2, як поручителя, та не отримували у Відповідача 2, як поручителя, згоду на укладення Додаткової угоди від 26 червня 2009 року за № 2 до Договору за № 0032, за якою скорочено строк погашення заборгованості за Договором за № 0032 до 10-ти календарних днів.

Договір поруки від 13 вересня 2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДП2 у п. 5.2. передбачає, що при ненастанні подій, зазначених у п. 5.1. даного Договору, даний Договір припиняється, якщо кредитор (Позивач) протягом одного року від дня настання строку виконання забезпеченого поручительством Договору лізингу від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ не предявить позову до поручителя (Відповідача - 2).

Строки виконання Договору лізингу від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ в частині оплати лізингових платежів встановленні у п. 3.1.6. Додатку за №1 «Загальні правила фінансового лізингу транспортних засобів»до Договору від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ, згідно якого Лізингоотримувач (Відповідач - 1) зобовязаний вчасно, відповідно до Графіка лізингових платежів, починаючи з листопада 2007 року (строк сплати - 27 листопада) по жовтень 2010 року (строк сплати 22 жовтня), оплачувати лізингові платежі.

Судом встановлено, що Договір лізингу за №0032 в частині строку сплати лізингових платежів порушений Відповідачем - 1 вперше 22.09.2008 року (допущено порушення строку сплати, а саме платіж внесений не в повному розмірі 23.12.2008 року) та в подальшому систематично порушувався Відповідачем 1 шляхом повної несплати щомісячних платежів згідно Графіку.

Проте, Позивач вперше із позовною заявою до Відповідача 2, як поручителя, про стягнення заборгованості за Договором лізингу за № 0032 звернувся лише 21.04.2011 року.

Таким чином, від дня настання строку виконання забезпеченого поручительством Договору лізингу за №0032 до дня предявлення позову до поручителя (Відповідача - 2), минуло більше одного року.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутність згоди Відповідача 2 на укладення та підписання Додаткової угоди від 26 червня 2009 року за № 2 до Договору за № 0032 та акту приймання передачі від 26.06.2009 року призвело до припинення дії Договору поруки від 13 вересня 2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДП2 відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд приходить до висновку, що Договір поруки від 13 вересня 2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДП2 припинив свою дію в силу вимог ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України та п. 5.2. Договору поруки від 13 вересня 2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДП2 в звязку з тим, що Позивач, як кредитор, не предявляв позову до Відповідача 2, як поручителя, протягом 1-го року від дня настання строку виконання забезпеченого поручительством Договору лізингу від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача про стягнення солідарно з Відповідачів 1, - 2, заборгованості за Договором лізингу від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ є безпідставними та необґрунтованими через те, що Відповідач 2 не може нести солідарну відповідальність з Відповідачем 1 за Договором лізингу від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ внаслідок припинення дії Договір поруки від 13 вересня 2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДП2, в звязку з чим позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з Відповідача 1 заборгованості за Договором лізингу від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ у вигляді заборгованості за лізинговими платежами у сумі 128433,12 грн. (сто двадцять вісім тисяч чотириста тридцять три гривні 12 коп.), незавершеними лізинговими платежами у сумі 12893,27 грн. (дванадцять тисяч вісімсот девяносто три гривні 27 коп.) та пені у сумі 14469,67 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят девять гривень 67 коп.).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем та Відповідачем - 2 суду в якості доказів, є письмовими доказами невиконання Відповідачем - 1 зобовязань, взятих ним, відповідно до Договору лізингу від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані частково, Відповідачем 1 по суду не заперечувались та заперечувались по суду Відповідачем 2.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 1557,96 грн. (одна тисяча пятсот пятдесят сім гривень 96 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача 1 в повному обсязі, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг»до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та приватного підприємства «Інтертранс»про стягнення заборгованості за Договором від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ, - задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: 26334, АДРЕСА_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг», ідентифікаційний код: 34832663, юридичне місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. М. Гринченко, 4, оф. 130, фактичне місцезнаходження: 03058, м. Київ, вул. Леваневського, буд. 6, оф. 85, заборгованість за договором від 13.09.2007 року за № ЭЛ/Кив-0032/ДЛ у сумі 155796,06 грн. (сто пятдесят пять тисяч сімсот девяносто шість гривень 06 коп.), з якої заборгованість за лізинговими платежами у сумі 128433,12 грн. (сто двадцять вісім тисяч чотириста тридцять три гривні 12 коп.), незавершений лізинговий платіж у сумі 12893,27 грн. (дванадцять тисяч вісімсот девяносто три гривні 27 коп.), пеня у сумі 14469,67 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят девять гривень 67 коп.), державне мито у сумі 1557,96 грн. (одна тисяча пятсот пятдесят сім гривень 96 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.). В іншій частині позову відмовити.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 02.08.2011 року