Рішення № 18162735, 16.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" серпня 2011 р. Справа № 25/061-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго», м. Черкаси

до Приватного підприємства «Автомагістраль», Київська область, с. Синяк

про стягнення 774883,60 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 20.04.2011 №б/н);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 02.03.2011 №б/н).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго»(далі Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Автомагістраль»(далі Відповідач) про стягнення 774883,60 грн. заборгованості, з яких: 453637,80грн. - основний борг, 192405,90грн. інфляційні втрати, 46028,16грн. 3%річних, 65302,60грн. - пеня, 17509,14грн. штраф. Крім того, у позовній заяві заявлено застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать Відповідачеві.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем грошових зобовязань за Договором поставки від 03.03.2008 № 1/03/2008.

Відповідно до відзиву на позовну заяву Відповідач позов визнає частково, а саме: основний борг у розмірі 453637, 80грн.; до позовних вимог про стягнення пені та штрафу заявляє застосування позовної давності, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не заперечує в цілому, проте, заперечує їх розмір, з посиланням на застосування Позивачем неправильної методики їх обчислення, зокрема, включення до розрахунку святкових і неробочих днів, а також незрозумілістю для Відповідача формули їх обчислення. Застосування заходів до забезпечення позову Відповідачем заперечуються з огляду на їх безпідставність.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.06.2011 порушено провадження у справі № 25/061-11 та призначено її до розгляду на 12.07.2011.

05.07.2011 за вхідним № 9079 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява Відповідача про ознайомлення з матеріалами справи та зняття фотокопій окремих документів. Клопотання задоволено. Представник Відповідача ознайомився з матеріалами справи та зняв з них копії, про що здійснено відмітку в матеріалах справи.

12.07.2011 за вхідним № 116 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява Відповідача про відвід судді.

У судове засідання 12.07.2011 представник Позивача зявився, позовні вимоги підтримав повністю, вимоги ухвали від 20.06.2011 виконав частково.

У судове засідання 12.07.2011 представник Відповідача зявився, подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково, вимоги ухвали від 20.06.2011 виконав повністю, заяву про відвід судді підтримав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2011 у задоволенні заяви Відповідача про відвід судді відмовлено.

У судовому засіданні 12.07.2011 оголошено перерву до 26.07.2011.

26.07.2011 за вхідним № 10242 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява Відповідача про відкладення розгляду справи у звязку із неможливістю участі в судовому засіданні його представника.

У судове засідання 26.07.2011 представники Позивача та Відповідача не зявились.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2011 розгляд справи відкладено на 04.08.2011.

04.08.2011 за вхідним № 226 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява Відповідача про призначення колегіального розгляду справи.

У судове засідання 04.08.2011 представник Позивача зявився, позовні вимоги підтримав повністю, вимоги ухвали від 20.06.2011 виконав повністю.

У судове засідання 04.08.2011 представник Відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.08.2011 у задоволенні заяви Відповідача про призначення колегіального розгляду справи відмовлено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.08.2011 розгляд справи відкладено на 16.08.2011.

У судове засідання 16.08.2011 представник Позивача зявився, позовні вимоги підтримав, вимог ухвали про відкладення розгляду справи від 04.08.2011 не виконав.

У судове засідання 16.08.2011 представник Відповідача зявився, твердження відзиву на позов підтримав, вимог ухвали про відкладення розгляду справи від 04.08.2011 не виконав.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, керуючись законом, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» (за договором - Постачальник) та Приватним підприємством «Автомагістраль»(задоговором - Покупець) укладено договір поставки від 03.03.2010 № 1/03/2008 (далі - Договір), відповідно до якого Постачальник зобовязується передати у власність, а Покупець прийняти і вчасно оплатити вартість нафтопродуктів - мазуту, пічного палива та бітума (далі - Товар).

Відповідно до пункту 2.1. Договору асортимент, ціна, кількість та загальна вартість Товару при поставці кожної партії визначається в рахунках-фактурах Постачальника (за договором - Рахунки) або товарно-транспортних, або видаткових накладних (за договором - Накладні). Рахунки та Накладні є невідємною частиною даного Договору.

Згідно пункту 2.2. Договору асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару при поставці кожної партії, вважається узгодженою сторонами в Рахунку (в момент здійснення Покупцем попередньої оплати за Товар) або в Накладній (в момент передачі Товару Покупцю).

Пунктом 3.3. Договору встановлено, якщо поставка Товару Покупцю буде відбуватися з відстрочкою оплати за Товар, Покупець зобовязаний оплатити вартість поставленого Товару протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту передачі йому Товару.

Згідно пункту 5.1. Договору право власності на Товар виникає у Покупця в момент передачі йому Товару, який фіксується в Накладних.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Дослідивши Договір (оригінал оглянутий судом у судовому засіданні, копія наявна в матеріалах справи), суд дійшов висновку про те, що Договір є укладеним, так як сторони у передбаченій законом формі дійшли згоди з усіх істотних умов Договору, що засвідчено підписами їх повноважних представників та скріплено відбитками печаток.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору, Відповідачем у повному обсязі не оплачено Товар, отриманий ним відповідно до видаткових накладних:

·від 14.03.2008 на суму 67296,00 грн.,

·від 15.03.2008 на суму 67440,00 грн.,

·від 04.04.2008 на суму 56660,00 грн.,

·від15.04.2008 на суму 72139,80 грн.,

·від 16.04.2008 на суму 56240,00 грн.,

·від 16.04.2008 на суму 56096,00 грн.,

·від 21.04.2008 на суму 50432,00 грн.,

·від02.05.2008 на суму 51872,00грн.,

·від11.07.2008 на суму 44496,00 грн.,

·від 16.07.2008 на суму 60966,00 грн.

(Всього десять накладних на суму 583637,80 грн.).

На підтвердження отримання Відповідачем Товару, до позовної заяви Позивачем додано копії видаткових накладних:

·від 04.04.2008 № РН-0000005 у сумі 56660,00 грн.,

·від15.04.2008 № РН-0000006 у сумі 72139,80 грн.,

·від 16.04.2008 № РН-0000007 у сумі 56240,00 грн.,

·від 16.04.2008 № РН-0000008 у сумі 56096,00 грн.,

·від 21.04.2008 № РН-0000011 у сумі 50432,00 грн.,

·від 02.05.2008 № РН-0000013 у сумі 51872,00 грн.

(Всього шість накладних на суму 343439,80 грн., а.с. №№ 17 22, Т.1).

Відповідно до тверджень позовної заяви, Відповідачем Товар, що отримано за вказаними у ній накладними на суму 583637,80 грн. оплачено частково, а саме: 27.05.2011 сплачено 80000,00 грн. та 11.07.2011 сплачено 50000,00 грн. (з урахуванням вказаних оплат, заборгованість складає 453637,80грн.).

На підтвердження часткової оплати Відповідачем Товару, Позивачем надано:

·щодо сплати 27.05.2011 80000,00 грн. - довідку, видану Черкаським регіональним управлінням Публічного акціонерного товариства Комерцiйний банк «ПриватБанк»від12.07.2011 № 427 та платіжне доручення від27.05.2011 № 879 (а.с. №№ 62 - 63, Т.1);

·щодо сплати 11.07.2011 50000,00 грн. довідку, видану Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк»(а.с. № 61, Т.1).

Крім того, Позивачем надано акт звіряння взаємних розрахунків, складеного між Позивачем та Відповідачем 07.05.2008, відповідно до якого заборгованість Відповідача за поставлений Позивачем Товар складала 478175,80 грн.

На момент подання позову до господарського суду, Відповідачем обовязок по оплаті Товару, отриманого відповідно до Договору, належним чином не виконано, на підтвердження наявності заборгованості у сумі 453 637 грн. Позивачем додано до позовної заяви розрахунок заборгованості (а.с. № 7, Т.1), надано довідку від 12.07.2011 № 38 про наявну заборгованість Відповідача перед Позивачем у сумі 453637,80грн., підписану відповідальними особами керівництва та бухгалтерії Позивача та скріплену відбитком його печатки (а.с. № 64, Т.1) та довідку від12.07.2011 вихідний №132/1101-08-2, видану відділенням «Придніпровське»Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»про те, що кошти від Відповідача на поточний рахунок Позивача за період з 22.03.2010 по 11.07.2011 не надходили, підписану відповідальною особою банківської установи та скріплену відбитком її печатки (а.с. № 60, Т.1).

З метою встановлення всіх фактичних обставин справи, ухвалою господарського суду від 20.06.2011 витребувано від Позивача оригінали доданих до позовної заяви документів (для огляду) або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності.

У судовому засіданні 12.07.2011 представником Позивача надано для огляду оригінали шести видаткових накладних, копії яких додані до позовної заяви, а саме:

·від 04.04.2008 № РН-0000005 на суму 56660,00 грн.,

·від15.04.2008 № РН-0000006 на суму 72139,80 грн.,

·від 16.04.2008 № РН-0000007 на суму 56240,00 грн.,

·від 16.04.2008 № РН-0000008 на суму 56096,00 грн.,

·від 21.04.2008 № РН-0000011 на суму 50432,00 грн.,

·від 02.05.2008 № РН-0000013 на суму 51872,00 грн.

(Всього шість видаткових накладних щодо отримання Товару на суму 343439,80грн.).

Оскільки підставами позову у цій справі є несплата коштів за Товар, що отриманий за десятьма видатковими накладними, вказаними у позовній заяві, на загальну суму (з урахуванням часткових оплат) 453637,80грн., у судовому засіданні 12.07.2011 судом витребувано від представника Позивача оригінали (для огляду) та копії (для долучення до матеріалів справи) решти видаткових накладних:

·від 14.03.2008 на суму 67296,00 грн.,

·від 15.03.2008 на суму 67440,00грн.,

·від11.07.2008 на суму 44496,00 грн.,

·від 16.07.2008 на суму 60966,00 грн.

(Всього чотири видаткові накладні щодо отримання Товару на суму 240439,80грн.).

Проте, представником Позивача вказаних документів суду не надано.

З метою зясування вимог Позивача, а також для встановлення судом факту поставки Товару, стягнення оплати за який у сумі 453637,80грн. входить до позовних вимог, ухвалою господарського суду від 26.07.2011 витребувано від Позивача належним чином завірені копії всіх документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

На виконання вимог вказаної ухвали, через канцелярію господарського суду Київської області листом від 26.07.2011 Позивачем надано: копію Договору, копії шести видаткових накладних, оригінали яких надавалися суду у судовому засіданні 12.07.2011 для огляду, а копії були додані до позовної заяви - всього щодо отримання Товару на суму 343439,80 грн., копію акту звіряння розрахунків між Позивачем та Відповідачем станом на 07.05.2008 на суму 478175,80грн., що підписаний уповноваженими особами Позивача і Відповідача та скріплений відбитками їх печаток, лист директора Позивача від06.05.2011 №22 щодо надсилання Відповідачу для підписання актів звіряння розрахунків за Договором станом на 05.05.2011 та доказ його направлення копію повідомлення про вручення поштового відправлення від07.05.2011 з відбитком календарного штемпелю поштового відділення, копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про включення до нього Позивача, копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Позивача, копію Статуту Позивача.

У відзиві на позов від12.07.2011, наданому представником Відповідача у судовому засіданні 12.07.2011, твердження якого були ним підтримані у виступі, позов, у частині стягнення основного боргу у сумі 453637,80грн. Відповідачем визнається. Відзив підписано представником Відповідача, який був присутній у судовому засіданні і повноваження якого підтверджені наявною в матеріалах справи довіреністю від02.03.2011, дійсною до 31.12.2011, підписаною директором Відповідача та скріпленою відбитком печатки Відповідача, яка прямо передбачає право представника повністю або частково визнавати позовні вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Норма статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З урахуванням статей 32 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, судом надається наступна оцінка наявним у матеріалах справи документам, зважаючи на підписання їх уповноваженими особами та скріплення відбитками печаток.

Видаткові накладні від 04.04.2008 № РН-0000005 на суму 56660,00 грн., від15.04.2008 № РН-0000006 на суму 72139,80 грн., від 16.04.2008 № РН-0000007 на суму 56240,00 грн., від 16.04.2008 № РН-0000008 на суму 56096,00 грн., від 21.04.2008 №РН-0000011 на суму 50432,00 грн., від 02.05.2008 № РН-0000013 на суму 51872,00 грн. - беруться судом до уваги у якості письмових доказів поставки Товару Позивачем Відповідачу та належним шляхом оформленого прийняття Відповідачем Товару на суму 343439,80 грн.

Довідку, видану Черкаським регіональним управлінням Публічного акціонерного товариства Комерцiйний банк «ПриватБанк»від 12.07.2011 № 427 та платіжне доручення від27.05.2011 № 879 про сплату 80000,00 грн. з вказаним у платіжному дорученні призначенням платежу «оплата за мазут по рах.-ф. №34 від 16.07.08 №35 від 11.07.08р. в т.ч. ПДВ: 13333,33 грн.», а також довідку, видану Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк»від 11.07.2011 про сплату 50000,00 грн. з вказаним у ній призначенням платежу «Часткова оплата за мазут згідно рах. ьСФ-1 від 14.03.2008 р. ПДВ 8333,33», з урахуванням того, що вищезазначені призначення платежу не відповідають номерам та датам шести видаткових накладних, що були предметом дослідження і оцінки судом та на підставі яких судом встановлено факт поставки Товару на суму 343439,80 грн., беруться до уваги судом у якості письмових доказів того, що перерахування вказаних коштів не здійснювалось в рахунок сплати за вищевказаними накладними.

Крім того, довідку, видану Черкаським регіональним управлінням Публічного акціонерного товариства Комерцiйний банк «ПриватБанк»від 12.07.2011 № 427, платіжне доручення від27.05.2011 № 879 про сплату 80000,00 грн., довідку, видану Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк»від 11.07.2011 про сплату 50000,00 грн., а також довідку від12.07.2011 вихідний №132/1101-08-2, видану відділенням «Придніпровське»Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»про те, що кошти від Відповідача на поточний рахунок Позивача за період з 22.03.2010 по 11.07.2011 не надходили з урахуванням періодів, за які видані вказані довідки, беруться судом до уваги у якості письмових доказів наявної заборгованості Відповідача перед Позивачем з оплати Товару, отриманого за шістьма видатковими накладними, що були предметом дослідження і оцінки судом (всього на суму 343439,80 грн.).

Акт звіряння розрахунків, складеного між Позивачем та Відповідачем від 07.05.2008 № б/н, за яким заборгованість Відповідача за поставлений Позивачем Товар складає 478175,80 грн., зважаючи на вказану у ньому суму заборгованості, відповідність дат та сум видатковим накладним, наданим у матеріали справи - в якості письмового доказу визнання Відповідачем боргу за отриманий Товар у цій сумі на період звіряння.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова відвиконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до Договору, тверджень позовної заяви та пояснень представників Позивача та Відповідача у судових засіданнях у даних правовідносинах сторонами погоджено умови розрахунків згідно з пунктом 3.3. Договору, а саме: з відстрочкою оплати - оплата Товару протягом шістдесяти банківських днів з моменту поставки Товару.

Відповідно до частини 1 статті 253, частини 5 статті 254, частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Зважаючи на дати поставок, вказаних у наданих господарському суду видаткових накладних, строки оплати Товару закінчилися:

·08.07.2008 за видатковою накладною від 04.04.2008 № РН-0000005 на суму 56660,00 грн.,

·17.07.2008 за видатковою накладною від15.04.2008 № РН-0000006 на суму 72139,80 грн.,

·18.07.2008 за видатковою накладною від 16.04.2008 № РН-0000007 на суму 56240,00 грн.,

·18.07.2008 за видатковою накладною від 16.04.2008 № РН-0000008 на суму 56096,00 грн.,

·23.07.2008 за видатковою накладною від 21.04.2008 № РН-0000011 на суму 50432,00 грн.,

·31.07.2008 за видатковою накладною від 02.05.2008 № РН-0000013 на суму 51872,00 грн.

Згідно з статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на вищевикладене, досліджені судом докази та встановлені судом фактичні обставини справи, заборгованість Відповідача перед Позивачем у розмірі 343439,80 грн. за Товар, що отримано відповідно до видаткових накладних від 04.04.2008 № РН-0000005 на суму 56660,00 грн., від15.04.2008 № РН-0000006 на суму 72139,80 грн., від 16.04.2008 № РН-0000007 на суму 56240,00 грн., від 16.04.2008 № РН-0000008 на суму 56096,00 грн., від21.04.2008 № РН-0000011 на суму 50432,00 грн., від 02.05.2008 № РН-0000013 на суму 51872,00 грн. відповідає матеріалам справи.

У відзиві на позов від12.07.2011, підписаному особою, повноваження якої встановлені судом на підставі довіреності від02.03.2011, позов, у частині стягнення основного боргу у сумі 453637,80грн., Відповідачем визнається.

Відповідно до частини 5 статті 22, частини 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково у письмовій заяві, що долучається до справи.

Згідно з частиною 6 статті 22, частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, зокрема, що дії відповідача не суперечать законодавству.

Підставою позову у цій справі є несплата коштів за Товар, що отриманий за десятьма видатковими накладними, вказаними у позовній заяві, на загальну суму 583637,80 грн., заборгованість за якими, (з урахуванням часткових оплат у сумі 130000,00грн.) заявлена Позивачем до стягнення у розмірі 453637,80грн.

Шість з зазначених видаткових накладних, а саме: видаткові накладні від 04.04.2008 № РН-0000005 на суму 56660,00 грн., від15.04.2008 № РН-0000006 на суму 72139,80 грн., від 16.04.2008 № РН-0000007 на суму 56240,00 грн., від 16.04.2008 № РН-0000008 на суму 56096,00 грн., від 21.04.2008 № РН-0000011 на суму 50432,00 грн., від 02.05.2008 №РН-0000013 на суму 51872,00 грн. - на загальну суму 343439,80 грн. були надані суду оригінали (для огляду) та копії (до матеріалів справи).

Проте, чотири видаткові накладні, а саме: видаткові накладні від14.03.2008 на суму 67296,00 грн., від 15.03.2008 на суму 67440,00грн., від11.07.2008 на суму 44496,00 грн., від 16.07.2008 на суму 60966,00 грн. на загальну суму 240439,80грн., на які як на підставу решти позовних вимог щодо стягнення основного боргу у розмірі 110198,00грн. посилається Позивач, не були предметом дослідження судом.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом.

Рішення господарського суду має відповідати вимогам Господарського процесуального кодексу України щодо його законності і обґрунтованості, повноти та об'єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів, вимоги позивача мають бути чітко викладені, у рішенні має бути розкрита суть правовідносин сторін; надана правова кваліфікація встановлених фактів і посилання на законодавство, яким керувався суд, вирішуючи спір.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються.

Крім того, рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Відповідно до частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

Крім того, не зважаючи на визнання суми основного боргу, штрафні санкції, інфляційні втрати та 3 % річних, що нараховані Позивачем на всю суму боргу, Відповідачем не визнаються, а тому, обґрунтованість наданих розрахунків вказаних позовних вимог має бути встановлена господарським судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

З огляду на вищевказане, досліджені судом докази та встановлені судом фактичні обставини справи, визнання Відповідачем позовної вимоги щодо стягнення основного боргу приймається судом у частині наданих суду видаткових накладних, що були предметом дослідження і оцінки судом, а тому, позовна вимога про стягнення основного боргу у сумі 453637,80грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 343439,80 грн.

Як свідчать матеріали справи, Позивач не надав до суду всіх витребуваних ухвалами суду доказів, а саме: видаткових накладних від 14.03.2008 № РН-0000001 на суму 67296,00грн., від 15.03.2008 №РН-0000002 на суму 67440,00 грн., від 11.07.2008 № РН-0000035 на суму 44496,00 грн., від16.07.2008 № РН-0000034 на суму 60966,00 грн. на основі яких Позивач обґрунтовує свої вимоги, а також не повідомив суд про причини ненадання витребуваних судом доказів.

Відповідно до частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а сторони, в свою чергу, відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Неподання Позивачем витребуваних судом доказів позбавляє суд можливості встановити фактичні обставин справи та дослідити дійсні права і обовязки сторін.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

З огляду на вказане, позовні вимоги у частині стягнення 110198,00грн. основного боргу, 68738,32грн. інфляційних втрат, 16107,51грн. 3% річних, 23676,56грн. пені, 7205,94грн. штрафу з підстав несплати Відповідачем коштів за товар, отриманий відповідно до видаткових накладних від 14.03.2008 № РН-0000001 на суму 67296,00 грн., від 15.03.2008 №РН-0000002 на суму 67440,00 грн., від 11.07.2008 №РН-0000035 на суму 44496,00 грн., від16.07.2008 № РН-0000034 на суму 60966,00 грн. підлягають залишенню без розгляду згідно з пунктом 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем грошового зобовязання, то на підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати та три відсотка річних від простроченої суми, розмір яких, відповідно до поданого Позивачем розрахунку, становить: 46028,16 грн. 3% річних, 192405,90грн. інфляційних втрат.

Відповідно до тверджень відзиву на позов та пояснень представника у судових засіданнях, Відповідачем заперечується правильність наданих Позивачем розрахунків, з огляду на неврахування Позивачем пункту 3.3. Договору та включення до розрахунку святкових та неробочих днів, а також з тих підстав, що Відповідачу незрозуміло формулу обчислення інфляційних втрат та 3% річних.

З огляду на твердження відзиву, з урахуванням положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду від04.08.2011 Відповідачу запропоновано надати власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат. Проте, Відповідач такого розрахунку не надав.

З метою всебічного, повного і обєктивного розгляду обставин справи, з урахуванням строку, визначеного законодавством, періоду, який заявляє Позивач до стягнення, положень Договору, тверджень позовної заяви та відзиву на позов, а також встановленої судом суми заборгованості, суд здійснив власний перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних.

Вірний розмір інфляційних втрат становить 111670,74 грн., а тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 111670,74 грн.

Вірний розмір 3 % річних становить 20690,94 грн., а тому позовна вимога про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 20690,94 грн.

Крім того, до позовних вимог входить стягнення 65302,60грн. пені та 17509,14грн. штрафу, з яких позовні вимоги про стягнення пені та штрафу, заявлених за не оплату Товару, отриманого за наданими суду видатковими накладними складає 41626,04грн. пені та 10303, 20 грн. штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3. Договору передбачена відповідальність Відповідача за порушення строків здійснення платежу у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та у вигляді штрафної неустойки (штрафу) у розмірі 3 відсотків від неоплаченої суми.

Заперечуючи проти позову, Відповідач заявляє позовну давність до позовних вимог про стягнення пені та штрафу відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України. Застосування позовної давності до вказаних вимог Позивачем не заперечувалось, клопотання про визнання поважними причин пропущення позовної давності не заявлялось.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлює загальні критерії визначення початку перебігу строку позовної давності, який обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, при цьому згідно з частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частини 1 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно з частиною 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

В матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків, складеного між Позивачем та Відповідачем від 07.05.2008, тобто, до спливу строку виконання зобовязання та, відповідно, до початку перебігу позовної давності, наданий Позивачем лист директора Позивача від06.05.2011 №22 щодо надсилання Відповідачу для підписання актів звіряння розрахунків за Договором станом на 05.05.2011 та доказ його направлення копія повідомлення про вручення поштового відправлення від07.05.2011 з відбитком календарного штемпелю поштового відділення також не перериває позовну давність, оскільки не свідчить про визнання Відповідачем боргу та складений після її спливу.

З огляду на вказане, спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення штрафу та пені за накладними від 04.04.2008 № РН-0000005 у сумі 56660,00 грн., від15.04.2008 № РН-0000006 у сумі 72139,80 грн., від 16.04.2008 № РН-0000007 у сумі 56240,00 грн., від16.04.2008 № РН-0000008 у сумі 56096,00 грн., від 21.04.2008 № РН-0000011 у сумі 50432,00 грн., від 02.05.2008 № РН-0000013 у сумі 51872,00 грн. сплинула.

Враховуючи наведе вище, суд згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу, заявлених за не оплату Товару, отриманого за вищевказаними накладними у розмірі 41626,04грн. пені та 10303, 20 грн. штрафу.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, досліджені судом докази та пояснення представників Позивача і Відповідача у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 343439,80 грн. основної заборгованості, 111670,74 грн. інфляційних втрат, 20690,94 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, Відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

У позовній заяві міститься вимога про застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові суми, що належать Відповідачеві. Розглянувши дану вимогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не наведено суду достатніх підстав та не надано належних доказів, які б вказували на те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, заява Позивача про застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові суми, що належать Відповідачеві задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито пропорційно розміру позовних вимог, що залишені без розгляду відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 2259,26грн. поверненню не підлягає.

Решта витрат по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на Позивача та Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32 - 34, 36, 43, 47, 49, 66, 78, пунктом 5 частини 1 статті 81, статтями 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Автомагістраль»(07351, Київська область, Вишгородський район, с. Синяк, вул. Леніна, 68, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31484658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго»(18006, м. Черкаси, вул.Добровольського, 1, оф. 77/7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35754906) 343439 (триста сорок три тисячі чотириста тридцять девять)грн. 80 коп. основного боргу, 111670 (сто одинадцять тисяч шістсот сімдесят) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 20690 (двадцять тисяч шістсот девяносто) грн. 94 коп. 3% річних, 3370 (три тисячі триста сімдесят) грн. 76 коп. державного мита та 144(сто сорок чотири) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Позов у частині стягнення 110198,00грн. основного боргу, 68738,32грн. інфляційних втрат, 16107,51грн. 3% річних, 23676,56грн. пені, 7205,94грн. штрафу залишити без розгляду.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 22.08.2011