Рішення № 18162540, 13.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2011 р. Справа № 14/096-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.07.2011 р.);

від відповідача: не зявились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Отєкс”, м. Одеса

до Приватного акціонерного товариства „УВК Україна”, м. Вишневе

про стягнення 3500, 00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Отєкс” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ПРАТ „УВК України” про стягнення 3500, 00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу за заявкою на перевезення вантажу № 251 від 04.03.2011 р., товарно-транспортною накладною УВК 44 № 441-000776 від 05.03.2011 р., рахунком № Т 18 від 09.03.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2011 р. порушено провадження у справі № 14/096-11 за позовом ТОВ „Отєкс” до ПРАТ „УВК Україна” про стягнення 3500, 00 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 29.06.2011 р.

29.06.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 13.07.2011 р.

13.07.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано заявку на перевезення вантажу № 251, згідно якої позивач зобовязувався здійснити для відповідача перевезення вантажу за маршрутом Київ Одеса автомобілем Вольво, державний номер НОМЕР_2, напівпричіп НОМЕР_1, водій ОСОБА_2.

Відповідно до даної заявки вартість перевезення складає 3500, 00 грн.

На виконання умов заявки позивачем було надано послуги по перевезенню вантажу вагою 12969, 8 кг за маршрутом Київ Одеса на суму 3500, 00 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною УВК 44 № 441-000776 від 05.03.2011 р., рахунком № Т 18 від 09.03.2011 р., наявними у матеріалах справи.

06.05.2011 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 98 від 05.05.2011 р., у якій просив відповідача оплатити заборгованість за отриману транспортну послугу, що була виконана у повному обсязі, на загальну суму 3500,00 грн. Факт отримання претензії відповідачем підтверджується фіскальним чеком № 8951 від 06.05.2011 р. про відправлення цінного листа, описом вкладення до нього від 06.05.2011 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення цінного листа.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із наданням послуг по перевезенню вантажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ч. 2 статті 908 цього ж кодексу загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 909 цього ж кодексу передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 1 статті 916 цього ж кодексу перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, строк виконання відповідачем свого обовязку по оплаті послуг по перевезенні вантажу сторонами у заявці визначений не був.

Отже, виходячи із вищевказаних норм, прострочення виконання обовязку відповідачем щодо оплати послуг по перевезенню вантажу виникло після закінчення семиденного строку від дня предявлення вимоги, а саме з 14.05.2011 р.

У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обовязок щодо оплати за отримані послуги по перевезенню вантажу і його заборгованість перед позивачем складає 3 500, 00 грн., що підтверджується заявкою на перевезення вантажу № 251 від 04.03.2011 р., товарно-транспортною накладною УВК 44 № 441-000776 від 05.03.2011 р., рахунком № Т 18 від 09.03.2011 р., наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 3 500, 00 грн. за заявкою на перевезення вантажу № 251 від 04.03.2011 р. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Також, позивач у своїй позовній заяві просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві, на суму у розмірі 3500, 00 грн.

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У звязку із тим, що позивач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов до висновку про залишення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства „УВК Україна”, (ідентифікаційний код 36449095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Отєкс” (ідентифікаційний код 23992859) 3500 (три тисячі пятсот) грн. 00 (нуль) коп. заборгованості та судові витрати 102 (сто дві) грн. 00 (нуль) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Отєкс” про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеній у позовній заяві № 108 від 02.06.2011 р.

Cуддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

02 вересня 2011 р.