Рішення № 18162504, 01.09.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" вересня 2011 р. Справа № 26/102-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Гідробуд-5”, м. Красноперекопськ до Державного підприємства „Спеціалізована будівельна компанія” в особі Госпрозрахункової Ставищанської філії Державного підприємства „Спеціалізована будівельна компанія”, Київська обл., смт. Ставище про стягнення 65615,93 грн. за участю представників позивача не зявилися, відповідача ОСОБА_1, довіреність № 34-9/370 від 01.09.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 40231,45 грн. основного боргу, 6321,29 грн. пені, 15882,90 грн. інфляційної складової боргу, 3180,29 грн. 3% річних, а загалом 65615,93 грн. у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязань з виконаних робіт за договорами на виконання механізованих земельних робіт №№ 21 від 20.09.2007 року, 21 від 01.08.2008 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.07.2011 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.07.2011 року.

Разом із позовною заявою позивач подав клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову.

Розглянувши дане клопотання, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.07.2011 року розгляд справи було відкладено на 04.08.2011 року.

У судовому засіданні 04.08.2011 року та 18.08.2011 року оголошувалися перерви відповідно на 18.08.2011 року та 01.09.2011 року.

Через канцелярію суду 26.08.2011 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому визнав позов в частині стягнення 30231,45 грн. основного боргу, 2654,59 грн. 3% річних, 13154,88 грн. інфляційної складової боргу, та заявив клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені, яке задоволене судом.

Окрім того, у відзиві на позовну заяву відповідач повідомив про наявність у позивача перед ним дебіторської заборгованості у розмірі 10000,00 грн., і просив зарахувати вказану суму в якості погашення основного боргу.

Однак, дана вимога відповідача не підлягає задоволенню, оскільки не стосується предмета спору.

Разом з тим суд зазначає, що відповідач не позбавлений можливості у встановленому законодавством порядку та у встановлений законом спосіб звернутися з окремим позовом про стягнення вказаної суми з позивача.

Представник позивача в судове засідання 01.09.2011 року не зявився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що незявлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.09.2007 року між Госпрозрахунковою філією Державного підприємства „Спеціалізована будівельна компанія” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гідробуд-5” (виконавець) було укладено договір № 21 на виконання механізованих земельних робіт, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання з виконання механізованих земельних робіт механізмами ТОВ „Гідробуд-5” згідно затвердженого замовником кошторисного розрахунку.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання договірних зобовязань (п. 6.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору орієнтовна вартість робіт встановлюється у розмірі 500000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 4.1 договору не пізніше 3 числа місяця наступного за звітним сторони погоджують та підписують акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 за місяць, та не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним замовник сплачує виконавцю роботи шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок останнього.

01.08.2008 року між Госпрозрахунковою філією Державного підприємства „Спеціалізована будівельна компанія” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гідробуд-5” (виконавець) було укладено договір № 21 на виконання механізованих земельних робіт, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання з виконання механізованих земельних робіт механізмами ТОВ „Гідробуд-5” згідно затвердженого замовником кошторисного розрахунку.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання договірних зобовязань (п. 6.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору орієнтовна вартість робіт встановлюється у розмірі 500000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 4.1 договору не пізніше 3 числа місяця наступного за звітним сторони погоджують та підписують акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 за місяць, та не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним замовник сплачує виконавцю роботи шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок останнього.

На виконання умов вищезазначених договорів позивач у період з жовтня 2007 року по листопад 2008 року виконав механізовані земляні роботи на загальну суму 717461,40грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач за виконані роботи розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі, і перерахував позивачу лише 425000,00 грн., що підтверджується виписками банку з рахунку позивача та здійснив заправку механізмів паливно мастильними матеріалами на суму 252229,95 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.

Відповідно до ч. 1. ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 40231,45 грн. (717461,40 грн. (загальна вартість виконаних робіт) 450000,00 грн. (часткова оплата) 252229,95 грн. (вартість поставленого паливно-мастильного матеріалу ) = 40231,45 грн.).

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання з виконання робіт та передачі матеріалів за спірним договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання з оплати виконаних робіт та переданих матеріалів і має перед позивачем заборгованість у сумі 40231,45 грн.

Представник відповідача у відзиві поданому через канцелярію суду 26.08.2011 року визнав позов в частині стягнення 30231,45 грн. основного боргу, 2654,59 грн. 3% річних, 13154,88 грн. інфляційної складової боргу

Відповідно до ч. 5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 40231,45 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання з оплати виконаних робіт та переданого матеріалу за спірним договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 3180,29 грн. 3 % річних, які нараховані позивачем відповідно до умов договору та вимог закону.

Вимоги позивача про стягнення інфляційних сум є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 11988,97 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору. В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних сум в позові слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що відповідачем залишились частково неоплачені виконані роботи згідно акту приймання виконаних робіт від 10.11.2008 року в сумі 40231,45 грн., які відповідач згідно п. 4.1 договору №21 від 01.08.2008 року повинен був сплатити в строк до 10.12.2008 року.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Позивач звернувся до суду з даним позовом у липні 2011 року з пропуском строку позовної давності встановленого ч. 2 ст. 258 ЦК України в частині вимог про стягнення пені за прострочення оплати виконаних робіт у сумі 6321,29 грн..

Тому, в цій частині позов не підлягає задоволенню у звязку зі спливом позовної давності.

Державне мито у сумі 554,01 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 199,26 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Спеціалізована будівельна компанія” (07270, Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Червоноармійська, буд. 17, код 24547660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гідробуд-5” (96000, Автономна Республіка Крим, м. Красноперекопськ, вул. Промислова, 1, код 24865986) 40 231 (сорок тисяч двісті тридцять одну) грн. 45 коп. основного боргу, 11 988 (одинадцять тисяч девятсот вісімдесят вісім) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 3 180 (три тисячі сто вісімдесят) грн. 29 коп. 3 % річних, 554 (пятсот пятдесят чотири) грн. 01 коп. державного мита та 199 (сто девяносто девять) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя Т.Д. Лилак

Повне рішення складено: 06.09.2011р.