Рішення № 18162077, 22.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/293-48/274

22.08.11

За позовом

Прокурора міста Бердичева в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради в особі Відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради

до

Приватного підприємства "Під Ключ"

про

стягнення 95 552,69 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:

Гранецька Н.Д.

від відповідача:

не з'явився

вд прокуратури:

не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор міста Бердичева в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради в особі Управління комунальним майном Бердичівської міської ради (надалі –"Управління") звернувся до господарського суду Житомирської області із позовом до Приватного підприємства "Під Ключ" (надалі –"Підприємство") про стягнення 95 552,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №545 від 16.09.2005 р. Управління передало у строкове платне користування нежитлові будівлі, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 61 770,78 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 20 402,24 грн., інфляційних втрат у розмірі 10 830,31 грн. та 3% річних у розмірі 2 549,36 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.11.2010 р. у справі №6/1361 вказаний позов передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2011 р. у справі №2/293 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства "Під Ключ" на користь Управління комунальним майном Бердичівської міської ради основний борг у розмірі 61 770,78 грн., пеню у розмірі 6 244,77 грн., інфляційні у розмірі 10 830,31 грн., 3% річних у розмірі 2 549,36 грн., державне мито у розмірі 813,95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 р. у справі №2/293 рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2011 р. скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2011 р. у справі №2/293 рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 р. скасовано, а справу №2/293 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №2/293 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.06.2011 р. прийнято до провадження справу №2/293, присвоєно їй новий №2/293-48/274 та призначено до розгляду на 01.08.2011 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вказав на те, що Управління комунальним майном змінило назву на Відділ комунальної власності та земельних відносин (надалі –"Відділ"), на підтвердження чого надав відповідні докази, що приймається судом до уваги.

В судове засідання представник відповідача з'явився, проти позову заперечував.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р. у зв’язку із невиконанням сторонами вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 22.08.2011 р.

19.08.2011 р. через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю його представника бути присутнім у судовому засіданні.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши наведене клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом в задоволенні клопотання відмовлено з огляду на наступне:

По-перше, відповідачем не надано жодних доказів та пояснень щодо неможливості присутності його представника в судовому засіданні.

По-друге, відповідач не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити іншу особу для представництва власних інтересів.

По-третє, відповідач надав письмові та усні пояснення щодо предмету спору у численних судових засіданнях у справі №2/293 та у попередньому судовому засіданні у справі №2/293-48/274, що свідчить про з'ясуванні судом правової позиції відповідача.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується підписом його представника в розписці в повідомленні про перерву від 01.08.2011 р., відмітками на звороті ухвали суду від 01.08.2011 р., повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №15740233 та №15740241 від 01.08.2011 р., отримані відповідачем 11.08.2011 р., та визнається представником відповідача в клопотанні про відкладення розгляду справи.

Прокурор, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (відмітки на звороті ухвал суду та повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень), в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач та прокурор були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2005 р. між Управлінням (після зміни назви –Відділ) (орендодавець) та Підприємством (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення №545 (надалі –"Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору орендодавець передає, а орендар приймає відповідно до рішення виконкому від 28.07.2005 р. №417, інвентаризаційної справи Бердичівського міжміського бюро технічної інвентаризації в строкове платне користування нежитлові будівлі, надалі – Об'єкт, за адресою: Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Білопільська, 123, площею – 3 408,30 кв.м., експертною вартістю –353 299,00 грн. станом на 31.07.2005 р.; вул. Білопільська, 125, площею 4 089,6 кв.м., експертною вартістю –519 592,00 грн., станом на 31.07.2005 р. Характер використання приміщення: під виробництво, площа 7 497,9 кв.м.

Згідно із п. 2.1, 2.4 Договору вступ орендаря у користування Об'єктом настає одночасно з підписанням сторонами цього договору та акта прийому-передачі вказаних Об'єкту.

Положеннями п.п. 3.1, 3.2 Договору встановлено, що орендна плата визначається відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно Методики розрахунку плати за оренду комунального майна територіальної громади м. Бердичева, затвердженої рішенням міської ради від 10.10.2002 р. за №48 із змінами та доповненнями до нього, даного договору та розрахунку і становить (1 454+20%ПДВ) грн. х місячний індекс інфляції станом на 30.09.2005 р. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У відповідності до п. 3.3 Договору орендна плата вноситься орендарем в грошовій безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно в 15-денний термін наступного за звітним періодом місяця.

Із змісту п.п. 11.1, 11.4 Договору вбачається, що цей договір діє з 16.09.2005 р. до 16.08.2006 р. Якщо орендар продовжує користуватися Об’єктом після закінчення строку договору оренди, то, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до п. 11.10 Договору дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; викуп Об’єкта оренди; смерті фізичної особи –орендаря; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем; знищення Об’єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря; у разі невиконання орендарем умов, вказаних в п. 3.2 даного договору, відповідно до п. 8.5 даного договору договір оренди вважається розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято в строкове платне користування Об'єкт оренди, що підтверджується актами приймання-передачі нежитлових приміщень від 16.09.2005 р.

Додатком №1 до Договору від 16.08.2006 р. сторонами було встановлено строк дії Договору: з 16.08.2006 р. до 16.07.2007 р.

У період з 27.11.2008 р. по 20.07.2010 р. позивач звертався до відповідача з претензіями, в яких вимагав погасити заборгованість по сплаті орендної плати, що утворилася за користування Об'єктом у період з листопада 2008 року по 24.06.2010 р. та станом на 24.06.2010 р. становить 61 770,78 грн., а також вказував на необхідність сплатити пеню, інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Листом №25 від 12.05.2009 р. відповідач звернувся до позивача з листом в якому просив розірвати Договір.

24.06.2010 р. згідно актів приймання-передачі нежитлового приміщення відповідач повернув, а позивач прийняв спірні будівлі.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання за Договором по сплаті орендної плати, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 61 770,78 грн., що утворилась за користування Об'єктом у період з листопада 2008 року по 24.06.2010 р.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в оренду спірних будівель за Договором.

Пунктом 11.1 Договору з урахуванням додатку №1 до Договору від 16.08.2006 р. встановлено, що цей договір діє з 16.08.2006 р. до 16.07.2007 р.

У відповідності до п. 11.4 Договору якщо орендар продовжує користуватися Об’єктом після закінчення строку договору оренди, то, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, законодавством та сторонами в Договорі передбачено автоматичну пролонгацію такого договору у випадку відсутності заяви однієї із сторін щодо припинення дії Договору. При цьому, суд відзначає що законодавцем не встановлено будь-якої форми щодо заяви сторони про припинення дії договору у зв’язку із закінчення строку його дії.

За змістом наведених норм заперечення однієї із сторін договору оренди про продовження дії договору на новий строк, зроблене протягом місяця після закінчення цього строку, як і наявність таких заперечень на момент закінчення цього строку (зроблені раніше) є підставою для припинення дії договору у зв’язку із закінчення строку його дії. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 28.02.2006 р. у справі №1/135-20/51.

Отже, з огляду на вказівки Вищого господарського суду України, що знайшли своє відображення в постанові від 15.06.2011 р. у справі №2/293 та наявність листа відповідача №25 від 12.05.2009 р. про розірвання Договору, Договір є таким, що припинив свою дії з 16.05.2009 р. (16.07.2007 р. + 11 місяців + 11 місяців).

Посилання відповідача на припинення дії Договору з 29.05.2007 р., у зв’язку із укладенням між сторонами договорів купівлі-продажу спірного майна, судом відхиляється з огляду на відсутність доказів сплати повної вартості спірного майна, з чим положення вказаних договір (п. 1.2) передбачають перехід права власності на спірне майно до відповідача.

Крім того, із наданих Комунальним підприємством "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради інформаційних довідок з Реєстру прав власності на нерухоме майно №30971189 та №30971213 від 15.08.2011 р. вбачається, що спірне майно є комунальною власністю територіальної громади міста Бердичів в особі Бердичівської міської ради.

Згідно із ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Положеннями ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно актів приймання-передачі нежитлового приміщення від 24.06.2010 р. відповідач повернув, а позивач прийняв спірні будівлі.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується користування відповідачем спірними будівлями до 24.06.2010 р. (в т.ч. у спірний період: з листопада 2008 року по 24.06.2010 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За системним аналізом ст. ст. 759, 762, 763 Цивільного кодексу України та ст. 286 Господарського кодексу України вбачається, що орендна плата за договором найму (оренди) сплачується за час дії відповідного договору, проте сторони не позбавлені можливості відступити від цього правила.

В той же час, сторони на підставі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України відступили від загального правила та в п. 3.1 Договору погодили, що орендна плата за користування спірним будівлями визначається в т.ч. згідно Методики розрахунку плати за оренду комунального майна територіальної громади м. Бердичева, затвердженої рішенням міської ради від 10.10.2002 р. за №48.

Відповідно до п.п. 3.18, 3.19 вказаної Методики нарахування орендної плати проводиться з моменту підписання акту приймання-передачі, тобто фактичного вступу орендаря в користування майном на правах оренди. У разі припинення або розірвання договору оренди орендар сплачує орендну плату включно день (дату) передачі балансоутримувачу об’єкта оренди згідно з актом приймання-передачі, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відтак, сторонами було відступлено від загального правила нарахування орендної плати та передбачено обов’язок внесення таких платежів за весь період фактичного користування орендарем приміщенням до його повернення орендодавцю.

Судом встановлено користування відповідачем спірними будівлями в т.ч. у період з листопада 2008 року по 24.06.2010 р., а матеріалами справи підтверджується існування заборгованості відповідача по сплаті орендних платежів за вказаний період у розмірі 61 770,78 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи приписи п. 3.3 Договору грошове зобов’язання відповідача по сплаті орендних платежів мало було бути виконане до 15 чисел місяців наступних за звітними місяцями користування спірними будівлями у вказаний період.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 61 770,78 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 61 770,78 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в розмірі 20 402,24 грн., нарахованої за період прострочення з 01.11.2008 р. по 31.05.2010 р., інфляційних втрат у розмірі 10 830,31 грн., нарахованих за період прострочення з грудня 2008 року по березень 2010 року, та 3% річних у розмірі 2 549,36 грн., нарахованих за період прострочення з 01.01.2009 р. по 31.05.2010 р.

Із поданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім здійснюється нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті спірної заборгованості (орендна плата за період з листопада 2008 року по червень 2010 року у розмірі 61 770,78 грн.) та за прострочення по сплаті заборгованості з орендної плати за період з липня 2007 року по жовтень 2008 року у розмірі 37 310,70 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 16 чисел місяців, наступних за звітними місяцями у спірний період, він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 3.5 Договору якщо орендна плата перерахована несвоєчасно, або в неповному обсязі, то додатково до орендної плати стягується на користь орендодавця, відповідно до чинного законодавства України, пеня в розмірі 0,5% суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати), але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням визначених позивачем в розрахунку періодів нарахування, встановлених судом дат з яких відповідач є таким, що прострочив, враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (в частині нарахування пені).

За перерахунком суду розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання, становить: 6 191,60 грн., 11 669,39 грн. та 2 870,68 грн. відповідно.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних у розмірі, який є меншим, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення (інфляційні втрати –10 830,31 грн., 3% річних –2 549,36 грн.).

В іншій частині заявленої до стягнення пені (14 210,64 грн.) необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно (за більший період, без урахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд відзначає, що згідно ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність (один рік), проте відповідачем заяви про застосування строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Прокурор вказує, що підставою для звернення з позовом до суду є порушення інтересів Держави, у зв’язку неналежним виконанням Підприємством своїх грошових зобов’язань перед Бердичівською міською радою Житомирської області, яка згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є органом місцевого самоврядування та представляє інтереси територіальної громади міста Бердичів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог прокурора та стягнення з Підприємства на користь Відділу заборгованості у розмірі 61 770,78 грн., пені у розмірі 6 191,60 грн., інфляційних втрат у розмірі 10 830,31 грн. та 3% річних у розмірі 2 549,36 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд відзначає, що на момент порушення провадження у справі місцезнаходженням відповідача було місто Київ, а тому згідно приписів ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України підстави для направлення даної справи за територіальною підсудністю, у зв’язку із зміною місцезнаходження відповідача під час розгляду справи, відсутні.

Також, судом враховується, що на момент розгляду даної справи постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 р. у справі №01/5026/1089/2011 скасовано ухвали господарського суду Черкаської області від 23.05.2011 р. та 31.05.2011 р. та припинено провадження у справі №01/5026/1089/2011 про банкрутство Підприємства.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги прокурора міста Бердичева задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Під Ключ" (19100, Черкаська обл., м. Монастирище, вул. Леніна, 5; ідентифікаційний код 33020013) на користь Відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, площа Жовтнева, 1; ідентифікаційний код 25308153) заборгованість у розмірі 61 770 (шістдесят одна тисяча сімсот сімдесят) грн. 78 коп., пеню у розмірі 6 191 (шість тисяч сто дев’яносто одна) грн. 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 10 830 (десять тисяч вісімсот тридцять) грн. 31 коп. та 3% річних у розмірі 2 549 (дві тисячі п’ятсот сорок дев'ять) грн. 36 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Під Ключ" (10014, м. Житомир, вул. Щорса, 4; ідентифікаційний код 33020013) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 813 (вісімсот тринадцять) грн. 42 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 200 (двісті) грн. 90 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –29.08.2011 р.