Рішення № 18161942, 30.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/13130.08.11 За позовом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності

До Товариства з обмеженою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»

Третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

Про визнання неправомірними дій та зобовязання здійснити виплату

страхового відшкодування в сумі 40728000,00грн.

Суддя Палій В.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 предст. (дов. від 21.03.2011р.), ОСОБА_2- предст. (дов.

від 17.01.2011р.)

від відповідача ОСОБА_3- предст. (дов. від 11.11.2010р.), ОСОБА_4- предст.

(дов. від 29.12.2010р.)

від третьої особи не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»про визнання неправомірними дій та зобовязання здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 40728000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від виконання свого обовязку за Договором №15/01-027-00010 добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 17.04.2008р., укладеного між відповідачем та третьою особою, щодо виплати позивачу страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/131 позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 29.06.2011р.

29.06.2011р. судом одержано письмові пояснення від третьої особи, у яких зазначається про те, що вимогу позивача у розмірі 40066257,35грн., яка є предметом спору у справі №20/131, включено ліквідатором третьої особи до сьомої черги реєстру вимог кредиторів, але виплата вказаної суми на день розгляду справи №20/131 не здійснена.

У судовому засіданні 29.06.2011р. представник позивача звернувся до суду із клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Представник відповідача звернувся до суду із аналогічним клопотанням.

Клопотання сторін судом задоволені.

У судовому засіданні 29.06.2011р. представник відповідача звернувся до суду із клопотанням, у якому просить суд зобовязати позивача надіслати на адресу відповідача копію позовної заяви із доданими до позовної заяви документами.

Судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки до позовної заяви додано докази на підтвердження надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви з доданими до неї документами листом із описом вкладення.

З метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 29.06.2011р. відкладено.

05.07.2011р. судом одержано відзив на позовну заяву від відповідача, у якому відповідач заперечив проти позовних вимог, зазначаючи, що неповернення страхувальником позивачу депозитних коштів та відсотків за користування депозитом до 31.12.2008р. не є страховим випадком, оскільки в період дії договору страхування не настали обставини, передбачені п. 6.1 Договору №15/01-027-00010 добровільного страхування відповідальності перед третіми особами. Крім того, у відзиві зазначається, що у випадку задоволення позовних вимог, позивач отримає суму, яка вдвічі перевищуватиме розмір прямого збитку, завданого останньому, оскільки сума, яка є предметом даного спору, згідно судового рішення у справі №4/148, яке набрало законної сили, підлягає стягненню з ТОВ «Укрпромбанк».

У судовому засіданні 05.07.2011р. представник позивача заявив усне клопотання про надання можливості ознайомитись із відзивом відповідача на позовну заяву.

Клопотання судом задоволено.

За наведених обставин, розгляд справи 05.07.2011р. відкладено.

Представник позивача у судовому засіданні 30.08.2011р. звернувся до суду із клопотанням про витребування доказів у Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України та Служби Безпеки України щодо того, чи мали місце неправомірні дії третіх осіб відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», за які передбачена кримінальна відповідальність згідно ст. 185, 186, 190, 192 КК України в період з 01.01.2008р. по теперішній час; чи порушувались кримінальні справи відносно третіх осіб щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»за вчинення злочинів, які передбачені вказаними статтями КК України в період з 01.01.2008р. по теперішній час. Також представник позивача просить суд витребувати аналогічну інформацію у Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»та відкласти розгляд справи до отримання наведених доказів. Клопотання мотивовано необхідністю встановити, чи мав місце страховий випадок, з настанням якого настає відповідальність відповідача за збитки, завдані третій особі, внаслідок невиконання або неналежного виконання страхувальником зобовязань за договором.

Представник відповідача заперечив проти вказаного клопотання, посилаючись на те, що з 2008році позивач не був позбавлений права самостійно отримати відомості, які перелічені у клопотанні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(зокрема, щодо звернення до правоохоронних органів). Договір №15/01-027-00010 від 17.04.2008р. закінчив свою дію 31.12.2008р. Під час розгляду справи №4/148 за позовом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ТОВ «Український промисловий банк»про стягнення коштів не було встановлено обставин щодо невиконання зобовязань Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»перед позивачем, внаслідок настання перелічених у клопотанні обставин. Крім того, підставою для виплати страхового відшкодування є повідомлення страхувальником або позивачем у справі страховика про настання страхового випадку та подій, що призвели до страхового випадку, проте, до страховика із повідомленням наведених у клопотанні обставин не було звернення ні зі сторони третьої особи, ні зі сторони позивача.

Враховуючи викладені представником відповідача заперечення, які суд визнає обґрунтованими, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів та відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 30.08.2011р. представник відповідача надав суду копію Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, які затверджені Генеральним директором відповідача у 2006році. Копія вказаних Правил долучена судом до матеріалів справи.

Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та надати представнику позивача можливість ознайомитись з наведеними Правилами.

Враховуючи те, що вказані Правила мають загальний характер, не впливають на суть спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Представник позивача звернувся до суду із усним клопотанням про зупинення провадження у справі №20/131 до виконання у примусовому порядку рішення у справі №4/148 за позовом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ТОВ «Український промисловий банк»про стягнення коштів.

Враховуючи те, що стаття 79 ГПК України не передбачає можливості зупинення провадження у справі із наведених у клопотанні підстав, суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

Представник позивача в усних поясненнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

Представник третьої особи у судові засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 30.08.2011р. після закінчення розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторони повідомлені про дату складення повного рішення 02.09.2011р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

в с т а н о в и в :

16.04.2008р. між ТОВ «Український промисловий банк»(третя особа), в якості банку, та Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (позивач), в якості вкладника, було укладено Договір строкового банківського депозиту №68/Ю-08 (далі Договір депозиту), відповідно до умов якого позивач передав третій особі для розміщення на депозитний рахунок 40000000,00грн. Натомість, банк зобовязався прийняти грошові кошти для розміщення на депозитному рахунку в банку з виплатою вкладникові депозиту і процентів на нього, зі строком розміщення депозиту з 16.04.2008р. по 31.12.2008р. (п.1.3 договору). Строк повернення депозиту не пізніше 31.12.2008р. (п. 3.7 договору).

У звязку з тим, що банк своєчасно не повернув позивачу депозитні кошти в сумі 40000000,00грн., позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про стягнення з ТОВ «Український промисловий банк»40000000,00грн. основного боргу за Договором строкового банківського депозиту №68/Ю-08, 2591246,90грн. пені, 4055737,71грн. штрафу, 332695,71грн. -3% річних та судових витрат. Від попередньо заявлених позовних вимог про стягнення 18579,23грн. відсотків за користування депозитом, 484383,56грн. відсотків за користування депозитом станом на 26.01.2009р., 2415,30грн. пені, 1857,92грн. штрафу позивач відмовився.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2009р. у справі №4/148 позов задоволено частково, а саме, стягнуто з ТОВ «Український промисловий банк»на користь позивача у справі 40000000,00грн. основного боргу, 532046,26грн. пені, 66257,35грн. -3% річних, 25500,00грн. державного мита, 118,00грн. витрат на ІТЗ. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В частині стягнення 18579,23грн. відсотків за користування депозитом, 484383,56грн. 17% річних за користування депозитом, 1857,92грн. штрафу, 2415,30грн. пені провадження у справі припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011р. у справі №4/148 рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009р. №4/148 було змінено, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Український промисловий банк»на користь позивача у справі 40000000,00грн. депозиту, 532046,90грн. пені, 66257,35грн. 3% річних, 4000000,00грн. штрафу.

В свою чергу, 17.04.2008р. між ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(відповідачу справі), в якості страховика, та ТОВ «Український промисловий банк»(третя особа), в якості страхувальника, було укладено Договір №15/01-027-00010 добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (далі Договір страхування), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечить закону та повязані з відшкодуванням страхувальником (відповідачем) збитків, понесених третьою особою, в результаті не виконання (неналежного виконання) страхувальником умов Депозитного договору.

Строк дії договору з дня, наступного за днем надходження страхового платежу на поточний рахунок страхувальника і діє до 24 год. 00 хв. 31.12.2008р.

Страховим випадком згідно договору, є законно визнаний відповідними державними органами, судом та самим страхувальником (за погодженням із страховиком) факт настання відповідальності страхувальника за збитки, завдані третій особі, внаслідок невиконання (неналежного виконання) страхувальником обумовлених Депозитним договором зобовязань по виплаті суми депозиту та/або відсотків за користування депозитом з незалежних від страхувальника обставин:

- вогонь (пожежа, вибух, удар блискавки); стихійне лихо, вплив рідини з водопровідних, каналізаційних і опалювальних систем, падіння літальних апаратів, їх частин, уламків, космічних тіл предметів, неправомірні дії третіх осіб, за які передбачена кримінальна відповідальність згідно ст. 185, 187, 192 КК України, введення законодавчих актів, які призвели до невиконання договірних зобовязань в результаті: підвищення ставок податків, підвищення ставок акцизів, введення нових податків, введення мораторію на виконання договірних зобовязань, введення заборони займатися окремими видами господарської діяльності, банкрутство страхувальника (п. 6.1 договору).

Відповідно до п.12.4 Договору страхування відповідач зобовязався впродовж двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування третій особі; при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до Розділу 14 цього договору.

На підставі зазначених умов договору страхування позивач звернувся до відповідача із заявою №07-35-101 від 22.01.2009р. про здійснення страхової виплати в сумі 40000000,00грн.

Як зазначає позивач, до вказаного листа були додані всі необхідні документи, передбачені п.14.1 договору страхування.

У відповіді на вказану заяву (лист №12/455 від 30.01.2009р.) відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування у сумі 40000000,00грн., у звязку з ненаданням підтверджень того, що позивачу завдано збитків внаслідок одного з випадків, передбачених п.6.1 договору страхування.

На підставі зазначених умов договору страхування та за наявності постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011р. №4/148, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою №07-35-927 від 18.04.2011р. про здійснення страхової виплати в сумі 40000000,00грн.

Однак, відповідач повторно відмовив у виплаті страхового відшкодування в сумі 40000000,00грн. з тих же підстав, що були наведені у листі відповідача №12/455 від 30.01.2009р.

В звязку з наведеним, позивач вважає відмову відповідача у здійснення страхової виплати у сумі 40000000,00грн. неправомірною та такою, що суперечить умовам договору страхування та чинному законодавству, та просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті страхового відшкодування та зобовязати відповідача здійснити страхове відшкодування за Договором добровільного страхування №15/01-027-00010 у розмірі 40000000,00грн. на користь позивача.

Проаналізувавши докази, наявні в матеріалах справи, пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, відповідно визнає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Приписами статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (статті 115 ГПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно частини першої статті 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що особа, яка вважає порушеними свої права та інтереси має право звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів до особи, яка таке порушення вчинила. У випадку, якщо відповідальність особи, яка вчинила порушення, застрахована, і подія, яка відбулась, відноситься до страхового випадку, зацікавлена особа мав право на власний розсуд предявити позов або до особи, яка безпосередньо вчинила таке порушення або до особи страховика.

Так, як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Український промисловий банк»(особи, яка допустила порушення виконання зобовязання за Договором строкового банківського депозиту №68/Ю-08 від 16.04.2008р.) про стягнення, зокрема, 40000000,00грн. депозиту, які останній всупереч умовам Договору строкового банківського депозиту №68/Ю-08 від 16.04.2008р. позивачу не повернув у визначений договором строк.

Київським апеляційним господарським судом у поставі від 10.03.2011р. №4/148 встановлено, що ТОВ «Український промисловий банк» в порушення умов Договору строкового банківського депозиту №68/Ю-08 від 16.04.2008р. не повернув позивачу депозит у сумі 40000000,00грн., у звязку з чим, визнав позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 105 ГПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову; постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Відтак, суд вважає, що прийняттям вищевказаної постанови по справі №4/148, права позивача, які були порушені у звязку з неналежним виконанням контрагентом умов Договору строкового банківського депозиту №68/Ю-08 від 16.04.2008р. щодо повернення суми депозиту в розмірі 40000000,00грн., були захищені у встановленому законодавством порядку, відповідно, в силу приписів статті 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України, постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011р. №4/148 є обов'язковою для виконання на всій території України і повинна виконуватись у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, виконавчий документ, який виданий на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011р. у справі №4/148, про стягнення з ТОВ «Український промисловий банк»на користь позивача суми неповернутого депозиту підлягає примусовому виконанню у порядку, який визначений Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому суд враховує, що вимоги позивача у розмірі 40066257,35грн. (частиною якої є 40000000,00грн. суми депозиту) включено до сьомої черги реєстру вимог кредиторів третьої особи після початку процедури ліквідації третьої особи.

Матеріали справи не містяться доказів того, що невиконання зобовязання ТОВ «Український промисловий банк»за договором строкового банківського депозиту мало місце з незалежних від банку обставин, які перелічені у ст. 6.1 Договору №15/01-027-00010, відповідно, доказів того, що в період дії договору №15/01-027-00010 настав страховий випадок, на який розповсюджується страховий захист.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів в ТОВ «Український промисловий банк»був введений 21.01.2009року, а заборона займатись банківською діяльністю з 21.01.2010р., тобто, після закінчення дії договору №15/01-027-00010.

Отже, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, у випадку задоволення позовних вимог, які предявлені позивачем у межах даного спору до Товариства з обмеженою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»та виконання такого рішення суду, за наявності виконавчого провадження за наказом суду у справі №4/148, який виданий на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011р. №4/148 (зокрема про стягнення 40000000,00грн. депозиту), призведе до подвійного стягнення на користь позивача суми заборгованості по депозиту в розмірі 40000000,00грн. за Договором строкового банківського депозиту №68/Ю-08 від 16.04.2008р., що прямо суперечить закону.

Враховуючи те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 728000,00грн. пені є похідною від вимог про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті страхового відшкодування та зобовязання відповідача здійснити страхове відшкодування за Договором добровільного страхування №15/01-027-00010 у розмірі 40000000,00грн. на користь позивача, підстави для задоволення яких відсутні, суд визнає дану вимогу необґрунтованою та відмовляє в її задоволенні.

Суд також звертає увагу, що вимога про визнання неправомірними дій відповідача, згідно ст. ст. 15, 16 ГК України не є належним способом судового захисту, оскільки така вимога це лише необхідна передумова для застосування заходів судового примусу та не має характеру самостійної (окремої) позовної вимоги, що безпосередньо направлена на захист та відновлення порушеного права.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з позивача в доход Державного бюджету України, з огляду на наступне.

У випадку, якщо органи, про які ідеться у ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 «Про державне мито»(до таких органів відноситься позивач) звертаються до господарського суду не у звязку з виконанням своїх владних повноважень, вони зобовязані сплачувати державне мито у загальному порядку.

Отже, якщо відповідний орган звертається до суду на підставі норм Цивільного або Господарського кодексів України з приводу правочину (господарського договору), стороною якого є цей орган, він має сплачувати державне мито на загальних підставах (зазначена позиція викладена у розясненні президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 та у листі ВГСУ від 02.06.2006р. №01-8/1228).

Звернення позивача до суду із даним позовом, який безпосередньо пов'язаний із виконанням контрагентом позивача зобовязань за договором строкового банківського депозиту та страхуванням відповідальності такої особи за спричинені збитки, внаслідок невиконання (неналежного виконання) зобовязань за договором, не повязане із виконанням позивачем повноважень, які визначені у Положенні про Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Таким чином, позивач не звільнений від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при зверненні із даним позовом до суду.

Згідно позовних вимог позивачем заявлено дві позовні вимоги: як майнового, так і немайнового характеру, отже державне мито підлягає сплаті окремо щодо кожної з них.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 «Про державне мито»із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із заяв майнового характеру ставка державного мита складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, з позивача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню 25500,00грн. - за заявлену вимогу майнового характеру із визначеною ціною позову 40728000,00грн. та 85,00грн. за заявлену вимогу немайнового характеру про визнання дій неправомірними.

Розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, який пов'язаний із розглядом господарської справи, складає 236,00грн. (постанова КМУ від 21.12.2005р. №1258 в редакції постанови від 05.08.2009р. №825) та підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 28, код ЄДРПОУ 25885944) в доход Державного бюджету України 25500,00грн. державного мита за вимогу майнового характеру, 85,00грн. - державного мита за вимогу немайнового характеру, 236,00грн. - витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його підписання.

Суддя В.В. Палій

Повне рішення складено 02.09.2011р.