Рішення № 18161769, 30.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/14030.08.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

До Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»

Про стягнення 10970,21грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. від 04.01.2011р.)

Від відповідача: не зявився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»про стягнення з відповідача 10 970,21грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також витрат по сплаті державного мита 109,70грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.06.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/140, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 30.08.2011р.

У судовому засіданні 30.08.2011р. представник позивача надав суду одержані відомості із єдиної централізованої бази даних МТСБУ про обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18.02.2011р.

Представник відповідача у судове засіданні 30.08.2011р. не зявився, про причини неявки представника відповідач суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2011р. о 08год. 40хв. по пр. Московському, 76 в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки Mitsubishi Lancer X 2/0i Invite Plus MT, номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_2 (власник автомобіля) та автомобіля марки ВАЗ-21070, номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 (власник автомобіля ОСОБА_4), що підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування міста Харкова №1266 від 28.02.2011р.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.03.2011р. №3-759/11.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Mitsubishi Lancer X 2/0i Invite Plus MT, номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2

Відповідно до Звіту № 689/11 дослідження спеціаліста-автотоварознавця автомобіля Mitsubishi Lancer, номер НОМЕР_1 від 29.02.2011р., матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, у результаті його пошкодження при ДТП, склав 10 987,21грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування на транспорті № 021025/4004/0000076 від 14.09.2010р., з терміном дії з 17.09.2010р. по 16.09.2011р. Страхувальником виступає ОСОБА_2, вигодонабувачем ПАТ «ВТБ Банк».

На підставі страхового акта №00061957 від 18.03.2010р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування, сплатив вигодо набувачу за договором страхування суму страхового відшкодування в розмірі 10 970,21рн., що підтверджується платіжним дорученням № 010028 від 24.03.2011р.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 10970,21грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_3, відтак, ОСОБА_3, є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Mitsubishi Lancer X 2/0i Invite Plus MT, номер НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту

З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 10 970,21рн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_3, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Просто-страхування» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено Поліс №ВЕ/4808585 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ПАТ «Просто-страхування»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивачем надано суду відомості про обставини дорожньо-транспортної пригоди, які одержано із єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України. Одержаними відомостями підтверджується наявність Полісу №ВЕ/4808585, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність водія ОСОБА_3, який є винною особою у скоєнні ДТП.

Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

На неодноразову вимогу суду відповідач не надав Полісу №ВЕ/4808585, у якому зазначено розмір франшизи, на яке підлягає зменшенню страхове відшкодування. Відповідно, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що заявлена сума страхового відшкодування в порядку регресу підлягає зменшенню.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно звернувся до відповідача про стягнення 10970,21грн. виплаченого страхового відшкодування у повному обсязі в порядку регресу, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Просто - страхування»»(м. Київ, вул. Герцена 10, код ЄДРПОУ 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) 10 970,21грн. страхового відшкодування в порядку регресу 109,70грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УНІКА»(м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) з Державного бюджету України 19,20грн. зайво сплаченої суми державного мита, перерахованої згідно платіжного доручення №019797 від 15.06.2011р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій