Рішення № 18161767, 26.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/20526.08.11 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до Приватного акціонерного товариства " Страхова компанія " Брокбізнес"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 23 197,43 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1, пред за дов. №2 від 04.01.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_2, пред. за дов. №573 від 25.08.2011р

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" про відшкодування шкоди в порядку регресу 23 197,43 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2011 р. порушено провадження у справі № 58/205 розгляд справи призначено на 27.07.2011 р.

У судове засідання 27.07.2011 року представники позивача та відповідача з'явились.

Представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача надав усні пояснення щодо невиконання вимог ухвали суду

В звязку з необхідністю отримання додаткових документів по справі, відповідно до ст.77 ГПК України судом оголошено перерву до 26.08.11 на 14:10

26.08.2011 року у судове засідання сторони зявилися.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду надав відзив на позовну заяву.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

29.08.2011 року через канцелярію Господарського суду надійшов відзив на позовну заяву.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2010 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (правонаступник ЗАТ «СК «Кредо-Класик») та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології і К" було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті №014054/4002/0000076,за яким позивачем було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Шкода», державний номер НОМЕР_1.

Згідно розгорнутої довідки ДАІ, 25.01.2011 року на вул. І. Франка у м. Львів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Шкода», державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «Сучасні технології і К», під управлінням водія ОСОБА_3, та автомобіля марки «Мазда», державний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_4.

Відповідно Постанови Сихівського районного суду м. Львова від 15.02.2011 р. (суддя - Головатий В.Я.). ОСОБА_4, 25.01.2011 р. керуючи автомобілем марки «Мазда», державний номер НОМЕР_2 рухаючись по вул. І. Франка - вул. Скельна у м. Львів, здійснив обгін на перехресті, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Шкода», державний номер НОМЕР_1, завдавши автомобілю технічних пошкоджень. Суд постановив, що ОСОБА_4 порушив п. 14.6 ПДР України та своїми діями скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України, в зв'язку з чим його було визнано винним вчиненні вищезазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно Постанови Залізничного районного суду м. Львова від 22.02.2011 р. (суддя - Мєльничук О.Я.), ОСОБА_3 25.01.2011 р., керуючи автомобілем марки «Шкода», державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. І. Франка - вул. Скельна у м. Львів, не виконав вимогу дорожнього знаку «Дати дорогу», внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Мазда», державний номер НОМЕР_2, чим завдав йому технічних пошкоджень транспортних засобів. Суд постановив, що ОСОБА_3 порушив п. 2.1. д. 1 ПДР України та своїми діями скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України, в зв'язку з чим його було визнано винним вчиненні вищезазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що при визначенні розміру відшкодування шкоди суд виходить із того, що вина учасників ДТП визначається судами як рівна, а тому розмір відшкодування становить 50 відсотків.

Відповідач у відзиві від 29.08.2011 року на позовну заяву зазначає, що позивачем не було надано документів, які підтверджують ступінь вини кожного з учасників ДТП, яка мала місце 25.01.2011 року, при розгляді справ про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вирішувалось питання іншого юридичного значення, а розмір накладених стягнень залежав від ступеня суспільної небезпеки вчинених ними діянь.

Відповідно до вказівок п.п. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.92 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено. Шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності зі ст.ст. 1187, 1188 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого і шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір від шкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, розмір частки відшкодування шкоди визначається відповідно до ступеня вини кожного із учасників ДТП.

Суд звертає увагу, що ні відповідачем ні позивачем не заявлялося клопотань про залучення в якості третіх осіб по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

При визначенні розміру відшкодування шкоди суд виходить із безпосереднього змісту постанови Сихівського районного суду м. Львова від 15.02.2011 р.. та постанови Залізничного районного суду м. Львова від 22.02.2011 р., а також приймає до уваги той факт, що судами встановлено вину обох учасників у вчинені правопорушень згідно однієї і тієї ж статті КУпАП (ст. 124 КУпАП) та обох водіїв притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Отже, вина учасників ДТП визначається судом як рівна, а тому розмір відшкодування становить 50 відсотків. Позивач визначив ступінь вини кожного з учасників ДТП в розмірі 50 відсотків, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень стосовно іншого ступеня вини кожного із учасників ДТП.

Відповідно до частини 3 статті 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Відповідно до Висновку № 44/02 від 13.02.2011 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_1, склала 64999,84 грн.

31.03.2011 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 64999, 84, що підтверджується платіжним дорученням № 010898 від 31.03.2011 року.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

30.05.2011 року, позивач звернувся з претензією до відповідача, з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП, в розмірі 23197,43 грн. Проте, листом від 15.06.11 року вих.№1517 відповідач, вімовився здійснити виплату посилаючись на невизначеність ступеня вини кожного з учасників ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно матеріалів справи позивач та відповідач мають право зворотної вимоги в порядку регресу один до одного при умові відшкодування страхувальнику по відповідному договору суми збитків заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди від 25.01.2011 року.

Після сплати позивачем страхового відшкодування у розмірі 64999, 84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 010898 від 31.03.2011 року, до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Брокбізнес", що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/8291022.

Статтею 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до Висновку № 44/02 від 13.02.2011 р., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_1, склала 46394,85 грн.

Позивач з урахуванням вини участників ДТП, просить стягнути з відповідача збиткі в розмірі 23197,43 грн.

Відповідно частини 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно полісу № ВЕ/8291022 передбачено, франшизу в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Позивачем не вираховано з суми 23197,43 грн. франшизу в розмірі 510 грн. За таких обставин позовні вимоги про стягнення 23197,43 грн. підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 22687,43 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, ідентифікаційний код 20344871) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд.14-В, ідентифікаційний код 20033533) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму 22687,43 грн. (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят сім гривень 43 коп.) боргу, 226,87 грн. (двісті двадцять шість гривень 87 коп.) витрат по сплаті державного мита та 230,81 грн. (двісті тридцять гривень 81 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено : 29.08.2011 р.