Рішення № 18161675, 26.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/20826.08.11 За позовомПриватне акціонерне товариство " Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

ДоПублічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО”

Провідшкодування шкоди в порядку регресу 10137,53 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1, пред. за дов. №533 від 31.12.2010 р.

Від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство " Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО” про відшкодування шкоди в порядку регресу 10 137,53 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2011 р. порушено провадження у справі № 58/208, розгляд справи призначено на 27.07.2011 р.

У судове засідання 27.07.2011 року представник позивача з'явився. Відповідач у судове засідання не з'явився, на часткове виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача на часткове виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Представник позивача надав суду клопотання про витребування інформації у моторного (транспортного) страхового бюро України щодо полісу.

Клопотання судом задоволено.

В звязку з неявкою відповідача та необхідністю отримання додаткових документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2011 року розгляд справи було відкладено на 26.08.2011 року.

У судове засідання 26.08.2011 року представник позивача з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 26.08.2011 року не з'явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

12.08.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація щодо полісу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог. Відповідно заяви про зменшення позивач просить стягнути у розмірі 9437, 44 грн., а також пеню у розмірі 190,09 грн.

Заява прийнята судом до розгляду.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

15.06.2010 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО Україна»(надалі Позивач, Страховик) та ОСОБА_2 (надалі Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів № АТ 05257 (надалі Договір страхування) (копія наявна в матеріалах справи), відповідно до якого було застраховано майнові інтереси Страхувальника.

Згідно з п. 1 Договору страхування, застрахованим транспортним засобом є автомобіль Пежо 207, державний реєстраційний номер НОМЕР_1

Відповідно до п. 2.2 Договору страхування, страховим ризиком є дорожньо-транспортна пригода.

Вказаний страховий випадок настав 13.07.2010 року в м. Києві на Одеському шляхопроводі, керуючи автомобілем Рено, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, водій ОСОБА_3 не витримав безпечної дистанції руху та скоїв зіткнення з автомобілем Фольцваген, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, що призвело до зіткнення з автомобілем Пежо, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, виданою Головним Управлінням в місті Києві Управління державної автомобільної інспекції (копія наявна в матеріалах справи).

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.07.2010 року (копія наявна в матеріалах справи) визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль Пежо 207, державний реєстраційний номер НОМЕР_1

Відповідно до Звіту про оцінку розміру матеріальних збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу №342 від 21.07.2010 року (копія наявна в матеріалах справи, автомобілю Пежо 207, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля Пежо 207, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 в результаті дорожньо-транспортної пригоди на дату оцінки складає 10691,68 грн.

За вказаною дорожньо-транспортною пригодою Позивачем було складено Страховий акт № 53325 від 05.08.2010 року (копія наявна в матеріалах справи), відповідно до якого було прийнято рішення про визнання події страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 9947,44 грн. (вартість матеріальної шкоди за вирахуванням франшизи та виключенню, що не відноситься до страхових випадків у розмірі 786,36 грн.).

Відповідно до Наряду-заказа №23414 від 21.07.2010 року (копія наявна в матеріалах справи) Позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 9947,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8025 від 21.08.2010 року (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Рено, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застраховано у Публічному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(правонаступник Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»; надалі Відповідач) за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1262725 (копія наявна в матеріалах справи).

Крім того, позивачем заявлено вимогу стягнути з відповідача 190,09 грн. пені.

Позивач, як підставу нарахування пені зазначає п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У судовому засідання 26.08.2011 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог та вирахування із суми позову франшизи, встановленої полісом № ВС/1262725 у розмірі 510,00 грн., та стягнення з Відповідача на користь Позивача 9437,44 грн. суми шкоди в порядку регресу та пеню у розмірі 190,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У відповідності до ст. 5 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем полісу № ВС/1262725 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Рено, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до Позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до Відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу Рено, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно умов договору страхування одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю Страхувальника (п.2.2 Договору страхування).

Страхове відшкодування виплачується Страховиком згідно з Договором на підставі письмової заяви Страхувальника (його правонаступника, Вигодонабувача) і Страхового акту, який складається Страховиком.

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Після виплати страхового відшкодування у Позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди (в порядку регресу).

18.05.2011 року на адресу Відповідача було направлено заяву про виплату страхового відшкодування вих. №3185 від 25.03.2011 року (копія наявна в матеріалах справи) із передбаченим ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»пакетом документів, отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання від 30.03.2011 року (копія наявна в матеріалах справи).

Згідно з п. 37.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

Станом на момент розгляду справи Відповідач про результати розгляду заяви Позивача належним чином не повідомив, страхове відшкодування на користь Позивача не сплатив.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, а саме заяви про виплату страхового відшкодування. Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу відшкодування в чітко визначений законом строк.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача 9437,44 грн. шкоди в порядку регресу є обґрунтованою та законною, була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню в розмірі 9437,44 грн.

Стосовно заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача 190,09 грн. пені, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобовязаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України виплаченого страхового відшкодування, отже, між сторонами у справі відсутні як договірні зобовязання, так і грошові зобовязання.

Оскільки спеціальними законами, які застосовуються до даних правовідносин Закон України “Про страхування” та Закон України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірних відносин між сторонами немає, відповідно відсутні і правові підстави для стягнення пені в сумі 190,09 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, Печерський район, пров. Новопечерський, буд.19/3; код ЄДРПОУ 16467237) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(01054, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Воровського, будинок 33; код ЄДРПОУ 16285602) суму шкоди в порядку регресу у розмірі 9437 (дев'ять тисяч девятсот сорок сім) грн. 44 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 100 (сто) грн. 09 коп., 231 (двісті тридцять одна) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 29.08.2011 р.