Рішення № 18161631, 30.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/14530.08.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія

«Оранта»

Про стягнення 7052,82грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1.- предст. (дов. від 16.05.2011р.)

Від відповідача: не зявився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення з відповідача 7052,82грн. (6596,24грн. - страхового відшкодування в порядку регресу та 456,58грн. пеня), а також витрат по сплаті державного мита 102,00грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.06.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/145, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 30.08.2011р.

30.08.2011р. судом одержано витребувані ухвалою суду документи від позивача.

Представник відповідача у судове засіданні 30.08.2011р. не зявився, про причини неявки представника відповідач суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Жилянська, 75 відповідно, ухвала суду була направлена за вказаною адресою та вручена відповідачу відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 30.08.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2007р. о 11год. 40хв. на виїзді до проспекту Воз`єднання зі сторони Русанівської набережної в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки ВАЗ-21093, номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 (власник автомобіля) та автомобіля марки Nissan Note, номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_4 (власник автомобіля ОСОБА_3.), що підтверджується довідкою УДАІ м. Києва.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва №3-248/1 від 24.01.2008р.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Nissan Note, номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3.

Відповідно до Звіту №259 про оцінку майна від 13.02.2008р., матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, у результаті його пошкодження при ДТП, склав 6018,05грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору страхування транспортних засобів №021.32673.3004 від 27.08.2007р., з терміном дії з 27.08.2007р. по 27.08.2013р. Страхувальником виступає ОСОБА_3., вигодонабувачем ЗАТ «ОТП Банк».

На підставі страхових актів № 021.32673.3004 .L02.03 від 18.06.2008р. та №021.32673.3004 .L02.03 від 14.03.2008р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором № 021.32673.3004, сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 6596,24рн., що підтверджується платіжними дорученнями №7838 від 25.06.2008р. та № 3576 від 24.03.2008р.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 6596,24грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Оскільки винною особою у ДТП є водій ОСОБА_2, який є власником автомобіля, отже ОСОБА_2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Nissan Note, номер НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 6596,24рн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_2, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Поліс №ВА/6862581 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо - транспортної пригоди. Строк дії Полісу з 15.10.2007р. по 14.10.2008р.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Ставка франшизи згідно Полісу №ВА/6862581нульова.

Оскільки між ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»та ОСОБА_2 укладено поліс №ВА/6862581 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»правомірно звернулась до ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу (вищезазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 21.03.2007).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6596,24грн. страхового відшкодування шкоди в порядку регресу підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 456,58грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобовязаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу на підставі ст. 27 Закону України „Про страхування»та ст. 993 ЦК України виплаченого страхового відшкодування, отже, між сторонами у справі відсутні як договірні зобовязання, так і грошові зобовязання.

Оскільки спеціальними законами, які застосовуються до даних правовідносин Закон України «Про страхування»та Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регрес ним позовом до страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірних відносин між сторонами немає, відповідно, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(м. Київ, вул. Артема, 42, код ЄДРПОУ 20782312) 6596,24грн. - страхового відшкодування в порядку регресу, 95,40грн. державного мита, 220,72грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій