Рішення № 18161569, 19.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/18619.08.11 За позовом Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»

До Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування»

Про стягнення 5369, 88 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 предст. (дов. № 04/01-11_Р від 04.01.2011 р.)

Від відповідача не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15 липня 2009 року між громадянином України ОСОБА_2 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»(надалі ТДВ «СК «ВіДі-Страхування») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування»(надалі ПрАТ «Просто-Страхування») про стягнення 5369,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТДВ «СК «ВіДі-Страхування» на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № AC-003111 від 15.07.2009 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки », державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ПрАТ «Просто-Страхування» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/9350575), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2011 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 19.07.2011 р.

В судове засідання представник позивача зявився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні судом оголошено поний текст рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2009 року між громадянином України ОСОБА_2 та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № AC-003111 (надалі по тексту Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і повязані з володінням, користуванням та/або розпорядженням автомобілем Camry», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі по тексту Застрахований транспортний засіб).

12 лютого 2010 року на вул. Здолбунівській, 7-А, в м. Києві, трапилась дорожньо-транспортна пригода (надалі за текстом ДТП) за участю автомобіля Camry», д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, автомобіля iat», д/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3. та автомобіля », д/нНОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4.

Відповідно до довідки ВДАІ № 10/658 від 12.02.2010 р., по факту ДТП відносно ОСОБА_4 за порушення ним вимог п. 10.2 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. (зі змінами та доповненнями), були складені адміністративні матеріали і направлені до Дарницького районного суду міста Києва для подальшого прийняття рішення.

07 квітня 2010 року постановою Дарницького районного суду м. Києва було встановлено, що ОСОБА_4, 12.02.2010 р. приблизно о 15 год. 45 хв., керуючи автомобілем O», д/н НОМЕР_2, по вул. Здолбунівській, 7-А в м. Києві, при виїзді з місця стоянки та прилеглої території, не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем iat», д/н НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3., який рухався по головній дорозі, після чого здійснив наїзд на стоячий автомобіль Camry», д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 10.2 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КпАП України.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину визнав повністю.

Даною постановою ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Таким чином ОСОБА_4 є винним у спричиненні пошкоджень транспортному засобу Camry», д/н НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (ч. 1 ст. 1187 ЦК України), відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, повязану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів), відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

23 березня 2010 року до ТДВ «СК «ВіДі-Страхування»звернувся ОСОБА_2 з Заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 15/04/9.01/0542.10 від 23.03.2010 р. в звязку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.

31 травня 2010 року ТДВ «СК «ВіДі-Страхування»на підставі Страхового акту №АС-002400 від 10.04.2010 р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи з Рахунку № ВДзС-87778 від 15.02.2010 р., Акту виконаних робіт № ВДИСА-001158 від 24.05.2010 р. та враховуючи Звіт про визначення вартості матеріального збитку №54 від 01.03.2010 р., здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 17891,98 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 350 від 31.05.2010 р.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У відповідності зі ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика (позивач), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2 мав до ОСОБА_4, як до особи, винної за заподіяння у ДТП збитку Застрахованому транспортному засобу.

Оскільки цивільна відповідальність ОСОБА_4, який керував автомобілем », д/н НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Просто-Страхування»(за Полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9350575 (надалі за текстом Поліс), за яким останнє взяло на себе обовязок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу (», д/н НОМЕР_2) і в наслідок якої настає цивільна відповідальність особи відповідальність якої застрахована (ОСОБА_4), то позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою на суму 17891,98грн. (заявою про виплату страхового відшкодування) № 15/04/8.04/418-10 від 26.10.2010 р. (надалі за текстом Регресна вимога), яка супроводжувалася пакетом документів необхідних для прийняття рішення. Регресна вимога була вручена відповідачу 28.10.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

02 січня 2011 р. ПрАТ «Просто-Страхування» перерахувало на поточний рахунок ТДВ «СК «ВіДі-Страхування»13276,29 грн., що на 4615,69 грн. менше витрат, які поніс позивач.

14 січня 2011 р., з метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу лист щодо доплати страхового відшкодування № 15/04/8.04/030-11.

06 лютого 2011 р. на адресу ТДВ «СК «ВіДі-Страхування»надійшов лист-відповідь, у якому йшла мова про те, що відповідач провів своє страхове розслідування, з якого випливає, що про даній ДТП автомобіль Camry», д/н НОМЕР_1, не міг отримати механічні пошкодження у вигляді пошкоджень передньої лівої протитуманної фари та бамперу переднього. Виходячи з цього, відповідач при виплаті страхового відшкодування провів свої розрахунки даних деталей і на основі цього провів виплату страхового відшкодування. Однак жодних документальних підтверджень даного «страхового розслідування»додано до листа не було, а тому позивач вважає, що зменшення страхового відшкодування є необґрунтованим.

Також слід зазначити, що у ТДВ «СК «ВіДі-Страхування»по даній ДТП в наявності є первинна довідка ВДАІ від 12.02.2010 р., Акт виконаних робіт № ВДИСА-001158 від 24.05.2010 р. та висновок незалежної експертизи (Звіт про визначення вартості матеріального збитку № 54 від 01.03.2010 р.), в яких чітко зазначено перелік пошкоджень та вартість матеріального збитку. Саме тому недоплата відповідачем страхового відшкодування є порушенням права позивач на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, заявлений до стягнення з ПрАТ «Просто-Страхування» розмір збитків у сумі 4615,69 грн. є обґрунтованим, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Доводи позивача відповідачем не спростовані, у відповідь на предявлений позивачем лист від 14.01.2010 року відповідач відповіді не надав, виплати не здійснив.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 399,86 грн., нарахування якої передбачено п. 37.2 Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у звязку з наявним простроченням виплати суми за регресною вимогою № 15/04/8.04/418-10 від 26.10.2010 р., яка отримана відповідачем 28.10.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі ГК України), штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті страхового відшкодування, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути на свою користь 276,94 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 77,39 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, інфляції та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного акціонерного товариства ТДВ «СК «ВіДі-Страхування»задовольнити повністю.

2.Стягнути з ПрАТ «Просто-Страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, код 24745673, п/р № 26503441 в ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», МФО 300335) на користь Приватного ТДВ «СК «ВіДі-Страхування»(08131, Київська обл., Києво -Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. В. Кільцева, 56, код 35429675, п/р 26509301956 в ВАТ «Ощадбанк»філія- Головне управління по м. Києву та Київській області, МФО 322669) суму страхового відшкодування у розмірі 4615, 69 грн. (чотири тисячі шістсот п'ятнадцять гривень 69 копійок), інфляційних витрат 276, 94 грн. (двісті сімдесят шість гривень 94копійки), пені 399, 86 грн. (триста девяносто девять гривень 86 копійок), 3 % річних 77, 39 грн. (сімдесят сім гривень 39 копійок), державне мито в сумі 102, 00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236, 00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

3. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Прокопенко