Рішення № 18160791, 09.09.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2011 р.

Справа № 5004/1529/11 за позовом Незалежної громадсько- політичної газети «Волинь-Нова»

до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: підприємець ОСОБА_2

про визнання недійсним правочину.

Суддя Черняк Л. О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_3 - адвокат, довіреність від 25.08.2011 року №93-РД, ОСОБА_4 - представник, довіреність від 25.08.2011 року №89-РД

від відповідача: ОСОБА_5 - представник, довіреність від 19.07.2011 року

від третьої особи: ОСОБА_2

Оскільки представники сторін не заявили клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.ст. 22, 27 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Суть спору: позивач Незалежна громадсько- політична газета «Волинь-Нова» просить суд визнати недійсним правочин щодо виконання робіт (надання послуг) підприємцем ОСОБА_1 для позивача, який оформлений актами здачі- прийомки виконаних робіт(послуг) № 2 від 30.10.2010 р.,№ 3 від 30.11.2010 р., № 4 від 30.12.2010 р., № 1 від 30.01.2011 р., № 1 від 28.02.2011р., а також просить стягнути з підприємця ОСОБА_1 на свою користь витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу.

Свої позовні вимоги обґрунтовує таким.

З 2006 року між редакцією газети «Волинь-Нова»в особі головного редактора Сачука С.Д. та підприємцем ОСОБА_2 існувала усна домовленість про здійснення останнім обслуговування компютерної техніки редакції. Суть такого обслуговування полягала в тому, що ОСОБА_2 періодично здійснював ремонт та заправку картриджів до принтерів (іншої копіювальної техніки) редакції. Виконання таких робіт оформлялось актами здачі-приймання робіт, складеними ОСОБА_2

Починаючи з серпня 2010 року ОСОБА_2 не здійснював в редакції ніяких робіт по інформаційно-технічному обслуговуванню компютерної техніки, а лише здійснював ремонт та заправку картриджів до принтерів.

В березні 2011 року ОСОБА_2 висловив головному редактору усну претензію про неоплату редакцією робіт за жовтень, листопад, грудень 2010 р., січень, лютий 2011 р. та предявив акти здачі-прийомки виконаних робіт за ці місяці, а саме:

- акт № 2 від 30.10.2010 р. на суму 1212,00 грн.;

- акт № 3 від 30.11.2010 р. на суму 2780,00 грн.;

- акт № 4 від 30.12.2010 р. на суму 2680,00 грн.;

- акт № 1 від 30.01.2011 р. на суму 1218,00 грн.;

- акт № 1 від 28.02.2011 р. на суму 3649,00 грн.

Після ознайомлення з цими актами зясувалось, що вони складені від імені підприємця ОСОБА_1- відповідача у справі, з якою редакція не укладала договорів ні в письмовій, ні в усній формі.

В ході службового розслідування встановлено, що зі сторони редакції вищезазначені акти підписані старшим колективу компютерного центру ОСОБА_7, який не мав повноважень на підписання таких документів, і що в ці акти приписано роботи по інформаційно-технічному обслуговуванню 19-ти персональних компютерів, які ніким в редакції не виконувались. За наслідками службового розслідування головним редактором видано наказ № 24-од від 24.06.2011р., яким визнано такими, що не підлягають оплаті та анульовано зазначені вище акти здачі-прийому виконаних робіт.

Відповідно до законодавства саме головний редактор газети Сачук С.Д. може вчиняти від імені редакції правочини, а в даному конкретному випадку підписувати від імені редакції акти здачі-прийомки виконаних робіт.

Разом з тим, вище перелічені акти здачі-прийому виконаних робіт від імені газети «Волинь- Нова»підписані не головним редактором , а старшим колективу компютерного центру ОСОБА_7, якому ніколи не видавалась довіреність на представництво інтересів газети «Волинь- нова»та вчинення від її імені правочинів. Такі повноваження також не передбачені його посадовими обовязками, що видно з наказу № 1-од від 04.01.2006 р. «Про організацію роботи компютерного центру редакції», яким чітко визначені посадові обовязки ОСОБА_7

Представник позивача у клопотанні від 06.09.2011 року та в судовому засіданні повідомив, що в актах здачі-прийомки виконаних робіт зазначається про нібито виконання підприємцем ОСОБА_8 робіт по заправці картриджів до принтерів HP 1010, HP MFU, Canon 703, CanonFC. Як слідує з назви принтерів їх виробниками є компанії Hewlett Packard та Canon. З метою з'ясування питання про те, чи взагалі можливо з технічної точки зору, здійснювати заправку картриджів до цих принтерів, а також з метою з'ясування того, якими можуть бути наслідки використання вже перезаправлених картриджів і чи необхідним є ліцензування або сертифікація виробника для виконавців таких робіт, 25.08.2011 р. на адресу компанії Hewlett Packard направлено відповідний адвокатський запит. Крім того, редакцією газети “Волинь-Нова” направлено звернення до Державної податкової адміністрації у Волинській області щодо роз'яснення питання про те, чи може платник податку здійснити оплату на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт, за умови, коли особи зазначені в актах здачі-приймання виконаних робіт виконавцями, фактично не виконували таких робіт.

На підставі викладеного представники позивача просили відкласти розгляд справи для отримання відповіді на адвокатський запит та з податкових органів.

Крім того, представник позивача подав клопотання від 06.09.2011 року про витребування від відповідача та третьої особи свідоцтва про сплату єдиного податку, книг обліку доходів та витрат за 2010 рік, договорів, укладених ОСОБА_8, ОСОБА_2 з іншими субєктами господарювання на придбання матеріалів, необхідних для виконання робіт зазначених в актах здачі приймання виконаних робіт, дипломів або інших документів, виданими навчальними закладами про освіту ОСОБА_8 та ОСОБА_2

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи та витребування доказів судом відхилені як необґрунтовані, оскільки і повідомлення щодо можливості використання заправлених картриджів за їх цільовим призначенням, і відповідь з податкових органів щодо наявності чи відсутності ознак фіктивного підприємництва в діях відповідача та третьої особи, і докази, які просить витребувати позивач у відповідача та третьої особи, на думку суду, не вплинуть на результат вирішення даної справи, а відкладення розгляду справи лише призведе до затягування судового розгляду, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, згідно якої кожен має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву від 02.08.2011 р. з позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає до задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивачем зроблено невірну оцінку правової природи актів виконаних робіт. Предметом позову має бути матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна спиратись на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами по справі, зокрема, підписання актів приймання-здачі виконаних підрядних робіт. З ними закон не повязує виникнення, зміну чи припинення прав та обовязків. Вони лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які входять в підставу позову та підлягають оцінці судом у відповідності вимогам ст.. 43 ГПК України. Згідно законодавства акти виконаних робіт не мають ознак правочину, а є лише документами в яких здійснено технічну документальну фіксацію певних обставин. Вимога позивача про визнання недійсними актів виконаних робіт не підвідомча господарським судам України, а тому провадження в справі в цій частині підлягає припиненню. Просить суд відмовити незалежній громадсько-політичній газеті «Волинь Нова»у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд,

встановив:

В актах: №2 від 30.10.2010 року на суму 1212грн., №3 від 30.11.2010 року на суму 2780грн., №4 від 30.12.2010 року на суму 2680грн., №1 від 30.01.2011 року на суму 1218грн., №1 від 28.02.2011 року на суму 2649грн. зазначено, що приватний підприємець ОСОБА_1 надавала послуги по інформаційно-технічному обслуговуванню персональних комп'ютерів (ПК), заправці картриджів Canon 703, Xerox Phaser 5400, встановлення клавіатур, по заправці НР MFV. (а.с. 18-22).

Акти №2 від 30.10.2010 року, №1 від 30.01.2011 року, №1 від 28.02.2011 року сторонами підписано, чим засвідчено, що роботи виконані. Акти за №3 від 30.11.2010 року, №4 від 30.12.2010 року замовником-газетою "Волинь-Нова" не підписані.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобовязання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підставі актів здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) №2 від 30.10.2010 року, №1 від 30.01.2011 року, №1 від 28.02.2011 року між сторонами склалися відносини підряду, що врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 18.03.2008 року №01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" стаття 12 ГПК не відносить до підвідомчості господарських судів справи у спорах про визнання недійсними актів приймання-передачі як таких. Водночас якщо судом з'ясовано, що правочин оформлено шляхом підписання сторонами актів приймання-передачі продукції, спір про визнання такого правочину недійсним підлягає вирішенню господарським судом на загальних підставах, причому предметом відповідного спору виступає саме правочин, а не зазначені акти.

Враховуючи те, що позивач просить визнати недійсним не сам акти здачі прийомки виконаних робіт (послуг) №2 від 30.10.2010 року, №3 від 30.11.2010 року, №4 від 30.12.2010 року, №1 від 30.01.2011 року, №1 від 28.02.2011 року, а правочин, оформлений зазначеними актами, суд відхиляє заперечення відповідача про те, що спір не підвідомчий господарським судам.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори, ст. 202 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним правочину, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Позивач прийняв виконані відповідачем згідно актів №2 від 30.10.2010 року, №1 від 30.01.2011 року, №1 від 28.02.2011 року роботи, засвідчивши, що “роботи виконані у повному обсязі, сторони не мають претензій одна до одної”.

Твердження позивача про виконання робіт не в повному обсязі є необгрунтованими, безпідставними, не підтвердженими жодними доказами.

Акт службового розслідування фактів неправомірних дій працівників від 12.04.2011 року, пояснюючі записки від 12.04.2011 року, наказ від 24.06.2011 року “По результатах роботи комісії щодо порушень і зловживань, допущених при організації технічного обслуговування компютерів і розрахунках за нього” (а.с 23-30) не можуть бути такими доказами, оскільки складені позивачем в односторонньому порядку лише після отримання від відповідача претензії щодо оплати робіт, тобто більш ніж через півроку після виконання зазначених в актах №2 від 30.10.2010 року, №3 від 30.11.2010 року, №4 від 30.12.2010 року, №1 від 30.01.2011 року, №1 від 28.02.2011 року.

Не заслуговують на увагу суду також твердження позивача з посиланням на ч. 2 ст. 203 ЦК України про те, що акт здачі-прийомки виконаних робіт підписано неуповноваженою особою - старшим колективу компютерного центру ОСОБА_7 з перевищенням повноважень, оскільки вимоги ч. 2 ст. 203 ЦК України стосуються договорів, тоді як оспорюваний правочин оформлений не договором, а актом здачі-прийомки виконаних робіт. Крім того, акти №2 від 30.10.2010 року, №1 від 30.01.2011 року, №1 від 28.02.2011 року скріплені печаткою позивача.

Згідно наказу від 04.01.2006 року №1-ОД “Про організацію роботи компютерного центру редакції”в обовязки старшого колективу компютерного центру ОСОБА_7 входить, зокрема, постійний контроль за забезпеченням центру необхідними засобами та матеріалами, цільовим та економним їх використанням. Згідно пояснень представників позивача в судовому засіданні старший колективу компютерного центру ОСОБА_7 здійснював допуск виконавця робіт до їх виконання, перевіряв, чи виконані роботи.

В засіданні суду представник відповідача зазначив, що роботи виконувалися ОСОБА_1, а підписував акти ОСОБА_2 за дорученням останньої.

Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того необхідно зазначити, що акти №3 від 30.11.2010 року, №4 від 30.12.2010 року замовником - газета "Волинь-Нова" не підписувалися, тобто виконані роботи та вартість їх між сторонами не погоджувалася, а лише є підпис ОСОБА_2, а печатка ОСОБА_1 - виконавця робіт. (а.с 19.20).

Згідно спеціального витягу з ЄДРПОУ станом на 07.09.2011 року повне найменування юридичної особи (позивача) - редакція незалежної громадсько-політичної газети "Волинь-Нова", скорочене - газета " Волинь-Нова ".

За загальним правилом, невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсними.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивач не надав до матеріалів справи будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що оспорюваний правочин суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про визнання недійсним правочину, оформленого актами здачі - прийомки виконаних робіт №2 від 30.10.2010 року, №3 від 30.11.2010 року, №4 від 30.12.2010 року, №1 від 30.01.2011 року, №1 від 28.02.2011 року, не підлягають задоволенню.

Підстави віднесення судових витрат на відповідача відсутні.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

У позові Незалежної громадсько-політичної газети «Волинь- Нова»про визнання недійсним правочину щодо виконання робіт (надання послуг) підприємцем ОСОБА_1 для позивача, який оформлений актами здачі-прийомки виконаних робіт(послуг) № 2 від 30.10.2010 р.,№ 3 від 30.11.2010 р., № 4 від 30.12.2010 р., № 1 від 30.01.2011 р., № 1 від 28.02.2011р.відмовити.

Суддя Л. О. Черняк

Повний текст рішення

складено та підписано

09.09.11