Рішення № 18160559, 06.09.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

06 вересня 2011 р. Справа 12/17/2011/5003

за позовом :Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1).

до :Приватного підприємства "Вінницянафтогазспецбуд", (вул.П.Ангеліної,17, м.Віниця, 21017).

про стягнення 59390,97 грн. заборгованості

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання Семенько Д.А.

Представники

позивач : ОСОБА_1

відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Господарським судом Івано-Франківської області за підсудністю надіслано справу № 5010/987/201-20/34 за позовом Фізичної особи-підриємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Вінницянафтогазспецбуд" про стягнення 58 815,62 грн., з яких: 36 572,50 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу б/н від 29.06.2008р., 7 095,66 грн. інфляційних, 2 053,90 грн. - три відсотки річних, 13 093,56 грн. пені, а також витрати на сплату держмита в сумі 588,15 грн., на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та на правову допомогу в сумі 1 200,00 грн.

Згідно з розпорядженням щодо автоматичного розподілу справ дану справу передано судді Кожухар М.С.

Ухвалою суду від 07.07.2011р. суддею Кожухар М.С. справу прийнято до свого провадження, присвоєно номер № 12/17/2011/5003 та призначено її до розгляду на 21.07.2011р.

Ухвалою від 21.07.2011 р. розгляд справи відкладено до 06.09.2011 р., у зв"язку з неявкою представника відповідача та ненаданням сторонами усіх необхідних для вирішення спору документів.

В судове засідання 06.09.2011 р. з'явився представник позивача, який подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та 3-х відсотків річних і зменшення - в частині стягнення інфляційних, а саме: про стягнення з відповідача 59390,97 грн., з яких - 36 572,50 грн. боргу, 7 090,29 грн. інфляційних втрат, 2 197,35 грн. - три відсотки річних, 13 530,83 грн. пені.

Дана заява прийнята судом на підставі ст. 22 ГПК України.

Таким чином, ціна позову становить 59390,97 грн.

Відповідач в судове засідання представника не направив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не подав.

Рекомендована кореспонденція з ухвалами про прийняття справи до провадження та про відкладення розгляду справи, яка надіслана на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві (вул. П.Ангеліної, 17, м. Вінниця, 21017), повернута з відміткою пошти про повернення за заявою одержувача та закінченням терміну зберігання.

Державним реєстратором відділу державної реєстрації департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради ОСОБА_2 надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідно до якого місцезнаходженням відповідача - Приватного підприємства "Вінницянафтогазспецбуд" - вул. П.Ангеліної, 17, м. Вінниця, 21017.

Відповідно до ст. 93 ЦК України, абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року місцезнаходженням юридичної особи (до яких згідно зі ст. 1 ГПК України відносяться громадяни, які у встановленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності) - є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (ч. 4 ст. 89 ЦК України).

Отже, місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена у витягу з ЄДР.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала суду, надіслана стороні за адресою місцезнаходження, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є такою, що вручена їй належним чином, і у разі відсутності сторони за цією адресою.

Також суд виходить з п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин та з урахуванням приписів ч.1 ст. 69 ГПК України щодо строків вирішення спору, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

29.06.2008 р. між Фізичною особою-підриємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Приватним підприємством "Вінницянафтогазспецбуд" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує такі нафтопродукти: дизпаливо, бензин А-80, бензин А-92, бензин- А-95 та газ, одиниця виміру -л.

Відповідно п.3.3. Покупець бере на себе зобов"язання оплатити товар відповідно до умов Договору.

Покупець зобов"язується оплатити товар шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом першого банківського дня наступного після підписання Договору (п.4.1. Договору).

Згідно з п. 4.2.Договору датою оплати товару вважається дата поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

У випадку невиконання або неналежного виконання умов даного Договору однією із сторін винна сторона відшкодовує збитки (п.5.1. Договору).

У випадку прострочки платежу Покупцем останній сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка встановлена і діє в період прострочки, за кожен день прострочки від суми простроченого платежу (п.5.2. Договору).

Відповідно до п.6.1.Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов"язань.

На виконання умов Договору, на підставі видаткових накладних № 102 від 30.06.2008 р., №121 від 31.07.2008 р., №131 від 31.08.2008 р., №145 від 30.09.2008 р., №10 від 31.01.2009 р., №43 від 30.04.2009 р., №56 від 30.05.2009 р., позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1092572,50 грн.

Відповідач оплату товару здійснив частково, сплативши позивачу 1056000,00 грн.

На підтвердження передачі товару позивач надав суду видаткові накладні, що не підписані отримувачем товару, тому не можуть бути доказом у справі.

Разом з тим, факт такої передачі на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2008 р. і саме згідно вказаних видаткових накладних стверджується розгорнутим обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки розрахунків (а.с. 39) та виписками банку про перерахування коштів, де зазначені оплачені із вищеперелічених видаткові накладні. Факт передачі товару на суму 1092572,5 грн. також підтверджується податковими накладними позивача.

Отже, станом на день подання позову та розгляду справи у суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 36 572,50 грн.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач отримав від позивача товар, який оплатив частково.

Заборгованість складає 36572,5 грн., що стверджується матеріалами справи.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 36 572,50 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобовязань пред'явлено до стягнення з відповідача 13530,83 грн. пені, що нарахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 31.05.2009 р. по 29.06.2011 р. із кінцевої суми боргу.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов Договору у випадку прострочки платежу Покупцем останній сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка встановлена і діє в період прострочки, за кожен день прострочки від суми простроченого платежу (п.5.2. Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Покупець зобов"язується оплатити товар шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом першого банківського дня наступного після підписання Договору.

Разом з тим, Договором не обумовлена кількість та вартість товару, що має бути поставлена. Ці дані визначено у видаткових накладних, оскільки, виходячи з п. 2.1, 3.1, 3.4 Договору, кількість і ціни товару визначаються на момент передачі товару.

Отже, фактично сторонами не обумовлені строки оплати товару, оскільки положення п. 4.1 Договору не могли застосовуватись і не застосовувались сторонами.

За таких обставин, оплата товару мала бути здійснена у строк, визначений ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто - у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги.

Таку вимогу позивач пред"явив відповідачеві шляхом надіслання йому 16.09.2009 р. відповідної претензії.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, вказаний у Договорі, він є боржником, що прострочив.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У розрахунку пені позивач припустився помилки, не врахувавши положення ч. 2 ст. 530 та ч. 6 ст. 232 ЦК України. З урахуванням вищевикладеного та наведених норм закону, пеня може бути стягнута за період з 24.09.2009 р. по 23.03.2010 р.

З огляду на це, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 13530,83 грн. пені підлягають частковому задоволенню в сумі 3717,87 грн. (Здійснений за допомогою програми "Капіталізатор" розрахунок долучений до матеріалів справи).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розрахунку інфляційних втрат та 3-х відсотків річних позивач припустився помилки, зазначивши початок нарахування з 31.05.2009 р., тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1961,48 грн. за період з 24.09.2009 р. по 29.06.2011 р. та інфляційних втрат в сумі 6253,9 грн. за період з 24.09.2009 р. по травень 2011 р. (Здійснений в межах заявлених позовних вимог за допомогою програми "Капіталізатор" розрахунок долучений до матеріалів справи).

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Крім цього, судом розглянуто вимоги про стягнення адвокатських витрат у розмірі 1200,00 грн. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи 01.03.2011 року між адвокатом ОСОБА_3 ( свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_4 від 05.12.2008 року ) та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичних послуг відповідно до якого за надання адвокатських послуг, клієнт сплачує гонорар в сумі 1200 грн.

Також суду надано квитанцію № 18 від 12.05.2011 року в підтвердження здійснення оплати послуг адвоката та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_4 від 05.12.2011 року видано ОСОБА_3.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 980,06 грн.

06.09.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Вінницянафтогазспецбуд", (вул.П.Ангеліної, 17, м.Вінниця, 21017, ідент код 32754552) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у Івано-Франківській філії КБ "Приватбанк", МФО НОМЕР_3) 36572,5 (тридцять шість тисяч п"ятсот сімдесят дв грн. 50 коп. )боргу,6253,9 грн. (шість тисяч двісті п"ятдесят три грн. 90 коп.) інфляційних, 1961,48 грн. (одну тисячу дев"ятсот шістдесят одну грн. 48 коп.)- три відсотка річних, 3717,87 (три тисячі сімсот сімнадцять грн. 87 коп.) пені, 485,05 грн. (чотириста вісімдесят п"ять грн. 05 коп.) витрат на сплату держмита та 192,75 грн. (сто дев"яносто дві грн. 75 коп.) витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 980,06 грн.(дев"ятсот вісімдесят грн. 06 коп.) витрат на правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 08 вересня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (АДРЕСА_1)

3 - відповідачу (вул.П.Ангеліної,17, м.Віниця, 21017).