Постанова № 18160231, 08.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2011 р. Справа № 5023/1572/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б.

судді: Волковицька Н.О., Осетинський А.Й.

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного підприємства "Альфа-Транс"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.06.2011р.

у справі

господарського суду№5023/1572/11

Харківської області

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до

треті особиприватного підприємства "Альфа-Транс"

1) фізична особа-підприємець ОСОБА_2

2) товариство з обмеженою відповідальністю "УКРКАМА"

про

за участю

представників сторін:

позивача

відповідача

третіх осіб стягнення 20 612,49грн.

не з'явився

не з'явився

1) не з'явився

2) не з'явився Розпорядженням №03.08-05/540 від 07.09.2011р. змінено склад колегії суддів у справі №5023/1572/11, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Данилова Т.Б., судді Волковицька Н.О., Осетинський А.Й. В С Т А Н О В И В:

У березні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до приватного підприємства "Альфа-Транс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на користь позивача 20612,49грн. заборгованості згідно договору-доручення №Д-15112010-5 від 15.11.2010р. про надання транспортно-експедиційних послуг, яка складається з 11200,00грн. суми боргу по оплаті за надані послуги по перевезенню, 4200,00грн. пені, 810,00грн. 3% річних, 202,49грн. інфляційних, 4200,00 грн. витрат по оплаті адвоката, а також судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.03.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено товариство з обмеженою відповідальністю "УКРКАМА".

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2011р. (судді Сальникова Г.І., Ковальчук Л.В., Лаврова Л.С.) прийнято відмову позивача від заяви про збільшення позовних вимог від 18.04.2011р., відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви, а позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 11 200,00грн. суми боргу, 84,00грн. 3% річних, 202,49грн. інфляційних, 1 200,00грн. витрат на оплату послуг адвоката, 126,86грн. державного мита та 145,25грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство "Альфа-Транс" звернулось з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2011р. (судді Істоміна О.А., Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2011р. в частині відмови в стягнені пені скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 356,71 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, приватне підприємство "Альфа-Транс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та постанову в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, а в іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 15.11.2010р. між позивачем (ФОП ОСОБА_1) та відповідачем (ПП "Альфа-транс") був укладений договір-доручення №Д-15112010-5 про надання транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався за дорученням і за рахунок грошових коштів відповідача надати останньому послуги з організації перевезень вантажів шляхом надання транспортних засобів або організації перевезення найманим вантажним автомобільним транспортом на підставі заявки, що підписана обома сторонами, яка визначає умови виконання кожного перевезення; проводити за рахунок відповідача розрахунки зі сторонніми організаціями для виконання заявки, забезпечувати збереження вантажу, отриманого для перевезення, до моменту передачі його вантажоодержувачеві в пункті призначення.

Відповідно до п.п.1.1., 3.1 договору, відповідач зобов'язався своєчасно направляти заявки на організацію транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажів, погоджувати тарифи на послуги, забезпечувати оформлення документів, необхідних для перевезення вантажів, своєчасно в терміни, встановлені договором, проводити розрахунки за надані послуги, організовувати і забезпечувати безпеку завантаження і розвантаження товарів

Пунктом 4.2. договору передбачено, що винагорода, оплата за послуги та послуги залучених для виконання заявки третіх осіб, проводиться відповідачем на розрахунковий рахунок позивача в строк до 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунків та інших документів про доставку вантажу.

Відповідно до заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом №З-15112010-5 від 15.11.2010р. позивач зобов'язався від імені і за рахунок відповідача здійснити перевезення вантажу по маршруту м. Нижнєкамськ, Російська Федерація с.м.т., Бабаї, Україна, з терміном доставки 22.11.2010р. Сума винагороди, яку відповідач зобов'язався сплатити позивачу, визначена сторонами у розмірі 11 200,00грн.

В свою чергу, позивач для безпосереднього перевезення вантажу залучив перевізника ФОП ОСОБА_2, з яким раніше був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №15/10 від 05.11.2010р.

Умови договору-доручення №Д-15112010-5 позивачем були виконані та 22.11.2010р. відповідно до умов заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом №З-15112010-5 від 15.11.2010р., товар був доставлений ТОВ "УкрКама" і поставлений під розвантаження на складі "Дельта"ТОВ" тпк "Омега Автопостачання", що підтверджується відповідною відміткою на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №А032663 від 17.11.2010р.

25.11.2010р. позивачем були направлені на адресу відповідача документи, необхідні для здійснення оплати з урахуванням заявки №З-15112010-5 від 15.11.2010р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме: міжнародна автомобільна накладна (CMR) №А032663 від 17.11.2010р.; акт виконаних робіт; рахунок на суму 11 200,00грн., договір доручення №Д-15112010-5 від 15.11.2010р. про надання транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом; свідоцтво про реєстрацію ФОП ОСОБА_1, свідоцтво про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_1; квитанція про сплату єдиного податку.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно із ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимогами ч.2 ст.193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що строк виконання зобов'язання відповідача з оплати товару визначений п.4.2 договору, а тому відповідач повинен був розрахуватись з позивачем в строк до 06.12.2010р.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність несплаченої заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 11 200,00грн. та обґрунтовано стягнули заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу.

При розгляді справи по суті суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.625 ЦК України в зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару стягненню підлягає 3% річних в сумі 84,00грн. та сума інфляційних втрат в розмірі 202,49грн., а в частині стягнення 726,00грн. 3% річних відмовив, як безпідставно заявлених, оскільки позивачем здійснено невірний розрахунок.

Однак, суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 4 200,00грн., оскільки п.4.3 договору-доручення №Д-15112010-5 про надання транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом від 15.11.2010р. встановлено, що у випадку несвоєчасних розрахунків, експедитор-1, тобто замовник (ПП "Альфа-транс") виплачує експедитору-2 неустойку в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу щоденно.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, яка розраховується в процентах від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочки виконання зобов'язання.

За таких підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 356,71грн., застосовуючи при цьому ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якої, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, тобто зазначеним законом не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, але передбачено обмеження розміру пені, що стягується.

Щодо посилання заявника касаційної скарги на те, що судами не було застосовано ст.203 ГК України та 601 ЦК України, за якими господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, то вони були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і їм надано належну правову оцінку, якою визначено, зустрічні вимоги не є однорідними та є спірними.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги приватного підприємства "Альфа-Транс", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Альфа-Транс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2011р. у справі №5023/1572/11 залишити без змін.

Головуючий Т. Данилова

Судді Н. Волковицька

А. Осетинський