Ухвала суду № 18160033, 05.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2011 р. м. КиївК-11442/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі Ткачук О.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 06.06.2011

ОСОБА_2, дов. б/н від 06.06.2011

від відповідача : ОСОБА_3, дов. №12-11, від 31.05.2011

від третьої особи: не зявився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Лукор»на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року по справі № А-15/214 за позовом Закритого акціонерного товариства «Лукор»до Калузької обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області, третя особа: Калузький відділ земельних ресурсів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Закритого акціонерного товариства «Лукор»(далі-ЗАТ «Лукор», позивач) до Калузької обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (далі- Калузької ОДПІ в Івано-Франківській області, відповідач) за участю третьої особи: Калузький відділ земельних ресурсів (далі-третя особа) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001152301/0 від 19.05.2006.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року, в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 18.05.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.09.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року, прийняти нову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 14, 17 Закону України «Про плату за землю», п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 159 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №374/23-1/31256759 від 15.05.2006, складеного за результатом проведеної виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Лукор»по податку на додану вартість за період травень-грудень 2005 року, по інших податках та неподаткових платежах за період з 01.01.2005 по 31.12.2005, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0001152301/0 від 19.05.2006, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем земельний податок у розмірі 1053075,54грн. (з них основний платіж 702050,36грн. штрафні (фінансові) санкції- 351025,18грн.), донараховано зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 137631,00грн. у тому числі 91473,00грн. основного платежу та 46158,00грн. штрафних санкцій.

За результатом адміністративного оскарження, скаргу платника податку залишено без змін, та прийнято податкове повідомлення-рішення №0001152301/1 від 18.02.2006.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатом перевірки було встановлено порушення позивачем п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 7, 13, 14 Закону України «Про плату за землю».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сплата земельного податку позивачем повинна здійснюватись відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про плату за землю», оскільки земельні ділянки ЗАТ «Лукор» фактично знаходяться в межах міста Калуша, а грошову оцінку земель промислової зони ЗАТ «Лукор»відмінено.

Проте, з таким висновком суд касаційної інстанції в повній мірі не погоджується з наступних підстав.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно ч. 3 ст. 201 Земельного кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Отже, нормативна грошова оцінка земель прямо впливає на розмір плати за землю.Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням сесії Калузької міської ради від 29.09.2005 року №800 «Про встановлення коефіцієнту функціонального використання та місця знаходження земельної ділянки» затверджено для ЗАТ «Лукор»коефіцієнт функціонального використання та місця знаходження земельної ділянки в розмірі 1,9; відмінено додаток №2 до рішенням сесії Калузької міської ради від 16.02.2001 року №447 «Про затвердження ставок плати за користування земельними ресурсами, форм довідок визначення грошової оцінки земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради»таким, що втратив чинність.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що при визначені розміру земельного податку податковий орган керувався ставками земельного податку, встановленого ч.2 ст.7 Закону України «Про плату за землю», а з 29.09.2005 ставка земельного податку на земельні ділянки ЗАТ «Лукор», розраховується з урахуванням коефіцієнту, затвердженого Рішенням сесії Калузької міської ради від 29.09.2005 року №800.

Проте, суди встановивши правомірність визначення податковим органом земельного податку не взяли до уваги, що відповідно до приписів ч.5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рішення ради набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію, та не надали належної правової оцінки обставинам справи з урахуванням зазначеної норми.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Лукор» задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров