Ухвала суду № 18159487, 14.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2011 р. м. КиївК-24085/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі ДПІ)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2008

у справі № 2-а-1650/08 (22-а-10705/08)

за позовом відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»(далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Соловйової Н.В.,

відповідача не зявились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2007 № 0000282303/0/57357/10/23-3.

Постановою Донецькою окружного адміністративного суду від 06.08.2008 у позові відмовлено з тих мотивів, що до розрахунку суми бюджетного відшкодування підлягають включенню лише ті суми ПДВ, які увійшли до складу податкового кредиту попереднього податковому періоду, тобто такого, що безпосередньо передує звітному, та були сплачені платником у цьому попередньому періоді постачальникам у складі вартості придбаних товарів.

Постановою Донецькою апеляційною адміністративного суду від 29.10.2008 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюваний акт індивідуальної дії скасовано. У прийнятті цієї ухвали апеляційний суд послався на неправомірність обмеження права платника на отримання бюджетного відшкодування лише сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду у справі, посилаючись на помилкове постанови Донецького окружного адміністративного суду зі спору.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення ДПІ виїзної позапланової перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2007 року, оформленої актом від 19.11.2007 №1926/23-3-00210602, було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві було визначено суму завищення бюджетного відшкодування за вказаний період у розмірі 593158грн. В основу прийняття цього акта індивідуальної дії відповідачем було покладено висновок про безпідставне включення Товариством до рядка 3 розрахунку бюджетного відшкодування сум ПДВ, які перевищують суму податкового кредиту за липень 2007 року, яку було фактично сплачено постачальникам у цьому ж звітному періоді.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Обчислення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснювалося в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, сума, розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до пункту 1.8 статті 1 цього Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету.

У розгляді цієї справи попередні судові інстанції по-різному розтлумачили термін «попередній податковий період»у розумінні підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, місцевий суд дійшов висновку, що вказаний термін означає виключно податковий період, який безпосередньо передує звітному.

Втім слід зазначити, що з наведених законодавчих норм вбачається, що Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.

А тому слід погодитися з висновком апеляційного суду про те, що відмову платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) не була включена до податкового кредиту цього ж попереднього періоду, не можна визнати правомірною.

Оскільки ДПІ не було виявлено будь-яких порушень з боку позивача у формуванні відємного значення ПДВ в оспорюваній сумі та не заперечувався власне факт сплати позивачем своїм контрагентам відповідної суми ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) за наслідками виконання у попередніх податкових періодах операцій, за якими Товариством сформовано податковий кредит, то слід погодитися з наданою апеляційним судом юридичною оцінкою обставин справи, відповідно до якої зменшення ДПІ суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування ПДВ згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є незаконним.

З урахуванням викладеного процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2008 у справі № 2-а-1650/08 (22-а-10705/08) залишити без змін, а касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді: Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак С.Е. Острович Є.А. Усенко