Ухвала суду № 18159365, 14.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-17162/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Голубєва Г.К., Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі –ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008

у справі № 2-а-713/08 (22-а-5366/08)

за позовом відкритого акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство 16355»(далі –Товариство)

до ДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Ткаченка В.В.,

відповідача –не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008, позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 23.03.2007 №0000642310/0, від 21.05.2007 №0000642310/1 та від 20.07.2007 №0000642310/2. У прийнятті вказаних рішень попередні судові інстанції виходили з того, що використання земельної ділянки шляхом надання в оренду нерухомості є підприємницькою діяльністю, у зв’язку з чим позивач як платник єдиного податку звільнений від сплати земельного податку під час провадження цієї діяльності.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушенням судами норм матеріального права. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що передача в оренду об’єктів нерухомості без укладення договору про надання у користування земельної ділянки, на який розташована відповідна будівля, не може вважатися використанням такої земельної ділянки у господарській діяльності, що обумовлює наявність у Товариства обов’язку сплачувати земельний податок зі спірних ділянок.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що:

- ДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2006, оформлену актом від 06.03.2007 №635/23-304/03118995;

- у період, охоплений перевіркою, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності;

- підставою для визначення позивачеві податкового зобов’язання з земельного податку в сумі 185443,65 грн. (у тому числі 123629,10 грн. за основним платежем та 61814,55 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями (з урахуванням результатів узгодження нарахованої суми податкового зобов’язання в адміністративному порядку) став той факт, що Товариство не нарахувало та не сплатило відповідну суму податку до бюджету із земельної ділянки площею 36363 кв.м, яка перебуває у користуванні позивача;

- фактично у період перевірки спірна земельна ділянка використовувалася позивачем шляхом передачі в оренду розташованих на ній нерухомих об’єктів.

За змістом статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, плати (податку) за землю.

Наведений законодавчий припис було роз’яснено пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 № 507 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), в якому зазначено, що суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Оскільки операції з оренди є за своєю сутністю операціями з надання послуг, тоді як орендна плата включає в себе не лише компенсацію витрат, але і відповідний прибуток орендодавця, то слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи, відповідно до якої операції з надання в оренду приміщень підпадають під визначення підприємницької діяльності, а відтак платник єдиного податку (орендодавець) звільняється від сплати податку за землю із земельних ділянок, на яких такі приміщення розташовані.

З урахуванням викладеного процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1.          Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

2.          Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008 у справі № 2-а-713/08 (22-а-5366/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Г.К. Голубєва Н.Є. Маринчак С.Е. Острович Є.А. Усенко