Ухвала суду № 18159012, 22.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2011 р.                               м. Київ                                        К-7458/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Андрюхіної І.М.

представників:

відповідача -1 Тіняєвої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009

у справі № 2-а-6146/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна Міжгалузева Компанія «Антарес»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька

Головного управління державного казначейства України у Донецькій області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

ТОВ «ММК «Антарес»звернулося з позовом, з врахуванням уточнених вимог, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Донецька №0002232340/2/24373/10/23-3 від 10.12.2007, №22651/10/23-313 від 19.11.2007, та про стягнення з державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень-серпень 2007 року у розмірі 300956 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2008 у задоволенні позову ТОВ «ММК «Антарес»відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 рішення суду першої інстанції скасовано. Позовні вимоги ТОВ «ММК «Антарес»задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Донецька №0002232340/2/24373/10/23-3 від 10.12.2007, №22651/10/23-313 від 19.11.2007. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ММК «Антарес» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за травень-серпень 2007 року у розмірі 300956 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач та відповідач-2 представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Податковим органом були проведені перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у деклараціях за наслідками яких складено акти від 16.08.2007 №2636/23-3/33654525 та від 07.11.2007 №3888/23-3/33654525, за висновками яких позивачем допущено порушення підпункту 7.7.2 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, допущено завищення сум бюджетного відшкодування внаслідок включення до р.3 розрахунку сум податку на додану і сплаченого постачальникам в ціні товарів (робіт, послуг) поставка яких відбулась у попередніх періодах, а також у зв’язку з не підтвердженням заявлених сум бюджетного відшкодування перевіркою по ланцюгу до виробника.

На підставі актів перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2007 №0002292340/0/15433/10/23-3 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень, червень 2007 року на 109221 грн., від 19.11.2007 №22651/10/23-313 про зменшення суми бюджетного відшкодування за липень, серпень 2007 року на 137045 грн.

За наслідками апеляційного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)          бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)          залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг). На підтвердження такого розуміння правильності застосування вказаного підпункту слугує нова редакція цього підпункту, викладена в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 № 309-VI. Форма Розрахунку суми бюджетного відшкодування не може змінювати порядку бюджетного відшкодування, визначеного абзацом «а» підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене, судова колегія вважає правильними рішення суду апеляційної інстанції, що висновки відповідача-1 про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по деклараціях за травень-серпень 2007 року не знайшли свого підтвердження.

Не можуть бути правовою підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції та відмови позивачеві у бюджетному відшкодуванні і доводи касаційної скарги щодо необхідності проведення документальних перевірок по ланцюгу до виробника на підтвердження заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість з посиланням на норми п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Строки проведення таких перевірок для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування встановленні підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок має реалізовуватись без порушення приписів цього Закону.

Крім того, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 – без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Н.Є.Маринчак

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук