Ухвала суду № 18158266, 05.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2011 року м. КиївК-753/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 січня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року

у справі № 2-а-284/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомсервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 січня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомсервіс»(далі позивач) до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004442342/0/23-121 від 25 жовтня 2007 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Будкомсервіс»судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Рівне, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 січня 2008 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Будкомсервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої складено акт № 1341/23-400/32354712 від 18 жовтня 2007року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0004442342/0/23-121 від 25 жовтня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 17210,20 грн. (12293,00 грн. основний платіж, 4917,20 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат суми нарахованих (сплачених) відсотків за користування кредитом, неповязаної з власною господарською діяльністю, та вартості паливно-мастильних матеріалів, придбаних згідно накладної № РІ-0000023 від 20 грудня 2006 року.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк»укладено договір № 84-06 від 18 травня 2006 року про відкриття кредитної лінії в розмірі 900000,00 грн., процентна ставка за користування якою складає 19 % річних.

Одержані від банку кредитні кошти в розмірі 900 000,00 грн. перераховано позивачем Приватному підприємству «Приват»як оплату за покрівельні матеріали згідно договору № 21/04-06 від 21 квітня 2006 року.

В свою чергу, за користування кредитними коштами ВАТ «Кредобанк» нараховано позивачу відсотки на загальну суму 180 025,00 грн., які сплачено позивачем банку та, відповідно, включено до складу валових витрат ТОВ «Будкомсервіс».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у звязку з веденням господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, позивачем отримані кредитні кошти використано для придбання товарів, повязаних з його господарською діяльністю, то ним правомірно віднесено суму відсотків за користуванням кредитними коштами до складу валових витрат.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, включення позивачем до складу валових витрат вартості паливно-мастильних матеріалів в розмірі 20 196,00 грн. не відповідає фактичним обставинам справи.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 січня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 січня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко