Ухвала суду № 18157264, 14.07.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"14" липня 2011 р. Справа № 2а-9227/10/0670

номер рядка статистичного звіту 8.2.6

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Філіпової Т.Л.

суддів: Кузьменко Л.В.

Майора Г.І.,

при секретарі Сидоруку Р.М. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Тимочко В.С., Тимочко Т.Ж.

від відповідача: Розбицький П.І.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" березня 2011 р. у справі № 2а-9227/10/0670 за позовом Приватного підприємства "Техноком - Житомир" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003182301/0 від 24.11.2010 р., яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 64207 грн. та штрафні санкції 29761 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0003172301/0 від 24.11.2010 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму основного платежу 80529 грн. та штрафні санкції 16411 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.03.2011р. позов задоволено: скасовано прийняті Державною податковою інспекцією в м.Житомирі податкові повідомлення-рішення від 24.11.2010 року № 0003172301/0 та від 24.11.2010 року № 0003182301/0.

Відшкодовано Приватному підприємству "Техноком-Житомир" з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 3 грн. 40 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Житомирі проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Техноком - Житомир" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинах з ТОВ "ТД "Дюксрайз" за період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 19.11.2010 року № 8845/23 - 1/35099808/0100 (далі-акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що ПП "Техноком-Житомир" порушено вимоги:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: підприємством зайво включено до складу валових витрат витрати по придбанню товарів від ТОВ "ТД "Дюксрайз", які не підтверджені відповідними документами на загальну суму 321034,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 80259 грн.,

- п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством завищено податковий кредит в результаті включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по отриманим накладним від ТОВ "ТД "Дюксрайз"на загальну суму 64207,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 64207 грн..

На підставі вказаного акту прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003172301/0 від 24.11.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 96940,00 грн., в т.ч. основний платіж - 80529,00 грн. та 16411,00 грн. - штрафної санкції та № 0003182301/0 від 24.11.2010 року, підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93968,00 грн., в т.ч. основний платіж - 64207,00 грн. та 29761,00 грн. - штрафної санкції.

Розглядаючи питання про обгрунтованість прийнятого 31.03.2011 року Житомирським окружним адміністративним судом рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

П.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01.01.2010 року по 30.09.210 року ПП "Техноком-Житомир" отримувало від ТОВ "ТД "Дюксрайз" товарно-матеріальні цінності (запчастини) на загальну суму 321034 грн..

На поставлені товари (запчастини) ТОВ "ТД "Дюксрайз" (постачальник) виписані видаткові накладні та податкові накладні, які були вилучені у ПП "Техноком-Житомир" слідчим відділом ПМ ДПІ у Солом"янському районі м.Києва, в ході розслідування кримінальної справи № 50-5409, порушеної відносно службових осіб ТОВ "ТД "Дюксрайз" за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.200, ч.1 ст.205 КК України.

Оплата за поставлені запчастини згідно рахунків проводилась позивачем у безготівковій формі через банківську установу, що підтверджується копіями платіжних доручень та не заперечується актом перевірки.

Відповідно до пояснень директора ПП "Техноком-Житомир" Тимочко В.С. товари від ТОВ "ТД "Дюксрайз" одержував він особисто, а іноді продукція передавалась рейсовими автобусами з м.Києва. Для даних цілей підприємством використовувався орендований автомобіль НОМЕР_1. Куплений товар зберігався на складі за адресою: м.Житомир, вул.Кібальчича,8, що підтверджується договором оренди від 01.01.2010 року та подорожніми листами, які містяться в матеріалах справи.

Дані обставини не заперечуються відповідачем та підтверджуються актом перевірки.

Таким чином, в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують витрати позивача в матеріальній формі, що були здійснені ним як компенсація вартості придбаного товару (запчастин).

Подальше використання даних товарів у власній господарській діяльності позивача здійснювалось шляхом їх реалізації іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача, які наявні в матеріалах справи.

Оприбуткування позивачем товарів підтверджується первинними документами та не заперечується актом перевірки.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.99 р. зі змінами і доповненнями, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно ст. 9 цього ж Закону: "Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення."

Первинний документ в розумінні ст. 1 Закону це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Здійснення вищезазначених господарських операцій підтверджується такими первинними документами: накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями на оплату, які оформлені відповідно до вимог Закону .

Слід зазначити, що судом першої інстанції правильно не взято уваги посилання податкового органу на те, що відповідно до висновку судово - почеркознавчої експертизи № 500 від 18.10.2010р. підписи на видаткових та податкових накладних виконані не директором ТОВ "ТД "Дюксрайз", а тому неможливо підтвердити законність документів наданих для перевірки, оскільки в даному випадку при оцінці питання дотримання позивачем вимог податкового законодавства при віднесенні сум до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ визначальне значення має встановлення факту отримання та подальшої реалізації товару, а не лише правильність складання відповідних первинних документів.

Враховуючи ту обставину, що судом першої інстанції встановлено факт отриманння товару (запчастин) від ТОВ "ТД "Дюксрайз", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення при оформлені первинних документів, допущені контрагентом позивача, не дозволяє не враховувати ці документи як докази, які підтверджують правомірність віднесення сум по даним господарським операціям на валові витрати підприємства та податковий кредит з ПДВ.

Зазначений факт допущених порушень контрагентом-постачальником може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - завищення валових витрат та податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Однак, відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

Крім того, ТОВ "ТД"Дюксрайз" був зареєстрований у встановленому порядку платником ПДВ та подавав відповідну звітність.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт, що позивачем було дотримано вимоги п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.7.2.6 п.7.2, п. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому висновки податкового органу є безпідставними.

Відповідач не довів правомірності свого рішення, а тому висновок суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень є правильним.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається. Тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року у справі №2а-9227/10/0670 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.Л. Філіпова

судді: Л.В. Кузьменко

Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Техноком - Житомир" вул.Ціолковського 12,кв.24,м.Житомир,10031

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги 2,м.Житомир,10014