Ухвала суду № 18156466, 13.07.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-9454/10/2270

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов М.М.

Суддя-доповідач: Голота Л. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Голоти Л. О.

суддів: Курка О. П., Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ЗАТ "Тепловоденергія" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Тепловоденергія" до Камянець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2010 року Закрите акціонерне товариство “Тепловодоенергія” звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Камянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000232343/0 від 9 грудня 2010 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з висновками податкового органу про безпідставне нарахування податкового кредиту по податку на додану вартість.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року в задоволенні позовних вимог ЗАТ “Тепловодоенергія”, відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання не зявилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У звязку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Камянець-Подільської обєднаною державною податковою інспекцією, на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (зі змінами та доповненнями), проведена невиїзна документальна перевірка закритого акціонерного товариства “Тепловодоенергія” з питань дослідження правових відносин з ТОВ “Економік девелопмент груп”, ТОВ “Павелто Україна”, ВАТ ЕК “Хмельницькобленерго”, ДК “Укртрансгаз”НАК “Нафтогаз”, ДП “Хмельницький облавтодор”, ТОВ “Авалон”, ТОВ “РБ Реал Естейт”, ТОВ “Гранд Капітал Груп”, ТОВ “Авіейшн солюшн” за період з 1 лютого 2010 року по 31 березня 2010 року та з 1 травня 2010 року по 31 травня 2010 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивачем до податковаого кредиту в лютому-березні 2010 року було безпідставно включено суму податку на додану вартість усього на загальну суму 2579065,00 грн., що у свою чергу призвело до заниження ним податкового зобовязання з даного податку, яке підлягає сплаті до бюджету.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 29 листопада 2010 року №2598/234/32844038, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 9 грудня 2010 року №0000232343/0, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) усього 3868598 грн., у тому числі за основним платежем 2579065 грн., за штрафними санкціями 1289533 грн.

Як свідчать матеріали перевірки, фактично ЗАТ «Тепловоденергія» у перевіряємому періоді не здійснювало будь-якої виробничої (господарської) діяльності, що підтверджується поданими позивачем деклараціями з податку на прибуток та додатком К1/1 до декларації за 2009 рік, за І квартал 2010 року та перше півріччя 2010 року.

ЗАТ «Тепловоденергія» укладено договори з ТОВ «Економік девелопмент груп», ТОВ «Павелто Україна», ТОВ «Авалон», ТОВ «Авейшн солюшн», ТОВ «Гранд Капітал груп», ТОВ «РБ Реал Естейт».

Виконання договорів про надання послуг позивач підтверджує актами приймання-передачі та податковими накладними, а виконання договорів про купівлю товарів - накладною та податковою накладною.

Разом з тим, акти приймання-передачі не дають можливості встановити зміст наданих послуг, їх ціну та обґрунтовану вартість. При цьому, слід зазначити, що акти приймання-передачі не відповідають вимогам до первинного документу, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять інформації про зміст наданих послуг.

Виконання договорів про купівлю матеріальних цінностей ЗАТ «Тепловоденергія» підтверджує накладною та податковою накладною. Проте, не надано інші докази, які підтверджують факт отримання ТМЦ, відсутній акт приймання-передачі ТМЦ на зберігання.

За висновками перевірки отримані послуги та закуплені ТМЦ ніяким чином не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, тому не зрозуміла економічна доцільність їх отримання.

Трапляються випадки, коли податкова накладна виписана раніше або пізніше, ніж підписано акт приймання-передачі послуг; суми ПДВ віднесені до податкового кредиту через місяць-два після підписання податкових накладних.

У той же час, відповідно до п.п. 7.2.3. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також в акті перевірки зазначено, що за виконання договорів № 20 від від 02.03.10р. та № 21 від 03.03.10р. про надання юридичних послуг, укладених між ЗАТ „Тепловодоенергія" та ТОВ «Авейшн солюшн» оплата проводиться векселем, строк платежу по яких настане з 2030 році.

За виконання договору поставки № 17/02 від 17.02.10р., укладеного між ЗАТ «Тепловодоенергія» та ТОВ «РБ Реал Естейт» оплата проводиться також векселем, строк платежу по якому настане в 2030 році.

Тобто, не відбулось реального спрямування коштів ПДВ в сумі 2502000 грн. до бюджету.

Підпунктом 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Тобто, при отриманні податкової накладної за розрахунку з продавцем шляхом видачі йому простого векселя у відповідному звітному податковому періоді в покупця товарів, послуг не виникає право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, зазначених в такій податковій накладній.

При перевірці правових відносин між вищезазначеними підприємствами пля перевірки надано акт приймання-передачі послуг від 27.05.10 р. до договору від 28.04.10 р. № 24, згідно з яким Виконавцем (ТОВ "Авіейшн солюшн") було виконано, а Замовником (ЗАТ «Тепловоденергія») було прийнято послуги, Замовник доручив, а Виконавець виконав та надав Замовнику послуги з питань представництва інтересів товариства при підписанні розподільчого балансу та з питань підготовки та юридичної експертизи договорів в повному обсязі, згідно договору від 28.04.10р. № 24. Загальна вартість послуг складає 740000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 123333,33 гривень. Інших документів, які б підтверджували факт надання послуг та суму наданих послуг для перевірки не надано.

Перевіркою не виявлено, а платником не надано документів, які б підтверджували факт отримання послуги, її ціну та обґрунтовану вартість.

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків станом на 31.05.10р. між ЗАТ «Тепловоденергія» та ТОВ «Авіейшн солюшн», розрахунків між вищевказаними об'єктами господарської діяльності у травні 2010 року не було.

До складу податкового кредиту травня 2010 року ЗАТ «Тепловоденергія» віднесено суму ПДВ в розмірі 123333,33 грн., згідно податкових накладних № 9 від 27.05.2010 року.

Згідно АРМ «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжності між сумою податкового кредиту ЗАТ «Тепловоденергія» та сумою податкового зобов'язання ТОВ „Авіейшн Солюшн" в розмірі 123333,33 грн. Дана розбіжність пояснюється тим, що податковій декларації з ПДВ за травень 2010 року, поданій ТОВ «Авіейшн солюшн» в ДПІ у Печерському р-ні м. Києві присвоєно статус «недійсна».

Колегія суддів, враховуючи обставини, викладені вище, а також те, що підприємством не підтверджено належними документами придбання та використання в господарській діяльності послуг з послуг з питань представництва інтересів товариства при підписанні розподільчого балансу та з питань підготовки та юридичної експертизи договорів на суму 740000,00 грн., в тому числі ПДВ -123333,33 грн., на порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР із змінами та доповненнями ЗАТ Тепловоденергія» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у травні 2010 року ПДВ в сумі 123333,33 грн., чим занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 123333,33 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції, позивачем укладено договір зберігання з ТОВ «Гранд Капітал груп» від 23.03.10р. Разом з тим, ні в даному договорі, ні в акті приймання передачі від 23.03.10р. не вказано за якою ж адресою буде зберігатись товар.

Крім того, ЗАТ «Тепловоденергія» укладено договір зберігання з ТОВ «РБ Реал Естейт». При цьому, як свідчить акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності від 12.03.10р., складеним о/у ГВПМ ДПІ у Печерському р-ні м.Києва лейтенантом ПМ Деркачем А.А., засвідчено факт незнайдення ТОВ «РБ Реал Естейт» за юридичною адресою м. Київ, вул. Суворова, 4. За даною адресою знаходиться торговий комплекс «сільпо».

Статями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України). За ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 ЦК України є: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обовязків платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обовязкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Отже, несплачений підприємством податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового зобовязання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що представниками відповідача доведена правомірність своїх дій, останні діяли в межах повноважень та спосіб передбачений Конституцією та законами України, оскаржуване рішення прийняте на підставі та на виконання вимог чинного законодавства, як наслідок виявлених порушень законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ЗАТ "Тепловоденергія", залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий /підпис/ Голота Л. О.

Судді/підпис/ Курко О. П.

/підпис/ Матохнюк Д.Б.

З оригіналом згідно:

секретар