Ухвала суду № 18145229, 18.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 року справа №2а/0570/1708/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Яковенка М.М. , Ханової Р.Ф.

суддівХанової Р.Ф.

Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Марциновському А.К.,

за участю

представника позивача ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянула у відкритому судовому засідання в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Краматорську на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року у справі №2а/0570/1708/2011 за позовом Приватного підприємства «ПКП Камея» до Державної податкової інспекції в м. Краматорську про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2011 №0000052302/0/1795, №0000062302/0/1796, №0000021701/0/1857/10/17-113, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Приватне підприємство «ПКП Камея», звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції в м. Краматорську, про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2011 №0000052302/0/1795, №0000062302/0/1796, №0000021701/0/1857/10/17-113.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року у справі №2а/0570/1708/2011 позовні вимоги задоволені повністю: скасовані податкові повідомлення-рішення №0000052302/0/1795, №0000062302/0/1796, №0000021701/0/1857/10/17-113, прийняті Державною податковою інспекцією в м. Краматорську 18 січня 2011 року.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не врахував того, що у другому кварталі 2010 року позивач безпідставно відніс до валових витрат суми витрат на послуги, надані АТ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» та МКП «ХРА Модерн», які не використовувалися у власній господарській діяльності позивача, наслідком чого стало завищення валових витрат на суму 371683,37 гривень, також у березні 2009 та березні, травні 2010 року позивач не за правилами визначив податковий кредит, внаслідок чого було завищено податковий кредит на суму 134418,00 гривень. Крім цього, позивач не оподаткував вартість нерухомого майна, внесеного до його статутного капіталу, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб. Просили скасувати постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апелянта, надав заперечення на апеляційну скаргу, просив залишити скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, свого представника у судове засіданні не направив. На підставі ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року у справі №2а/0570/1708/2011 адміністративний позов Приватного підприємства «ПКП Камея» до Державної податкової інспекції в м. Краматорську про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2011 №0000052302/0/1795, №0000062302/0/1796, №0000021701/0/1857/10/17-113 задоволено повністю. Податкові повідомлення-рішення №0000052302/0/1795, №0000062302/0/1796, №0000021701/0/1857/10/17-113, прийняті Державною податковою інспекцією в м. Краматорську 18 січня 2011 року, скасовані.

В період з 25 жовтня по 24 грудня 2010 року ДПІ у м. Краматорську була проведена планова виїзна перевірка ПП «ПКП Камея» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт №2926/23-2/31509128 від 31.12.2010.

Відповідач дійшов висновків про те, що позивач:

1) порушив пункт 5.1, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що привело до заниження податку на прибуток всього в сумі 166671 грн., в тому числі за 3 квартал 2009р. у сумі 24375 грн., за 4 квартал 2009р. у сумі 21250 грн., за 1 квартал 2010р. у сумі 20625 грн., за 2 квартал 2010р. у сумі 100421 грн.

2) порушив пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 151944 грн., у тому числі за вересень 2009р. на суму 19500,00 грн., за січень 2010р. на суму 17526,00 грн., за березень 2010р. на суму 34582,00 грн., за травень 2010р. на суму 40943,00 грн., за червень 2010р. на суму 39393,00 грн.

3) порушив пункт 1.15 статті 1, підпункт 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункт 12.1 статті 12, пункт 17.2 статті 17, підпункт «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон №889), в результаті чого був занижений податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 56470,50 грн., у тому числі: за квітень 2009р. у сумі 40068,0 грн., за листопад 2009р. у сумі 16297,50 грн., за лютий 2010р. у сумі 105,00 грн.

18.01.2011 на підставі акту відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000052302/0/1795, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за податком на прибуток на загальну суму 208338 грн.

- №0000062302/0/1796, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за податком на додану вартість 189930 грн.

- №0000021701/0/1857/10/17-113, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за податком з доходів фізичних осіб на загальну суму 70588 грн. 13 коп.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до абз.4 пп. 5.3.9 п.5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковим повідомленням-рішенням №0000052302/0/1795 від 18.01.2011 за порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, позивачу була збільшена сума грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 208338,00 гривень, у тому числі 166671,00 гривень за основним платежем та 41667,75 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

За актом перевірки зазначене донарахування є наслідком включення позивачем до складу валових витрат сум оплат за договорами про надання послуг, укладених з МКП «ХРА Модерн («по монтажу-демонтажу виставкового обладнання», «по наданню послуг послуги по виготовленню ескізів моделей ювелірних виробів та вирізку резинових форм», «по виготовленню рекламної продукції») та з ТОВ «ТОП Сейл Сістем» («договір про надання послуг по укладенню договорів»), а також операціями з поставки техніки, ювелірного обладнання. Дані висновки обґрунтовані тим, що первинні документи: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні підписані невстановленими особами (відсутні прізвища, посади осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції), тому відповідно до пункту 2.4 Положення №88 зазначені первинні документи не мають юридичної сили. На думку відповідача, зазначені операції по придбанню товарів та послуг не відповідають документальному оформленню даних господарських операцій і витрати по їх придбанню не підлягають включенню до складу валових витрат, і до податкового кредиту відповідних періодів.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2010р. між ПП «ПКП Камея» та МКП «ХРА Модерн» (далі - Виконавець) укладено договір, відповідно до якого Виконавець зобовязується виготовити для Замовника рекламну продукцію. На виконання умов договору, позивач 05.05.2010 отримав рекламну продукцію (буклети, каталоги, рекламні прапорці, листівки, брошури) на загальну суму 196475,25 грн. Факт отримання товару посвідчується видатковою накладною від 05.05.2010р. №050503. За наслідками здійснення господарської операції Виконавець - МКП «ХРА «Модерн» складено і видано, а позивачем прийнято податкову накладну №050503 від 05.05.2010. Загальна сума за зазначеною податковою накладною відповідно до графи 11 складає 196475,25 грн., у тому числі вартість послуг 163050 грн., податок на додану вартість 32610,00 грн., податок на рекламу 0,5% - 815,25 грн.

08.02.2010 між ПП «ПКП Камея» та ЗАТ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» було укладено договір, предметом якого є виконання ЗАТ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» комплексу робіт та послуг по організації участі позивача у виставці «Ювелір Експо Україна 2010 весна» з 13.05.2010 по 16.05.2010. Згідно заяви-договору на участь у виставці с ЗАТ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» від 16.03.2010 участь у виставці передбачалася на необладнаній площі. Виконання робіт по монтажу-демонтажу виставкового обладнання цим договором не передбачалось.

20.04.2010 між ПП «ПКП Камея» та МКП «Художньо-рекламне агентство «Модерн» (далі МКП «ХРА «Модерн») (ЄДРПОУ 21800650, м. Луганськ), укладено договір підряду. За умовами договору МКП «ХРА «Модерн», як підрядник, приймає на себе виконання обовязку по монтажу-демонтажу виставкового обладнання. Вартість робіт по договору складає 50000,00 грн. з ПДВ. На виконання умов договору між сторонами 18.05.2010 підписаний акт №051803 та додаток до акту №ОУ-0001818 від 18.05.2010, у якому перелічені виконані роботи.

За наслідками здійснення господарської операції МКП «ХРА Модерн» складено і видано, а позивачем прийнято податкову накладну №180503 від 18.05.2010. Загальна сума за зазначеною податковою накладною відповідно до графи 11 складає 50000,00 грн., у тому числі вартість послуг 41666,67 грн., податок на додану вартість 8333,33грн.

26.06.2010 між ПП «ПКП Камея» та МКП «ХРА «Модерн» укладено договір, відповідно до якого МКП «ХРА «Модерн», як виконавець, зобовязується надати послуги по виготовленню ескізів моделей ювелірних виробів та вирізку резинових форм. Вартість робіт по договору складає 200360,00 грн. з ПДВ. На виконання умов договору між сторонами 30.06.2010 підписаний акт у якому перелічені виконані роботи.

За наслідками здійснення господарської операції МКП «ХРА «Модерн» складено та видано, а позивачем прийнято податкову накладну №300623 від 30.06.2010. Загальна сума за зазначеною податковою накладною відповідно до графи 11 складає 200360,00 грн., у тому числі вартість послуг 166966,67 грн., податок на додану вартість 33393,33грн.

Рекламна продукція (буклети, каталоги, рекламні прапорці, листівки, брошури), згідно наказів ПП «ПКП Камея» №1/1 від 01.03.2010, №5/1 від 29.04.2010, №7/2 від 01.06.2010, була виготовлена для участі позивача у виставці «Ювелір Експо Україна 2010 весна» та розповсюджувалась робітниками підприємства на виставці, серед оптових покупців та торгівельних мережах міст Донецької області.

Виконання монтажу-демонтажу виставкового обладнання здійснювалось МКП «ХРА «Модерн» на площі виставки «Ювелір Експо Україна 2010 весна», що проводилось ЗАТ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» у період з 13.05.2010 по 16.05.2010, та підтверджується заявкою-договором на участь у виставці ПП «ПКП Камея» від 16.03.2010, розпорядженням позивача від 06.05.2010 №3 про відрядження у м. Київ 10 працівників підприємства, роздруківкою з сайту «Ювелір Експо Україна 2010 весна» про участь у виставці ПП «ПКП Камея» (порядковий номер переліку учасників виставки 92), посвідченнями про відрядження.

Щодо ескізів моделей ювелірних виробів та резинових форм виготовлених МКП «ХРА «Модерн», то вони по теперішній час використовуються у виробничій діяльності ПП «ПКП Камея».

26.06.2009 між ПП «ПКП Камея» та ТОВ «ТОП Сейл Сістем» (далі Комерційний агент) укладено договір №1, яким Комерційний агент зобовязується за рахунок підприємства заключати договори на надання послуг. На виконання договору Комерційний агент уклав від імені та за рахунок позивача 118 договорів із субєктами господарювання, за якими ПП «ПКП Камея» (Виконавець) на вимогу Замовника виконує послуги на виготовлення ювелірних виробів із сировини Замовника.

Дана обставина підтверджується звітами від 30.12.2009 про укладені договори №1 та № 2, актами №30/09-21 від 30.09.2009, від 30.12.2009, №300660 від 30.06.2010, №300307 від 30.03.2010, договорами на надання послуг та товарними накладними на отримання ювелірних виробів Замовниками від ПП «ПКП Камея» (Виконавця).

За отримані послуги, а саме за укладення кожного договору, позивач перерахував TOB «ТОП Сейл Сістем» в якості плати грошові кошти у сумі 3000,00 грн., загальну сума договору склала 354000,00 грн.

За наслідками здійснення господарської операції: виконання договору №1 від 26.06.2009, - «ТОП Сейл Сістем» було складено та видано, а позивачем прийнято податкові накладні від №30/09-21 від 30.09.2009 на загальну суму 117000,00 грн., №301211 від 30.12.2009 на загальну суму 102000,00 грн., №300307 від 30.03.2010 на загальну суму 99000,00 грн., №300660 від 30.06.2010 на загальну суму 36000,00 грн.

Згідно книги обліку продажу ПП «ПКП Камея» встановлено, що господарські операції з субєктами господарювання (покупцями та замовниками послуг) з якими за агентською угодою від 26.09.2009 з ТОВ «ТОП Сейл Сістем» позивачем укладались договори на надання послуг, за період з 01.04.2008 по 31.03.2010 не здійснювались.

29.12.2009 згідно видаткової накладної №29/12-02 від позивач придбав у ТОВ «ТОП Сейл Сістем» папір та компютерне обладнання вінчестер, маніпулятор, адаптер. За наслідками господарської операції ТОВ «ТОП Сейл Сістем» складено і виданоо, а позивачем прийнято податкову накладну №291204 від 29.12.2009 на загальну суму 3157,00 грн.

Крім того, ПП «ПКП Камея» згідно видаткової накладної №260306 від 26.03.2010 отримало від «ТОП Сейл Сістем» ювелірне обладнання (пістолет восковщика, опока, шар ювелірний, набори шлифувальника та інш.), внаслідок чого отримав від постачальника податкову накладну №260306 від 26.03.2010 на загальну суму 103237,80 грн.

Придбані позивачем від МКП «ХРА «Модерн» та ТОВ «ТОП Сейл Сістем» послуги, товари та продукцію оплачено частково. Ця обставина була встановлена відповідачем під час перевірки та підтверджується довідкою ПП «ПКП Камея» №50 від 24.03.2011. За даними бухгалтерського обліку позивача значиться кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам за період 01.04.2009-30.06.2010 з контрагентами:

- МКП «ХРА Модерн» у сумі 347835,25 грн.

- ТОВ «ТОП Сейл Сістем» у сумі 208838,82 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про хибність посилання відповідача на безпідставне віднесення позивачем до валових витрат частину суми не сплаченої МКП «ХРА Модерн» та ТОВ «ТОП Сейл Сістем» за послуги, товари та продукцію, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка регулює дату збільшення валових витрат, такою вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, позивач сформував свої валові витрати у відповідності до вимог вказаної норми Закону.

Вартість отриманих від МКП «ХРА «Модерн» та ТОВ «ТОП Сейл Сістем» послуг, товарів та рекламної продукції, включена позивачем до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту, що встановлено під час перевірки податковим органом та підтверджено під час розгляду справи.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність твердження відповідача про відсутність у позивача документів, що підтверджують використання у господарській діяльності послуг, товарів та рекламної продукції, у звязку із ненаданням останнім регістрів бухгалтерського обліку за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, оскільки під час перевірки позивачем були надані податковому органу головна книга, зворотно-сальдові відомості, договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, послуг, товарно-транспортних накладних, матеріальних звітів, калькуляцій, платіжних доручень, виписок банку, авансових звітів, чеків, видаткових касових ордерів, актів списання, ВМД та інші первинні документи.

Крім того, відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 форма бухгалтерського обліку як певної системи регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них обирається підприємствами самостійно з додержанням єдиних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Позивач наказом №1 від 01.01.2008 «Об учетной политике предприятия» обрав певну систему регістрів бухгалтерського обліку, а саме зведену обліково-сальдову відомість, головну книгу. Вимога ведення регістрів бухгалтерського обліку, не передбачених обліковою політикою підприємства, не відповідає приписам чинного законодавства. При цьому, відсутність регістрів бухгалтерського обліку не впливає на порядок формування валових витрат, оскільки за приписами пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємства» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно п.5.11 статті 5 Закон № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції про те, що витрати ПП «ПКП Камея» за договорами з МКП «ХРА «Модерн» та ТОВ «ТОП Сейл Сістем» про надання послуг «по монтажу-демонтажу виставкового обладнання», «по наданню послуг послуги по виготовленню ескізів моделей ювелірних виробів та вирізку резинових форм», «по виготовленню рекламної продукції» за договором «про надання послуг по укладенню договорів», а також операціями з поставки техніки, ювелірного обладнання, підтверджені належними первинним документами та правомірно включені позивачем до складу валових витрат.

18.01.2011 податковим повідомленням-рішенням №0000062302/0/1796 за порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 189930,00 гривень, у тому числі 151944,00 гривень за основним платежем, та 37986,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно акту перевірки у звязку із порушенням вищенаведених норм позивач занизив податок на додану вартість суму 151944,00 гривень, у тому числі за вересень 2009 року на суму 19500,00 гривень, за січень 2010 року на суму 17526,00, за березень 2010 року на суму 34582,00 гривень, за травень 2010 року на суму 40943,00 гривень, за червень 2010 року на суму 39393,00 гривень. Порушення полягає у тому, що позивач не правомірно включивши до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням послуг, товару та рекламної продукції за господарськими операціями, які досліджувались при розгляді попереднього спірного податкового повідомлення-рішення, безпідставно сформував частину податкового кредиту за податковими накладними, виданими МКП «ХРА «Модерн» від 05.05.2010 №050503, від 18.05.2010 №180503 та від 30.06.2010 №300623, а також виданими «ТОП Сейл Сістем» №30/09-21 від 30.09.2009, №301211 від 30.12.2009, №300307 від 30.03.2010, №300660 від 30.06.2010, №291204 від 29.12.2009 та №260306 від 26.03.2010.

Судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції про те, що формування податкового кредиту залежить від правильності віднесення витрат за господарськими операціями до складу валових витрат. Оскільки судом першої інстанції був зроблений правильний висновок про правомірність формування валових витрат позивачем за господарськими операціями, які досліджувалися раніше, судова колегія погоджується з тим, що позивач не порушував і приписи підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що податкові накладні, видані МКП «ХРА «Модерн» та «ТОП Сейл Сістем», є достатньою підставою для віднесення понесених позивачем витрат з ПДВ до податкового кредиту з огляду на наступне.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України від 03.04.1997 № 168/97ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168/97ВР), який визначав платників ПДВ, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Правила формування податкового кредиту були визначені п.п. 7.4 7.6 ст. 7 Закону №168/97ВР. Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до пп. 7.2.6 цього Закону) на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Відповідно до пп. 7.2.6 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно пп. 7.2.3 цього Закону - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг), у відповідності з пп. 7.3.1 зазначеного Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Виходячи з норм пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР досліджені судами першої та апеляційної інстанції податкові накладні є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно збільшив позивачу грошове зобовязання з податкового кредиту на додану вартість на суму 189930,00 гривень.

Податковим повідомленням-рішенням №0000021701/0/1857/10/17-113 від 18.01.2011 встановлено пункту 1.15 статті 1, підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 12.1 статті 12, пункту 17.2 статті 17, підпункту а пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у звязку із чим позивачу збільшено грошове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 75588,13 гривень, у тому числі 56470,50 гривень за основним платежем, та 14117,63 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

За висновками акту перевірки (пункт 3) позивач в порушення вищенаведених норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» занизив податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 56470,50 гривень, у тому числі: за квітень 2009 року у сумі 40068,0 гривень, за листопад 2009 року у сумі 16297,50 гривень, за лютий 2010 року у сумі 105,00 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що засновник ПП «ПКП Камея» є ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) протягом квітня 2009 - лютого 2010 років здійснила поповнення статутного фонду підприємства за рахунок майнових внесків у вигляді золота 999,9 проби та перламутру на загальну вартість 376470,00 гривень.

Так, згідно актів передачі засновником внесено майно на загальну суму 376470,00 гривень, зокрема:

актом від 09.04.2009 б/н золото 999,9 проби у кількості 200 г на суму 267120,00 гривень;

актом від 09.04.2009 № 108 - золото 999,9 проби у кількості 500 г на суму 108150,00 гривень;

актом від 10.11.2009 б/н перламутр 1,2 у кількості 250 шт на суму 500,00 гривень;

актом від 01.02.2010 б/н перламутр 1,2 у кількості 350 шт на суму 700,00 гривень.

Передача майна від засновника до ПП «ПКП Камея» підтверджується прибутковими накладними від 09.04.2009 №108, від 10.11.2009 № 336, від 10.11.2009 №337 та від 01.02.2010 №75.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача про те, що ПП «ПКП Камея», яке отримало від фізичної особи рухоме майно в обмін на корпоративні права, згідно із пунктом 1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом щодо вартості такого майна і мало утримати з доходів ОСОБА_4 (суми внеску до статутного фонду) податок з доходів фізичних осіб у сумі 56470,50 гривень.

Відповідно до п.1.2. ст.1 Закону України від 22 травня 2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон №889-IV) доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно зі ст. 2 Закону №889-IV платниками податку з доходів фізичних осіб є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України. Згідно статті 3 Закону №889-IV обєктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Законом №889-IV операції фізичних осіб з корпоративними правами розглядаються як операції з інвестиційними активами. При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами, зокрема, з корпоративними правами, оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій.

Відповідно до п.п. 9.6.2. Закону №889-IV інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у звязку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, а до продажу прирівнюються операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента.

Таким чином, позитивна різниця між доходом платника податку від продажу корпоративних прав та витратами по їх придбанню включається до річної декларації і підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пп. 9.6.1 ст.9 Закону №889-IV облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Таким чином, за приписами Закону №889-IV майновий вклад ОСОБА_4 до статутного капіталу ПП «ПКП Камея» не є доходом ОСОБА_4, і ПП «ПКП Камея» не є податковим агентом та не повинно утримувати податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції є обґрунтованою, прийнятою на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленою з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну Державної податкової інспекції в м. Краматорську на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року у справі №2а/0570/1708/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року у справі №2а/0570/1708/2011 залишити без змін.

Ухвала виготовлена та підписана колегією суддів 22 липня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко