Ухвала суду № 18143929, 08.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зекунов Е.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2011 року справа №2а/0570/5703/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гаврищук Т.Г.

суддів Білак С.В. , Сухарька М.Г.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 01.04.2011р.

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність від 17.12.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2011р. у справі № 2а/0570/5703/2011 (головуючий І інстанції Зекунов Е.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.03.2011року № 0000141311/0/9154/10/1516-23/1-24819472 в частині визначення завищення бюджетного відшкодування у сумі 88 967,42 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2011р. у справі № 2а/0570/5703/2011 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку, внаслідок чого скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку від 09.03.2011року № 0000141311/0/9154/10/1516-23/1-24819472 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" завищення бюджетного відшкодування у сумі 88967,42грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010р., за результатами якої складений акт від 18.02.2011р. № 131/15-16-23/1-24819472 та згідно з п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.03.2011р. № 0000141311/0/9154/10/1516-23/1-24819472, яким позивачеві було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість грудень 2010р. на 89027 грн.

Підставою для прийняття наведеного рішення послужив висновок податкового органу про те, що на порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по постачальнику ПП “РодосПлюс”, який за даними АІС «Система співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» станом на 18.02.2011р.не сформовані та не задекларовані у звязку з тим, що податкова декларація ПП «Родос Плюс» за листопад 2010року не надана. В системі АІС «Система співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» має стан, який відмінний від основного, а саме 23 «Місцезнаходження не встановлено» та відноситься до підприємства високого ступеню ризику».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” за приписами п.п.7.7.1 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного Закону ( в редакції, чинною у спірний період) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність субєктів господарювання.

Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару.

Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 наведеного Закону вбачається, що „бюджетне відшкодування” це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обовязку платника податку покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на отримання суми бюджетного відшкодування повязано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

Факт отримання позивачем продукції від ПП “Родос Плюс” та сплати позивачем суми податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальникам був встановлений під час проведення перевірки та підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами .

Суми податку на додану вартість за наведеними господарськими операціями підтверджені відповідними податковими накладними, які складені з дотриманням вимог п.п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Придбані у ПП “Родос Плюс” відходи та брухт чорних металів в подальшому були продані позивачем згідно договорів, укладених з ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» від 17.12.2009р. та ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча» від 19.07.2010р. №3872/192/10.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій позивача по включенню сум податку на додану вартість за спірними господарськими операціями до складу податкового кредиту за першою із подій.

Доводи податкового органу з посиланням на ті обставини, що ПП “РодосПлюс” не були сформовані податкові зобовязання з податку на додану вартість за спірний період, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів також зазначає, що право на відшкодування відємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997р. та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі “Интерсплав проти України”.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2011р. у справі № 2а/0570/5703/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2011р. у справі № 2а/0570/5703/2011 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 08 липня 2011року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 13 липня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г. Сухарьок