Постанова № 18143627, 04.07.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2011 року справа №2а/0570/3412/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Гайдара А.В. , Ханової Р.Ф.

при секретарі судового засідання: Марциновський А.К.

за участю представників:

від позивача:Малушко Г.Ю.

від відповідача: Гриненко М.А., Посметна М.М., Поспелова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Транс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/3412/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Транс» до Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Транс» (позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Харцизьку (ДПІ, відповідач) про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000172320 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 469 642,50 грн. та податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000162320 про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 587 053,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі акту планової виїзної перевірки № 84/23-3/36310820 від 11.02.2011 року ДПІ у місті Харцизьку винесені податкові повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податок на додану вартість та податок на прибуток. Позивач вважає, що податковим органом безпідставно виключені суми зі складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки позивачем надані первинні документи, які підтверджують його право на податковий кредит та витрати. Факт відсутності у підприємства контрагента осіб, які виконували послуги для позивача по перевезенню товару не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/3412/2011 у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі. (107-109 т.11). В основу висновків суду першої інстанції покладена недоведеність з боку позивача вимог щодо правомірності формування податкового кредиту та валових витрат на підставі наявних документів первинного обліку та обставин надання відповідних послуг при здійсненні господарської діяльності, відсутність заявок на виконання послуг.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просили постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. До матеріалів залучені додаткові докази (а.с.11-116 т.11).

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що документи, які наданні разом з апеляційною скаргою, надати можливості для суду першої інстанції, не мали можливості, в звязку з їх відновленням.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають судове рішення законним та обґрунтованим, просили постанову залишити без змін. Крім того, під час апеляційного провадження зазначили, що відсутні підстави для визнання правочинів нікчемними та сам факт здійснення перевезення не заперечується. Вказують на відсутність в достатній мірі первинних документів, на підставі яких можливо зробити висновок про правомірність формування позивачем валових витрат та визначення податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агро - Транс» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 36310820, перебуває на податковому обліку у державній податковій інспекції у місті Харцизьку.

Відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 02.02.2009 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 11.02.2011 року № 84/23-3/36310820, яким зафіксовані виявлені порушення, у тому числі, п.п.7.4.4, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме занижено податок на додану вартість у сумі 375714,00 грн. та пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено податок на прибуток у сумі 469643,00 грн. (а.с.9-40 т.1)

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000172320 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 469 642,50 грн., з яких 375714 гривен за основним платежем та 93928 гривен 50 копійок за штрафними (фінансовими санкціями), та податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000162320 про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 587 053,75 грн., з яких 469643 гривен за основним платежем та 117410 гривен 75 копійок за штрафними (фінансовими санкціями) (а.с.7-8 т.1).

Заниження податку на прибуток спірними податковими повідомленнями рішеннями виявлено на підставі підпунктів пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та податку на додану вартість на підставі п.п.7.4.4, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 3.1.2 акту перевірки визначено, що позивачем до складу валових витрат зайво включено суму витрат з отримання послуг у ТОВ «Донстройтранс» на загальну суму 1 878 569,00 грн., а саме за 1 квартал 2010 року у розмірі 165 606,00 грн., І півріччя 2010 року у розмірі 1 630 234,00 грн., ІІІ квартали 2010 року у розмірі 1 878 569,00 грн. та завищено склад податкового кредиту на суму 375 714,00 грн., а саме за березень 2010 року у розмірі 33 121,00 грн., у квітні 2010 року у розмірі 61 019,00 грн., у травні 2010 року у розмірі 83 422,00 грн., у червні 2010 року у розмірі 148 485,00 грн., у липні 2010 року у розмірі 49 667,00 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно з договором від 31.08.2009 року № 3108/264, укладеним між ТОВ «Агро - Транс» та ТОВ «Донстройтранс», ТОВ «Донстройтранс» надав послуги по вантажному перевезенню позивачу. Факт надання послуг, відповідно до умов договору на думку податкового органу повинен підтверджуватись транспортним документом або комплектом документів, а саме заявки про надання послуг по перевезенню, акт виконаних робіт, товарно-транспортні накладні. Оскільки до перевірки позивачем не надано заявки на виконання послуг та товарно-транспортні накладні, в яких автоперевізником визначено ТОВ «Донстройтранс», податковий орган вважає неправомірним включення сум до податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Донстройтранс» у періоді березень липень 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 серпня 2009 року між позивачем, як експедитором та ТОВ “Донстройтранс”, як перевізником укладено договір № 3108/264 на надання послуг по перевезенню вантажів, відповідно до предмету якого, перевізник зобовязується прийняти, а експедитор надати до перевезення вантаж в обємі згідно предявленої заявки від експедитора. Відповідно до пункту 2.1 договору перевезення вантажів здійснюється перевізником на підставі заявок від експедитора, яка повинна містити у собі маршрут руху, найменування, кількісні та якісні характеристики вантажу, дата та час завантаження/розвантаження, фірма вантажовідправника та вантажоотримувача, адреса завантаження, адреса призначення, вартість послуг.

Пункт 2.2 договору визначає, що факт надання послуг по перевезенню підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, а саме заяви на підставі послуг по перевезенню, акт виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, які відображають шлях слідування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та кількість вантажу. На виконання даних договорів між позивачем та ТОВ “Донстройтранс” підписані акти виконаних робіт щодо надання ТОВ “Донстройтранс” послуг з перевезення вантажу позивачу, копії яких долучені до матеріалів справи та засвідчені судом.

Під час перевірки встановлено, що позивач формував валові витрати та податковий кредит за спірні періоди по факту складання актів виконаних робіт по наданню послуг з перевезення вантажів та податкових накладних (з предметом - автопослуги) від ТОВ “Донстройтранс”, яке перевозило вантаж від постачальників до покупців ТОВ “Агро - Транс”. Оплата послуг здійснена повністю.

Доказами здійснення спірних господарських операцій серед іншого є відповідь Відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи м. Харцизьк при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 6 жовтня 2010 року № 9/20-1259 (арк. справи 45-51 т. 11), відповідно до якої у ТОВ «Агро-Транс» (позивач) тимчасово знаходилось у користуванні 59 автомобілів, які співпадають з автомобілями, зазначеними у товарно-транспортних накладних. Також відповідно до пояснень представника позивача, ТОВ «Агро-Транс» використовувало автомобілі під час здійснення господарської діяльності на підставі договорів оренди (арк. справи 42 т. 11). Зазначене спростовує висновок податкового органу щодо неможливості виконання обсягу послуг.

Позивач, в розумінні Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» має право здійснювати послуги перевезення як власними силами, так і за допомогою перевізників, на підставі відповідних договорів. Зазначене узгоджується з основним видом діяльності підприємства.

Під час апеляційного провадження, представлений Договір оренди транспортних засобів між ПП ОСОБА_1. та ТОВ «Донстройтранс» 16-х транспортних засобів з ПП ОСОБА_1. з метою надання послуг з перевезення вантажів ТОВ «АГРО-ТРАНС», номери та марки яких зазначені у наданих до суду першої інстанції товарно-транспортних накладних. З урахуванням приписів ч.2 ст.195 КАС України, колегія суддів вважає доводи апелянта, щодо неможливості надання їх до суду першої інстанції обґрунтованими, а тому приймає їх як відповідний доказ, що підлягає дослідженню в судовому засіданні.

На виконання договорів з надання транспортно-експедиційних позивачем крім ТТН, надано акти виконаних робіт, рахунки-фактури та сальдові відомості, податкові накладні, з огляду на зазначене судом першої інстанції безпідставно зроблений висновок про відсутність документів, які б підтверджували факт здійснення послуг з перевезення за договором від 31.08.2009 № 3108/264.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-3, відповідно до статті першої якого послуга з перевезення зокрема вантажу це перевезення вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Статтею 50 наведеного Закону визначено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Таким чином, при наявності договору та доказів його виконання витребування накладної (товарно-транспортної є безпідставним).

Наявність договору та доказів його виконання спростовує висновки податкового органу щодо його нікчемності, та як наслідок доводить безпідставність висновків відповідача.

Крім того, позивачем під час апеляційного провадження надані заявки на виконання послуг з перевезення, які не були надані суду першої інстанції. Колегія суддів, з огляду на приписи ч.2 ст.195 КАС України, приймає надані заявки в якості доказів на підтвердження заявлених вимог позивача, щодо надання послуг з перевезення ТОВ «Донстройтранс», оскільки позивач довів неможливість їх надання суду першої інстанції.

Відповідно до статті 9 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність», підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Пунктом 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Мінюсті 20.02.1998 року №128/2568 встановлені правила оформлення документів на перевезення.

Перевізником в даних правовідносинах виступав ТОВ «Донстройтранс». Обовязковість наявності товарно-транспортних накладних у експедитора не передбачено.

Що стосується актів виконаних робіт, то колегія суддів погоджує доводи апелянта, що нормами законодавства не передбачено обов'язкової форми або порядку складання цього документу, тому складені вони були ТОВ «АГРО-ТРАНС» та ТОВ «Донстройтранс» у довільній формі із зазначенням обов'язкових реквізитів (посад та ПІБ посадових осіб, між якими виникли фінансово - господарські операції).

Крім того, додаткова детальна інформація щодо необхідних умов вантажу, зазначена у заявках на перевезення. Тому висновки суду про відсутність певної інформації в актах виконаних робіт та неналежної кількості осіб на підприємстві перевізнику є необґрунтованими.

Щодо наявності у ТОВ «АГРО-ТРАНС» на підставі договорів оренди тих самих автомобілів, що вказані в ТТН, колегія суддів звертає увагу, що ліцензію з перевезення ТОВ «АГРО-ТРАНС» отримано 14.07.2010, договір оренди транспортних засобів укладено 23.07.2010, тому надавати послуги з перевезення протягом березня-липня 2010 року самостійно ТОВ «АГРО-ТРАНС» не мало змоги. Зазначені обставини судом не враховані.

Колегія суддів також вважає, що судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок, щодо не включення сум придбаних послуг по перевезенню до складу податкового зобов'язання з ПДВ та складу валового доходу декларації з податку на прибуток підприємств за період 01.01.10 по 30.09.10, а саме - не встановлення факту компенсації покупцями ТОВ «Агро-Транс» вартості послуг по перевезенню та не включенню вартості перевезень до вартості реалізованого товару.

За результатами акту перевірки від 11.02.2011 № 84/23-3/36310820, складеного фахівцями ДПІ м. Харцизьку, не встановлено факту заниження валового доходу по декларації з податку на прибуток підприємств та податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підтверджено висновками акту перевірки.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Агро-Транс» фактично надавались транспортно - експедиційні послуги, а саме: організація автоперевезень. Вартість цих послуг розрахована з урахуванням витрат на придбані послуги перевезення від підприємств - постачальників, що підтверджено актом перевірки.

Крім того, ТОВ «Агро-Транс» не здійснювало будь - якої діяльності з приводу придбання товару з метою його подальшої реалізації. Даний факт спростовує те, що ТОВ «Агро-Транс», повинно було включити вартість перевезень до вартості реалізованого товару.

Належним чином оформлені податкові накладні та первині документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, які надані ТОВ «АГРО-ТРАНС», є підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що за матеріалами справи, вбачається, що за результатами здійсненої перевірки, був складений акт від 11.02.2011 року, в основу висновків, якого при визначені податкових зобовязань, покладені принцип визначеності нікчемності правочину, з посиланням на ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст..228 Цивільного Кодексу України, між позивачем та його контрагентом ТОВ «Донстройтранс» по господарським відносинам, що в свою чергу потягло за собою прийняття 25 лютого 2011 субєктом владних повноважень спірних податкових повідомлень - рішень.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до ст..228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 ст.228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними субєктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку було відсутнє реальне виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом «ТОВ «Донстройтранс», тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між субєктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площену, тобто до взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Колегія суддів не може погодитися з висновками податкового органу, сам принцип встановлення порушень за результатами документальних перевірок, спростовує факт наявності допущених податкових порушень з боку позивача. Колегія суддів звертає увагу, що наявність ознак (на думку податкового органу) нікчемності правочину з контрагентом позивача із-за наявних сумнівних господарських відносин, ще не є доведеним фактом такої нікчемності укладеного договору між позивачем та його контрагентом.

Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин, які засновані на припущеннях, призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Колегія суддів, з урахуванням приписів частини 4 ст.70 КАС України, які є обовязковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та не обґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не передбачено.

Крім того, як встановлено під час апеляційного провадження будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсний, або вчинений що з метою, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення податкових зобовязань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач з урахуванням вимог податкового законодавства, правомірно сформував для себе валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Донстройтранс» з податку на додану вартість, на підставі наявних документах первинного обліку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року прийняті обґрунтовано. Недоведеність з боку податкового органу щодо обставин правомірності прийнятого рішення, як субєкта владних повноважень, які суд першої інстанції вважав доведеними, привели до помилкового висновку про відмову у задоволенні вимог сторони позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000172320 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 469 642,50 грн., та податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000162320 про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 587 053,75 грн., підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Транс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/3412/2011 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/3412/2011 скасувати.

Прийняту нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Транс» до Державної податкової інспекції у місті Харцизьку про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень рішень задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000172320 про нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 469 642,50 грн., з яких 375714 гривен за основним платежем та 93928 гривен 50 копійок за штрафними (фінансовими санкціями), та податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2011 року № 0000162320 про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 587 053,75 грн., з яких 469643 гривен за основним платежем та 117410 гривен 75 копійок за штрафними (фінансовими санкціями).

Вступна та резолютивна частина постанови ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 04 липня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 08 липня 2011 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова А.В. Гайдар