Постанова № 18142532, 29.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.08.11 місто Севастополь Справа №2а-2449/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі: головуючого судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання Фімушкіна О.П.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 15.08.2011,

представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 4460/24/2-11 від 20.06.2011,

представника третьої особи Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації не зявився,

представника третьої особи Головного управління Державного комітету України з земельних ресурсів у місті Севастополі не зявився,

третіх осіб-фізичних осіб не зявились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив «Крокус-02» до Севастопольської міської державної адміністрації, треті особи: Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, Головне управління Державного комітету України з земельних ресурсів у місті Севастополі, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання протиправним та скасування розпорядження № 535-р від 04.05.2011,

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив "Дачно-будівельний кооператив «Крокус-02»звернувся до суду з адміністративним позовом доСевастопольської міської державної адміністраціїпро визнання протиправним та скасування розпорядження № 535-р від 04.05.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Севастопольська міська державна адміністрація, скасовуючи власне розпорядження, перевищила надані їй Законом України «Про місцеві державні адміністрації» та Конституцією України повноваження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 05.08.2011 відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації та Головне управління Державного комітету України з земельних ресурсів у місті Севастополі.

Ухвалою суду від 08.08.2011 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 18.08.2011 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено громадян членів Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив «Крокус-02», для повідомлення яких у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на те, що до адміністрації надійшов протест прокуратури міста Севастополя, який у встановлений строк був розглянутий та задоволений. Зазначив, що у нормах Закону України «Про місцеві державні адміністрації»немає прямої заборони адміністрації скасовувати власні розпорядження, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Треті особи члени Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив «Крокус-02»в судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність та про підтримку позовних вимог.

Представники третіх осіб Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, Головного управління Держкомзему в місті Севастополі в судові засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неприбуття суд не повідомили.

Суд ухвалив розглянути справу у відсутність незявившихся третіх осіб, повідомлених про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог глави 3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки їх незявлення не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.02.2010 розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 176-р Обслуговуючому кооперативу "Дачно-будівельний кооператив «Крокус-02»затверджені матеріали вибору земельної ділянки, що пропонується для будівництва та обслуговування комплексної забудови, у тому числі індивідуальної, громадянам членам Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив «Крокус-02»площею 5,0 га в районі вул.Калича в Балаклавському районі міста Севастополя та громадянам - членам Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив «Крокус-02»надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування комплексної забудови, у тому числі індивідуальної.

Вказане розпорядження видане на підставі клопотання Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив «Крокус-02», наданої містобудівної документації, розробленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоземпроект»та погодженої головним архітектором міста, статей 51, 52, 118, 121, 172, 173 пункту 12 розділу X Земельного кодексу України, розділу III Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», статті 26 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Закону України «Про планування та забудову територій».

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 988-р від 02.04.2010 затверджено Обслуговуючому кооперативу "Дачно-будівельний кооператив «Крокус-02» проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок з встановленням меж в натурі (на місцевості) загальною площею 5,0 га для будівництва і обслуговування комплексної забудови за адресою: район вул.Калича в Балаклавському районі міста Севастополя та надано громадянам-членам Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив «Крокус-02» у власність земельні ділянки загальною площею 5,0 га для будівництва і обслуговування комплексної забудови (згідно з додатком), з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення.

11.03.2011 прокурором міста Севастополя у порядку нагляду до Севастопольської міської державної адміністрації було внесено протест № 07/4-250 вих-11 з вимогою скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 176-р від 01.02.2010 «Про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки і надання згоди Обслуговуючому кооперативу "Дачно-будівельний кооператив «Крокус-02»на розробку проекту землеустрою за адресою: район вул.Калича в Балаклавському районі міста Севастополя».

Протест внесений на підставі статті 21 Закону України «Про прокуратуру», у звязку з порушенням Севастопольською міською державною адміністрацією під час видання опротестованого розпорядження частин 6, 7 статті 118, статті 121 Земельного кодексу України.

На підставі зазначеного протесту прокуратури міста Севастополя та відповідно до статей 2,13, 25, 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»Севастопольською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 535-р від 04.05.2011 «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 01.02.2010 № 176-р».

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначено Законом України «Про місцеві державні адміністрації»№ 586-XIV від 09.04.1999.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, в зазначеній нормі права законодавцем чітко обумовлено коло суб'єктів, яким надано повноваження скасовувати розпорядження голови державної адміністрації. Такими суб'єктами є Президент України, Кабінет Міністрів України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд. Отже, скасування власного розпорядження державною адміністрацією свідчить про вихід нею за межі власних повноважень та суперечить вимогам Закону України «Про місцеві державні адміністрації», що є підставою для задоволення позовних вимог.

Крім того, частиною восьмою статті 118 Конституції України визначено, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Також, статтею 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»дано вичерпний перелік повноважень голів місцевих державних адміністрацій, до якого не входить скасування власних попередніх розпоряджень або розпоряджень колишнього голови.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у Севастопольської міської державної адміністрації законних підстав для видання розпорядження № 535-р від 04.05.2011.

Щодо доводів представника відповідача про наявність у Севастопольської міської державної адміністрації права на скасування власного розпорядження з тих підстав, що це прямо не заборонено законом, суд звертає увагу, що відсутність прямої заборони у законі як підстава для вчинення певних дій не розповсюджується на субєктів владних повноважень, які відповідно до вимог Конституції України повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно процедури видання оскаржуваного розпорядження суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»організаційно-процедурні питання внутрішньої діяльності місцевих державних адміністрацій регулюються їх регламентами, що затверджуються головами відповідних місцевих державних адміністрацій, з урахуванням вимогЗакону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Типові регламенти місцевих державних адміністрацій затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1050-р від 27.11.2007, виданим на підставі Типового регламенту місцевої державної адміністрації, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.1999 № 2263, затверджений Регламент роботи Севастопольської міської державної адміністрації.

Розділом 10 вказаного Регламенту «Порядок внесення та розгляду проектів розпоряджень голови місцевої держадміністрації»встановлена особлива процедура видання розпорядження місцевої державної адміністрації, що включає в себе процедуру погодження проекту розпорядження зі структурними підрозділами адміністрації та іншими органами, складання пояснювальних записок, візування в обовязковому порядку працівниками юридичного відділу відповідно до розподілу обовязків, обговорення проекту розпорядження тощо.

З огляду на те, що представником відповідача не було надано доказів дотримання вказаної процедури видання оскаржуваного розпорядження, суд робить висновок, що така процедура не була дотримана Севастопольською міською державною адміністрацією.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про перевищення Севастопольською міською державною адміністрацією під час прийняття оскаржуваного розпорядження наданих їй законом повноважень.

Також, судом встановлено що у квітні 2010 року громадянами-членами Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив «Крокус-02» отримані державні акти на право власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва, розташовані за адресою: місто Севастополь, вул.Фортифікаційна, на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 988-р від 02.04.2010.

Таким чином, видання Севастопольською міською державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження безперечно стосується прав громадян-членів Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив «Крокус-02».

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Суд зазначає, що голови місцевих державних адміністрації не мають права скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевих державних адміністрацій є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Аналогічну позицію, щодо наявності права у органів місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення, висловлював Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)".

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд зазначає, що позивачем надані достатні докази, які свідчать про обґрунтованість його позовних вимог.

Доводи позивача не спростовані відповідачем, як того прямо вимагає частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 535-р від 04.05.2011 «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 01.02.2010 № 176-р».

3. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Крокус-02" (99000, м.Севастополь, вул.Московська, 5, інших реквізитів у матеріалах справи немає) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

СуддяО.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 05 вересня 2011 року.