Постанова № 18142525, 03.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.08.11Справа №2а-1923/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі: суддя - Водяхін С.А.;

секретар Філімонцева О.В.,

за участю представників:

прокуратури Ленінського району м. Севастополі Кожаріна Євгена Михайловича, службове посвідчення № 627, видано 10 грудня 2009 року;

позивача Головної державної інспекцій на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у м. Севастополі ОСОБА_2, довіреність № 41/1-8-121п від 16 лютого 2011 року, службове посвідчення № 001667, дійсне до 14 грудня 2011 року;

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біовіткорм»- в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Севастополі адміністративну справу за позовомПрокурора Ленінського району м. Севастополі в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у м. Севастополі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біовіткорм» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району м. Севастополя звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у м. Севастополі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біовіткорм»про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за порушення норм Закону України «Про автомобільний транспорт»у розмірі 1 700 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем були застосовані до відповідача штрафні санкції за порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", але відповідач, у порядку та в строки, встановлені Законом, суму штрафних санкцій до бюджету не сплатив.

У судовому засіданні представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні з мотивів викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про автомобільний транспорт»цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту, згідно зі статтею 6 вказаного Закону, здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень. Центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонує Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Відповідно до вказаної статті Закону України «Про автомобільний транспорт»державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства про автомобільний транспорт здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових і рейдових перевірок.

Згідно зі частиною другою статті 30 зазначеного Закону автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов'язаний: забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт; забезпечувати водіїв необхідною документацією.

Відповідно до статті 34 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів.

Частинами першою та другою статті 48 вказаного Закону, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідно до пункту 2 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що 10 лютого 2010 року посадовими особами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у м. Севастополі було проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час проведення вказаної перевірки транспортного засобу ЗИЛ 5301 державний номер НОМЕР_1, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біовіткорм», було встановлено, що водій ТОВ «НВП «Біовіткорм»ОСОБА_3 здійснював перевезення вантажу без оформлення документів, які передбачені статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: дорожнього листа та ліцензійної картки.

Вказані факти документально зафіксовані актом перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10 грудня 2010 року № 152800.

На підставі зазначеного акту перевірки 09 березня 2010 року начальником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у м. Севастополі відповідно до пункту 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»прийнята постанова № 095547 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біовіткорм» штрафних санкцій у розмірі 1700,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біовіткорм»вказана постанова була оскаржена у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 07 червня 2010 року у справі № 2а-1041/10/2770, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року, у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біовіткорм»відмовлено.

Таким чином, постанова про накладення штрафу на відповідача у розмірі 1700 грн. 00 коп. не скасована та є діючою, проте штрафні санкції у добровільному порядку Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біовіткорм»не сплачені.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільний або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивачем у відповідності з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України надані суду належні та допустимі докази, які підтверджують правомірність та законність постанови про накладення штрафу, а також факт наявності боргу та його не сплату.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню, а сума боргу зі сплати штрафних санкцій у розмірі 1700 грн. 00 коп. стягненню.

На підставі наведеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біовіткорм»на користь державного бюджету Ленінського району м. Севастополя (р/р 31110106700007, МФО 824509, код ОКПО 24035606) заборгованість зі сплати штрафних санкцій у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 08 серпня 2011 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя С.А. Водяхін