Постанова № 18142305, 22.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2011 року 13:26 № 2а-14670/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "ФОРМАКСБУД"

до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення №0000882306/0 від 009.09.10р

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю.

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000882306/0 від 09.09.2010 року, винесене Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки законодавство не передбачає, що у разі надання засновником контрагента пояснень про відсутність свого відношення до фінансово господарської діяльності, та/або відсутності контрагента за місцезнаходженням, особа, що отримала від такого платника податків товари (роботи, послуги), автоматично втрачає право на включення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту за відповідний період, а податкові накладні, видані таким платником податків, є недійсними, у звязку з чим, на думку позивача, факт надання таких пояснень визнання недійсними установчих документів та відсутності ТОВ «Максгео» за місцезнаходженням не може вплинути на результати фінансово-господарської діяльності ТОВ «Формаксбуд», яка відбувалася до цього моменту, оскільки Товариство не могло і не повинно було знати на момент вчинення фінансового-господарської операції про можливість настання у майбутньому цих подій.

В судовому засіданні позивач, не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення валових витрат, а відтак заниження податку на додану вартість просив суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог зазначив, що порушення, виявлені під час перевірки та зафіксовані в акті перевірки є реальними та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, повязані з тим, що підприємством було неправомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суму за фінансово-господарськими операціями з ТОВ «Максгео», оскільки дане підприємство, яким і сформовано податковий кредит, на думку відповідача, має ознаки фіктивності,

На підставі вищезазначеного відповідач просив суд у позові відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Максгео»за період з 01.08.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт № 790/1-23-60-35077831 від 02.09.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3379850,00 грн.

Такий висновок податкового органу зводиться до безтоварності та фіктивності господарських операцій з ТОВ «Максгео», яке, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

На підставі акту перевірки № 790/1-23-60-35077831 від 02.09.2010 року та внаслідок виявлених порушень податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000882306/0 від 09.09.2010 року, правомірність, якого є предметом даного спору.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підставою для проведення документальної перевірки стали ті обставини, що співробітниками ГВПМ Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було надано інформацію щодо ухилення посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд»від сплати податків шляхом штучного збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Максгео».

В ході перевірки встановлено, що Шевченківським районним судом м. Києва порушено кримінальну справу № 1-1427/09 від 23.12.2009 року відносно директора та засновника ТОВ «Максгео»ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Згідно пояснень, наданих директором ТОВ «Максгео»ОСОБА_3 встановлено, що у грудні 2008 року на прохання знайомого за грошову винагороду у розмірі 200 грн. вона поїхала до нотаріуса та до банку і підписала документи, зміст яких вона не зрозуміла. Фінансово-господарською діяльністю не займалась, документів не підписувала, податкову звітність не подавала і хто дійсно працював на підприємстві їй не відомо.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що відповідальна особа за ведення та здійснення фінансово господарської діяльності ТОВ «Максгео»- ОСОБА_3 жодних договорів не укладала, документи не підписувала, податкову звітність до органів державної податкової служби не подавала.

Наведені вище обставини свідчать про відсутність господарських правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд»та ТОВ «Максгео».

Також, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до бази даних «АІС ОР»встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стан платника податків ТОВ «Максгео»«відсутній за місцезнаходженням».

До того ж, перевіркою встановлено, що відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, та відсутні трудові ресурси.

Тому, керуючись викладеними, суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності у ТОВ «Максгео»матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Також, суд звертає увагу на те, що Позивач в судовому засіданні не зміг пояснити суду, чим займалось Товариство з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд», лише зазначив, що взаємовідносини підприємства з контрагентом ТОВ «Максгео»полягали у придбаванні будівельних матеріалів проте, що в подальшому відбувалось, нібито з придбаними будівельними матеріалами, теж пояснити не зміг.

Окрему увагу суд звертає на ту обставину, що первинними документами позивач не підтвердив укладання і виконання угод з ТОВ «Максгео», оскільки в підтвердження чого надав постанову про відмову в порушені кримінальної справи де вказується, що оригінали документів були втрачені.

Не залишає поза увагою суд і ту обставину, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд»ухилялось від надання документів по взаємовідносинам з ТОВ «Максгео»на запит податкового органу, не за місцем державної реєстрації (м. Київ, Бурмистенка, 11, кв. 1.), не за місцем проживання керівника Байрамової С.В. (АДРЕСА_1) не знаходилось.

І звернення до органу міліції щодо втрати документів 10.11.2009 року, мало місце вже після неодноразових викликів до податкового органу та складання акту перевірки і винесення податкового повідомлення-рішення, що в сукупності взагалі ставить під сумнів операції з ТОВ «Максгео».

За наведених обставин та пояснень, за відсутності управлінського та технічного персоналу на підприємстві контрагента позивача, відсутні підстави вважати товарними господарські операції з доставки певних товарів та надання певних послух. Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції повязані з придбаванням будівельних матеріалів не мали товарного (реального) характеру, придбання таких товарів та послугу, у випадку якщо оформлялися, оформлялося лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені податковими накладними та видатковими накладними.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

За наведених правових норм та враховуючи те, що здійснення операцій не підтверджено первинними бухгалтерськими документами фактичне придбання позивачем товарів та послуг у ТОВ «Максгео».

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

В супереч зазначеному положенню, ТОВ «Максгео»було створене ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності. Однак, відповідальна особа за ведення та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Максгео»- ОСОБА_3, договори, податкові накладні, видаткові накладні та будь-які інші документи не підписувала, будівельними матеріалами не торгувала та не поставляла.

Згідно ст.41 Цивільного кодексу України угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що повязані з його недійсністю.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність висновку податкового органу заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість. Штрафні (фінансові) санкції згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень застосовані правомірно відповідно до п. 17.1.3. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому в задоволенні позову відмовляє в повному обсязі.

Судові витрати, визначені ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

постановив:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Формаксбуд»відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили у відповідності з нормами ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко