Постанова № 18142121, 10.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 серпня 2011 року                     № 2а-6941/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомЗаступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів

доКомунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду Дніпровського району»

простягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій у розмірі 22272,35 грн. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся заступник прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів з позовом до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду Дніпровського району»(ідентифікаційний код 35207972) про стягнення заборгованості у розмірі 22272,35 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі.

В судове засідання 04.08.2011 р. представники позивача та відповідача з’явилися, заступник прокурора Дніпровського району міста Києва не прибув, належним чином повідомлений про дату та місце проведення судового засідання.

Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні. Представники сторін не заперечували про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 20 Закону України від 21.03.1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі –Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі, підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менше, ніж установлена нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайнята інвалідом.

У відповідності до частини другої ст. 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за кожний календарний день прострочення.

Згідно частини першої ст. 17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, незабороненою законом.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі–роботодавці), установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, а якщо працює від 8 до 25 осіб, –у кількості одного робочого місця.

У відповідності до частин 2, 3 вказаної статті Закону №875-ХІІ та ч. 2 ст. 12 Закону України від 14.10.1992 р. №2694-ХІІ «Про охорону праці»роботодавці, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону №875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. №42 затверджена форма звітності № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»та Інструкція щодо її заповнення (далі –Інструкція №42).

Згідно із п. 3.1. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30 листопада 2005 року №1442/11722 (далі –Інструкція №286). За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Відповідно до п. 3.4. Інструкції №42 дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Право інвалідів на працю їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

16 лютого 2011 року Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду Дніпровського району»подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, у якому зазначено: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу чисельність (рядок 01) –13 особи; середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) –0 особа; кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03)–1 особа.

Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, встановлено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-XII заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, створення робочих місць для інвалідів супроводжується обов’язком підприємства вжити всіх вище перерахованих заходів.

Згідно із ч. 3 ст. 18 Закону №875-ХІІ роботодавці зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них у мови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надавав до Дніпровського центру зайнятості звіти за формою №3-ПН «Звіт про наявність вакансій»станом на 30.06.2010 р. та 31.12.2010 р., в яких не зазначалися вакантні місця.

Судом встановлено, що відповідачем не вчинено всі необхідні дії відповідно до вимог законодавства щодо створення робочого місця для інваліда, зокрема не проінформовано органи працевлаштування про наявність вакантного місця для інваліда.

Отже, оскільки відповідачем не було працевлаштовано одну осібу на робоче місце, передбачене для працевлаштування інвалідів, то згідно ст. 20 Закону №875-ХІІ та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду Дніпровського району»має заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, у розмірі половини середньомісячної заробітної плати 22100,00 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 172,38 грн., що разом складає 22272,35 грн.

Відповідач проти позовних вимог в судовому засіданні не заперечив.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового та нежитлового фонду Дніпровського району»на користь Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські (штрафні) санкції у розмірі 22272,35 грн. (двадцять дві тисячі двісті сімдесят дві гривні 35 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л. О. Маруліна