Постанова № 18142041, 20.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2011 року                     № 2а-4581/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків,

Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

провідшкодування податку на додану вартість в сумі 11000,26грн., О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»(далі по тексту –позивач ) звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту –відповідач -1) та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві (далі по тексту –відповідач -2) про стягнення з Державного бюджету України на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»(код ЄДРПОУ 19480600) суму відшкодування податку на додану вартість в розмірі 11000,26грн. шляхом її перерахування з рахунку Головного управління Державного казначейства України у місті Києві на рахунок ДПЗД «Укрінтеренерго»№260063011110 в ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 322669.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має право відповідно до судових рішень, які набрали законної сили на відшкодування за рахунок Державного бюджету податку на додану вартість в сумі 11000,26грн.

Відповідач –1 проти позову заперечив, посилаючись на те, що станом на день розгляду справи, діє нове податкове законодавство, яке в свою чергу передбачає автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідач –2 проти позову заперечив, посилаючись на те, що Головне управління Державного казначейства України у м. Києві та його посадові особи права та охоронювані законом інтереси позивача не порушувало. Позивач таких порушень не наводить.

В судовому засіданні 20 липня 2011 року судом постало на обговорення питання щодо можливості розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2007 року позивачем подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2007 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2007 року в розмірі 41697320,00грн.

          За результатами виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2007 року відповідачем - 1 складено акт від 20.07.2007р. №627/41-10/19480600, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2007р. №0000214110/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року на суму 11 000,26грн.

Позивачем здійснено процедуру судового оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, за результатами якого постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2007р. у справі №7/154, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009р. у справі №22-а-10925/08 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції в місті Києві по роботі з великими платниками податків від 30.07.2007р. № 0000214110/0.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, частиною другою статті 13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

При цьому судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання (частина друга статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, вищезазначеними рішеннями судів, які набрали законної сили 10.02.2009р., підтверджено право позивача на відшкодування йому за рахунок державного бюджету податку на додану вартість в сумі 11 000,26грн.

Відповідно до п.п. 7.7.8. п. 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", який діяв до 01.01.2011р., передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Аналогічні положення містить п. 200.15 статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1232, органи Державного казначейства України здійснюють за поданням органів стягнення повернення за рахунок державного бюджету помилково або надмірно зарахованих податків, зборів та обов'язкових платежів.

Таким поданням органу стягнення у розумінні абзацу 2 підпункту 7.7.5, підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є висновок податкового органу із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В той же час, як встановлено судом, відповідач - 1 у встановлений вимогами законодавства України строк, не виконав обов’язку щодо надання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, чим порушив надані йому податковим законодавством права.

За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідачем - 1 не вчинено дій, щодо надання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, з метою подальшого відшкодування на його користь податку на додану вартість.

Відповідачі, як суб’єкти владних повноважень, не надали суду допустимих, належних, достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення.

У зв’язку з викладеним позовні вимоги вбачаються судом обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв’язку з тим, що позивачами не заявлено вимогу про стягнення з бюджету судового збору, суд не присуджує понесені ними судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»задовольни повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»(код ЄДРПОУ 19480600) суму відшкодування податку на додану вартість в розмірі 11000,26грн. (одинадцять тисяч)грн. 26коп. шляхом її перерахування з рахунку Головного управління Державного казначейства України у місті Києві на рахунок ДПЗД «Укрінтеренерго»№260063011110 в ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 322669.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 21.07.2011р.

Суддя                                                                                           В.В. Амельохін