Постанова № 18141860, 09.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 червня 2011 року 13:59 № 2а-6758/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Трускавець-курорт-постач»

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

провизнання дій протиправними, зобовязання вчинити дії

Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Колесник І.Ю.

Представники:

Від Позивача: ОСОБА_3 п/к(дов.від 15.03.11р. № 1)

Від Відповідача: ОСОБА_4 п/к(дов.від 10.01.11р. № 11/10-021

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.06.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання дій Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва протиправними та зобовязання вчинити дії.

Ухвалою суду від 17.05.11р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 02.06.11р.

В судовому засіданні 02.06.11р. оголошувалось перерви для витребування та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю із урахуванням поданих уточнень до позову. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трускавець-курорт-постач»зареєстровано Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 16.05.07 р. за адресою м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414 та є платником податків (код ЄДРПОУ 35121225).

Відповідно до п. 4.1.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу);

Підпунктом 4.1.2 п. 4.1.ст. 4 цього ж Закону встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

З наявних матеріалі справи та пояснень представників сторін судом встановлено, що податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, були надіслані позивачем на адресу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва в строки, встановлені чинним законодавством України, а саме: податкова декларація з ПДВ за березень 2010 р. надіслана - 20.04.2010 р.; податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 р. надіслана - 18.05.2010 р; податкова декларація з ПДВ за травень 2010 р. надіслана поштою - 17.06.2010 р.; податкова декларація з ПДВ за червень 2010 р. надіслана поштою - 20.07.2010 р; податкова декларація з ПДВ за вересень 2010 р. надіслана - 20.10.2010 р.; податкова декларація з ПДВ за жовтень 2010 р. надіслана - 18.11.2010 р.; податкова декларація з ПДВ за листопад 2010 р. подана безпосередньо до канцелярії ДПІ у Святошинському районі м. Києва - 20.12.2010 р.

Зазначені вище обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями описів вкладення у цінний лист та квитанція про оплату послуг зв'язку, представник відповідача щодо отримання податковим органом таких декларацій не заперечується.

Крім того з пояснень представника позивача судом встановлено, що при черговому поданні податкової звітності позивачу із слів податкового інспектора стало відомо про не прийняття декларацій з ПДВ за весь 2010р. що подавались позивачем як податкової звітності. У звязку із отриманням такої інформації позивачем 04.03.11р. було скеровано лист «офіційний запит»за № 25/11, з проханням надання інформації щодо прийняття поданих позивачем декларацій з ПДВ з 2010р. як податкової звітності.

У відповідь на звернення позивача від 04.03.11р. Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва позивачу було скеровано Лист №8816/10/10-036 від 15.04.2011 р. яким повідомлено про неприйняття як податкової звітності поданих позивачем декларацій з ПДВ за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року. Крім того із вказаним листом як додаткові матеріали податковим органом було скеровано : Лист про невизнання як податкової звітності податкової декларації з ПДВ за березень 2010 р. № 5323/10/28-323 від 10.03.2011р.; Лист про невизнання як податкової звітності податкової декларації з ПДВ за квітень 2010р. № 5289/10/28-323 від 10.03.2011р.; Лист про невизнання як податкової звітності податкової декларації з ПДВ за травень 2010 р. № 5235/10/28-323 від 10.03.2011р.; Лист про невизнання як податкової звітності податкової декларації з ПДВ за червень 2010р. № 5169/10/28-323 від 09.03.2011р.; Лист про невизнання як податкової звітності податкової декларації з ПДВ за вересень 2010р. № 4789/10/28-323 від 04.03.2011р.; Лист про невизнання як податкової звітності податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 р. № 4713/10/28-323 від 04.03.2011р. та Лист про невизнання як податкової звітності податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 р. № 4686/10/28-323 від 04.03.2011 р..

З пояснень представника відповідача що були надані в судовому засіданні судом встановлено, що перелічені вище листи про невизнання поданих декларацій з ПДВ за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року як податкової звітності, раніше позивачу не направлялись.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій зазначених вище Листів про відмову у прийнятті податкової звітності та наданих відповідачем заперечень судом встановлено, що підставою для не прийнятті таких декларацій послужили висновки податкового органу щодо на порушення позивачем Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166, а саме: подання декларацій не в повному обсязі (відсутні реєстри виданих та отриманих податкових "накладних в електронному вигляді) та невірне зазначення в деклараціях обов'язкових реквізитів (місцезнаходження платника податку).

В той же час, відповідно до гаг. 1.2. п.1, п.З.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р, № 166, декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України "Про податок на додану вартість", на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями, за вибором платника податку.

Відповідно до пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону, податкова звітність може бути надана за добровільним рішенням платника податків податковому органу в електронній формі, за умови реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

З матеріалів справи встановлено, що реєстри виданих та отриманих податкових накладних надсилалися відповідачу в друкованому вигляді разом із податковими деклараціями з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень та листопад 2010 року, що не суперечить діючим вимогам податкового законодавства, отже доводи відповідача щодо відсутності реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, що свідчить про неповноту поданих податкових декларацій, судом до уваги не приймаються.

Крім цього, судом не приймаються й доводи відповідача щодо невизнання податкових декларацій з підстав невірно вказаних в них обов'язкових реквізитів - місцезнаходження платника, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1, 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені, місцезнаходження юридичної особи зазначається у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи. Відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ст. 19 зазначеного Закону України юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, Державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в зазначений строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

Крім цього, у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен вести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень та листопад 2010 року, місцезнаходження платника податку зазначено як : 03148 м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414, ця ж адреса вказана у наявній в матеріалах справи копії витягу з ЄДРПОУ. Жодних записів про відсутність позивача за зазначеним місцезнаходженням, на час розгляду справи, у витягу не міститься.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Аналізуючи наведені докази та норми чинного законодавства, в їх сукупності суд керуючись внутрішнім переконанням приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва по неприйняттю та невизнанню як податкової звітності декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень та листопад 2010 року та зобов'язання прийняти (визнати) податкові декларації з податку на додану вартість є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, позовні вимоги щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва провести в картці особового рахунку позивача розрахунки податкових зобов'язань відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень та листопад 2010 року задоволенню не підлягають, оскільки платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, коли згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган або в разі, коли визначення суми податкового зобов'язання здійснюється за непрямими методами.

З аналізу норм податкового законодавства України, податковий орган не здійснює розрахунки податкових зобов'язань відповідно до податкових декларацій платника податків, а лише відображає зазначені в них показники в картці особового рахунку платника податку.

Крім того судом не можуть були задоволені позовні вимоги щодо скасування Листів Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва за №8816/10/10-036 від 15.04.2011р., № 5323/10/28-323 від 10.03.2011р., за № 5289/10/28-323 від 10.03.2011р., за № 5235/10/28-323 від 10.03.2011р., за № 5169/10/28-323 від 09.03.2011р., за № 4789/10/28-323 від 04.03.2011р., за № 4713/10/28-323 від 04.03.2011р. та за № 4686/10/28-323 від 04.03.2011 р., оскільки такі не є нормативно-правовим актом індивідуальної дії в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а носять інформаційних характер.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень в повній сумі застосованих штрафних (фінансових) санкцій з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства.

Керуючись ст.ст. 2, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задоволити частково.

Визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва, що полягали у неприйнятті у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трускавець-курорт-постач» податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень та листопад 2010 року.

Зобовязати Державну податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва визнати податкові декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трускавець-курорт-постач»(код ЄДРПОУ35121225) за звітні місяці березень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень та листопад 2010 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя І.В. Смолій