Постанова № 18141676, 18.07.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/3288/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2011 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіТкаченко О.Є.,

за участю секретаря Маруфенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині,-

В С Т А Н О В И В :

16.06.2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-ФОПОСОБА_1.) звернулась до суду з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі - ДПІ у м. Чернігові) та просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 року № 0000581720 в частині визначення зобовязання по податку на додану вартість в сумі 19048,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 4762,00 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Податкові накладні, одержані із запізненням, включаються до реєстру отриманих та виданих податкових накладних того звітного періоду, в якому їх отримано, суми податкового кредиту по таких податкових накладних відображаються в податковій декларації з ПДВ. Позивач вказує на те, що ним у квітні 2010 року включено до показників декларації з податку на додану вартість за звітний період податкову накладну, виписану в інший період, а саме 05.03.2010 року від ПП«Укрліс-Контракт». Дана податкова накладна отримана від постачальника ПП«Укрліс-Контракт» несвоєчасно, а саме в квітні 2010 року, тому і була включена до податкового кредиту саме в квітні 2010 року. ФОПОСОБА_1 не зверталась до ДПІ у м. Чернігові зі скаргою на постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, оскільки подання заяви зі скаргою на постачальника є виключно правом, а не обовязком платника податків. Тобто неподання такої заяви не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту. Проте, даний факт ДПІ у м. Чернігові не прийнято до уваги та в результаті перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 року №0000581720, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 19283,00 грн. за основним платежем та 4821,00 грн. за штрафними санкціями. Тому позивач вважає висновки, наведені в акті перевірки від 04.03.2011 року № 630/17-219/НОМЕР_2, про заниження сум податку на додану вартість за квітень 2010року необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011року №0000581720 в частині визначення зобовязання по податку на додану вартість в сумі 19048,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 4762,00 грн. таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та просили в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що в результаті проведеної документальної планової виїзної перевірки ФОПОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року встановлено порушення вимог податкового законодавства. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено їх завищення за квітень 2010 року у сумі 19048,00 грн. Також представники зазначили, що позивач не звертався до ДПІ у м.Чернігові із скаргою на постачальника, яка є законною підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду. Крім цього, позивач в ході перевірки не надав документального підтвердження факту отримання податкових накладних в тому періоді, коли відобразив їх у складі податкового кредиту звітного періоду. Тому ДПІ у м.Чернігові на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 року №0000581720, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 19283,00 грн. за основним платежем та 4821,00 грн. за штрафними санкціями. Представники відповідача вважають, що вищевказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому є законним та не підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер-2412712805) зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 06.09.2004року та є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В 00 № 840952 та свідоцтвом про сплату єдиного податку серії И № 016843 (а.с. 62,64).

Судом встановлено, що співробітниками ДПІ у м. Чернігові відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання та на підставі направлення № 432 від 14.02.2011 року проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 04.03.2011 року №630/17-219/НОМЕР_2 (а.с. 9-23,78).

В акті перевірки від 04.03.2011 року №630/17-219/НОМЕР_2 встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168, в результаті чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 19283,00 грн., в тому числі за лютий 2010 року на суму 235,00 грн., за квітень 2010 року на суму 13416,00 грн., за червень 2010 року на суму 1991,00 грн., за серпень 2010 року на суму 3641,00 грн.

За висновками акту перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 року №0000581720, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 19283,00 грн. за основним платежем та 4821,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 24).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_1 оскаржила його до ДПА в Чернігівській області, подавши скаргу від 24.03.2011 року № 02 (а.с. 25-26).

Рішенням ДПА в Чернігівській області від 13.04.2011 року №87/Г/25-020 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 17.03.2011 року №0000581720, а скаргу позивача-без задоволення (а.с. 28-31).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_1 знову оскаржила рішення ДПІ у м. Чернігові та рішення ДПА в Чернігівській області до ДПА України, подавши повторно скаргу від 19.04.2011 року № 03 (а.с. 32-33).

Рішенням ДПА України від 13.05.2011 року №4850/Г/25-0315 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 17.03.2011 року №0000581720 та рішення ДПА в Чернігівській області від 13.04.2011 року №87/Г/25-020, а скаргу позивача-без задоволення (а.с. 35-37).

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року встановлено його завищення всього на суму 19283,00грн., в тому числі:

- за квітень 2010 року на суму 19048,00 грн.

В ході перевірки встановлені, зокрема, взаємовідносини ФОПОСОБА_1 з контрагентом-постачальником ПП«Укрліс-Контракт» (код ЄДРПОУ-35883897).

Так, 05.03.2010 року ФОПОСОБА_1 придбала товар (пиловник сосна) у ПП«Укрліс-Контракт» на суму 114285,70 грн., в тому числі ПДВ 19047,62 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000020 від 05.03.2010 року (а.с. 71).

Оплата за товар здійснювалась в червні 2010 року, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с. 39-41).

Судом встановлено, що позивач включив до податкового кредиту податок на додану вартість за квітень 2010 року в сумі 19048,00 грн. на підставі належно оформленої податкової накладної, виписаної ПП«Укрліс-Контракт»:

-№ 31 від 05.03.2010 року на суму 114285,70 грн., в тому числі ПДВ 19047,62грн. (а.с. 42).

Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних вищевказана податкова накладна отримана ФОПОСОБА_1 21.04.2010 року (а.с. 70).

З копії конверту, наданої позивачем, вбачається, що ПП«Укрліс-Контракт» відправлено податкову накладну 19.04.2010 року, про що свідчить відбиток штампу на конверті (а.с. 43).

Суд звертає увагу на те, що на момент виписки податкової накладної контрагент ПП«Укрліс-Контракт» був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних ДПА України, яка міститься на офіційному сайті ДПА України (sta.gov.ua): ПП«Укрліс-Контракт», код ЄДРПОУ - 35883897, дата анулювання свідоцтва 25.03.2011 року, підстава анулювання за ініціативою податкової.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит, в залежності від якого визначається сума бюджетного відшкодування, визначається, як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Отже, податкова накладна по господарських операціях з ПП«Укрліс-Контракт» у повній мірі виконує функції, покладені Законом України «Про податок на додану вартість». Тобто, ця податкова накладна підтверджує фактичність здійснення господарської операції, сплати податку на додану вартість (у складі вартості товару) та суми цього податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість» від 17 липня 2009 року № 838-р, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, факт подання платником податку податкової декларації з ПДВ за звітний податковий період, складеної з урахуванням податкових накладних, виписаних в іншому, ніж звітний, податковий період віднесено до найвищого ступеня ризику. При цьому, коригування або уточнення платником податку показників декларації, пов'язане з несвоєчасним включенням сум податкової накладної до складу податкового зобов'язання або податкового кредиту, за відповідний звітний податковий період є виправданим у разі, коли воно здійснюється, протягом двох місяців з дати настання граничного строку подання відповідної декларації. Суми такого коригування або уточнення платником податку відображаються у рядку 16.1 податкової декларації з податку на додану вартість.

Всі суми податку на додану вартість по операціях з ПП«Укрліс-Контракт», сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковою накладною, яку було надано на перевірку. Податкова накладна відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відображає зміст господарських операцій, в результаті яких вона складена.

За таких підстав суд доходить висновку, що відповідно до положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкової накладної.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Враховуючи правомірність формування податкового кредиту, у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також винесення податкового повідомлення-рішення від 17.03.2011року №0000581720 в частині визначення зобовязання по податку на додану вартість в сумі 19048,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 4762,00 грн..

Окрім цього, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відповідач посилається на те, що позивач не звертався до ДПІ у м.Чернігові із скаргою на постачальників, які відмовили в наданні податкової накладної, яка є законною підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Проте, судом не приймаються таке твердження до уваги, оскільки нормами чинного податкового законодавства не визначено обовязковості звернення до ДПІ із скаргою на постачальника, якщо податкові накладні отримані із запізненням. Тобто неподання такої заяви не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011року №0000581720 в частині визначення зобовязання по податку на додану вартість в сумі 19048,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 4762,00 грн., прийнято податковим органом не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, якщо мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

Відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення в частині задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові від 17.03.2011 року № 0000581720 в частині визначення зобовязання по податку на додану вартість в сумі 19048,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 4762,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ткаченко О.Є.