Постанова № 18141666, 15.07.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

                                                                      Справа № 2а/2570/3398/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          12 липня 2011 р.                                                                                м. Чернігів

          Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді – Бородавкіної С.В.

при секретарі – Андрушко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист" до Державної податкової інспекції у м.Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

22.06.2011 року позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові №0000242320 від 18.01.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю "Аметист" у розмірі 43701,00 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Жоден пункт Закону України «Про податок на додану вартість» не містить заборони на включення до податкового кредиту суми податку за податковими накладними виписаними у минулих періодах. Можливість звернення ТОВ "Аметист" до податкового органу зі скаргою щодо відмови з боку постачальника видати податкові накладні є його правом а не обов’язком. До того ж мова йде не про відмову постачальника видати податкову накладну за попередній звітній період, а про отримання позивачем податкових накладних із запізненням, після граничної дати подання податкової декларації з ПДВ за відповідний період. Законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення суми. Отже, вимога податкового органу про підтвердження рекомендованим листом з повідомленням про отримання платником податку податкових накладних у звітному періоді, відмінному від дати виписки податкових накладних, є безпідставною і суперечить нормам чинного законодавства України. Враховуючи вищевикладене вважають, що ТОВ"Аметист" правомірно включило до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень та жовтень 2010 року податкові накладні на загальну суму 43701,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представники ДПІ в м.Чернігові позовні вимоги не визнали та зазначили, що ДПІ у м. Чернігові на підставі направлення від 22.12.2010 року №1527 було проведено позапланову виїзну перевірку TOB „Аметист" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємною значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2010 р. За результатами перевірки декларації за жовтень 2010 р. складено акт від 06.01.2011 р. за № 7/23/14221489. В ході проведення перевірки декларації за жовтень 2010 р. встановлено, що TOB „Аметист" відобразило у податкових деклараціях з ПДВ звітного періоду податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах, а саме: у податковій декларації з ПДВ за вересень, жовтень 2010 року включило до податкового кредиту податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах.

Документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку - покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитка календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції. Тобто податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.95 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 05.06.95р. за. №168/704, податкова накладна відноситься до категорії первинних документів. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг)".

Враховуючи вищевикладене, TOB „Аметист" на перевірку не було надано документального підтвердження факту отримання зазначеної податкової накладної (листа з рекомендованим повідомленням про вручення) у жовтні та вересні 2010 року, а тому в порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" підприємством завищено податковий кредит (задекларованих суб'єктом господарювання показників в рядках 10-17 декларації за жовтень 2010 року) за жовтень 2010 року у розмірі 5567,78 грн.; в порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" підприємством завищено податковий кредит у вересні 2010 року у розмірі 38133 грн. Таким чином, ДПІ у м. Чернігові вважає свої дії по винесенню оскаржуваного податкового повідомлення-рішення законними і такими, що відповідають нормам чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав:

18.11.2010 року ТОВ "Аметист" було подано до ДПІ у м.Чернігові податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року (а.с.10-11) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (а.с.12).

Згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування:

- залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду становить 68419 грн.;

- частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), становить 68419 грн.

- сума, що підлягає відшкодуванню становить 68419 грн.

          06.01.2010 року працівниками ДПІ у м.Чернігові було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2010 р.

За результатами виїзної планової перевірки було складено акт № 7/23/14221489 від 06.01.2010 року (а.с.14-32).

Актом перевірки було встановлено порушення п.п 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п..7.5.1 п.7.5 Закону України "Про податок на додану вартість", ТОВ „Аметист" неправомірно включено до податкового кредиту за вересень 2010 р. - 38133, за жовтень 2010 року суму ПДВ в розмірі 5567,78 грн.;

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №№0000242320 від 18.01.2011 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю "Аметист" у розмірі 43701,00 грн. (а.с.34).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Отримання податкових накладних підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних №9, №10 (а.с.36-45), та витягом із журналу вихідної кореспонденції (ас.35).

Оскільки порядок включення до податкового кредиту регулюється статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 року, та податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг ) і відповідно до пп. 7.4.5 ст. 7 даного Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених саме податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку, як вбачається з обставин справи, включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 вказаного Закону і відповідач не ставить під сумнів реальність виконання господарських операцій з контрагентами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000242320 від 18.01.2011 р.

Враховуючи, що позивачем не було порушено вимог Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення правовідносин, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові №0000242320 від 18.01.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю "Аметист" у розмірі 43701,00 грн. з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові №0000242320 від 18.01.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю "Аметист" у розмірі 43701,00 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           Бородавкіна С.В.