Постанова № 18140288, 16.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2011 р. № 2а- 9680/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

при секретарі судового засідання Король Д.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Садчиков С.О.,

представник відповідача - Бєляєва І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейкс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання дій незаконними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень просить визнати нечинним з моменту прийняття рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова у формі наказу №1565 від 27.05.2011 року «Про проведення позапланової невиїзної перевірки"; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова щодо проведення позапланової перевірки ТОВ «Лейкс»з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року; встановити відсутність компетенції (повноважень) Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова по визнанню угод (правочинів) недійсними (нікчемними); визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, щодо самостійного визнання угод (правочинів) недійсними (нікчемними), які укладені між ТОВ " Лейкс" та його контрагентами згідно акту перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 08.06.2011 року за № 22/55/235/37187398; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова щодо викладення в акті перевірки ТОВ " Лейкс" №22/55/235/37187398 від 08.06.2011 року висновків про: неможливість реального здійснення фінансово-господарський операції ТОВ " Лейкс" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; висновків щодо порушення ч.1 ст.ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ " Лейкс" з постачальниками та покупцями; висновків про відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст.185, 188, 192 Податкового Кодексу України у січні та лютому 2011 року; висновків щодо не здійснення ТОВ "Лейкс" реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та визнати ці висновки незаконними та необґрунтованими; зобов'язати відповідача утриматися від використання у своїй діяльності, а також передачу іншим особам (установам) акту перевірки ТОВ "Лейкс" № 22/55/235/37187398 від 08.06.2011 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 08.06.2011 року начальником управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Соболєвим М.В. було складено акт невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Лейкс»з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року. На думку позивача дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова складання акту перевірки та визнання нікчемними укладених за участю ТОВ «Лейкс»господарських угод незаконними, такими, що порушують законні права та інтереси ТОВ «Лейкс», завдають істотної шкоди діловій репутації та здійснюють перешкоди для здійснення законної господарської діяльності.

Позивач також зазначає, що в порушення ст.78 п. 78.4 та ст.79 п.79.2 Податкового Кодексу України, до початку проведення перевірки, він не отримував копії наказу про її проведення та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а тому позивачу не відомо з яких підстав проводилась перевірка діяльності товариства, та про факт проведення перевірки підприємство дізналося взагалі безпосередньо в момент отримання акту перевірки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова з поданим позовом не погодився, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що ДПІ у Київському районі міста Харкова проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Лейкс»з питання правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.01.11р. по 28.02.11р., про що складений акт перевірки від 08.06.2011 року № 2255/235/37187398. За результатами перевірки встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ «Лейкс»та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді та порушення ч. 1 ст. 203, 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Лейкс»з постачальниками та покупцями, також встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.185, ст.188, ст.192 Податкового кодексу, ст. 3,4,5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств".

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «Лейкс»відсутні власні офісні, складські, виробничі та інші приміщення, що відносяться основних фондів І групи, про що свідчать нульові показники у рядку 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів»та у рядку 07 «Сума амортизаційних відрахувань». На думку відповідача вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2011р. відповідачем, ДПІ у Київському районі міста Харкова було прийнято рішення про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Лейкс” (код ЄДРПОУ 37187398) з питання правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 року, яке оформлено наказом №1565.

Позивач просить визнати нечинним з моменту прийняття рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова у формі наказу №1565 від 27.05.2011 року «Про проведення позапланової невиїзної перевірки".

Суд відзначає, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок унормовані ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79); документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79).

З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, котрі передбачені ст.78 зазначеного кодексу.

Оглянувши копію спірного наказу, суд відзначає, що фактичною підставою для призначення спірної перевірки відповідач указав ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, а юридичною підставою є п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Слід звернути увагу на те, що на вимогу суду щодо надання запиту, який би направлявся на адресу ТОВ "Лейкс" з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно виявлених недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях за спірний період, доказів його направлення та отримання позивачем, відповідачем було зазначено, що такого запиту не було.

З пояснень представника відповідача зясовано, що письмовий запит про надання документів до відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення не надсилався.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято субєктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: 1) за відсутності направлення запиту на адресу ТОВ "Лейкс" з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно виявлених недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях 2) за відсутності факту отримання платником податків такого письмового запиту податкового органу, 3) за відсутності факту ненадання пояснень та документального підтвердження протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити, в чому саме полягало недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях позивача.

За таких обставин, спірний наказ не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова , суд зазначає наступне.

На виконання наказу від 27.05.2011р. №1565 відповідачем, ДПІ у Київському районі міста Харкова було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ “Лейкс” (код ЄДРПОУ 37187398) з питань правильності визнання податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р.

Однак, у зв"язку з тим, що рішення від 27.05.2011 р. про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Лейкс” (код ЄДРПОУ 37187398) з питань правильності визнання податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р. прийнято без додержання вимог ст.78 Податкового кодексу України, отже є незаконним, то і дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова під час проведення перевірки на підставі такого наказу є протиправними.

Як вбачається з матеріалів справи, результати проведеної перевірки оформлені актом від 08.06.2011 р. №2255/235/37187398.

Вивчивши зміст згаданого акту, суд відзначає, що спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обовязкової податкової звітності.

При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірної документальної невиїзної перевірки не досліджувались.

В силу приписів п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах відповідач без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі, зробив висновок про відсутність в діяльності платника податків обєктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, що суперечить закону.

Належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження субєкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача операцій з поставки товарів (робі, послуг) згідно з п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем складу та дати виникнення доходів та витрат згідно з ст.ст.135, 137, 138 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем обєкту оподаткування ПДВ та дати виникнення податкових зобовязань з ПДВ згідно з ст.ст.185, 187 Податкового кодексу України акт перевірки не містить.

Суд відмічає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Разом з тим, викладені в акті від 08.06.2011р. №2255/235/37187398 судження субєкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

Щодо висновків зроблених в акті перевірки від 08.06.2011р. №2255/235/37187398 стосовно неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Лейкс" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обовязкової податкової звітності, що не заперечується представником відповідача.

При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірної документальної невиїзної перевірки не досліджувались.

Отже, відповідач без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі, зробив висновок про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Лейкс" та ведення господарської діяльності.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в травні місяці 2011 року відповідачем була проведена перевірка позивача з питання щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Прінт-Сервіс" за період січень 2011 р. та з з ТОВ "Мікко-Сервіс" за період січень-лютий 2011р., за результатами якою було складено Довідку за №19/23-506/37187398 від 12.05.2011р.

Відповідно до цієї Довідки ТОВ "Лейкс" виготовлялась поліграфічна продукція власними силами, на орендованому обладнанні та орендованому приміщенні відповідно до договорів оренди приміщення та обладнання: з ПП "Мікко-Сервіс"-ТОВ за договором №1 від 01.10.2010р., з ФОП ОСОБА_4 за договором №09/10-1 від 08.09.2010р., з ТОВ "Прінт-Сервіс" за договором №02/10/А від 01.10.2010р., з ТОВ "Поліграф Дженерал України" за договором №01/10/А від 01.10.2010р.

Під час перевірки 12.05.2011 року відповідачем було встановлено, що для виконання поліграфічної продукції ТОВ "Лейкс" має в наявності необхідне (орендоване) обладнання, пристрої та інструменти, а саме: паперорізальна та бабінорізальна машини, автоматичний прес для висікання, фальцювально-склеювальна лінія, різальна машина, штабелер, машина для тіснення фольгою, друкарська машина, допоміжне обладнання в області поліграфії.

Також в довідці вказано, що в період, що перевіряється, в трудових відносинах з ТОВ "Лейкс" знаходяться 307 працівників, інженерно-технічних працівників з спеціальностями в області поліграфічної діяльності, які мають кваліфікацію згідно з наданими копіями дипломів, на підставі чого зроблено висновок, що кількість працівників, їх освіта та кваліфікація відповідають об"ємам та характеру виконуваних робіт (в т.ч. поліграфічної).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зроблений в акті перевірки від 08.06.2011р. висновок про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Лейкс" та ведення господарської діяльності є безпідставним, зробленим без дослідження відповідної документації, таким, що суперечить дійсним обставинам справи та висновку самого відповідача зробленого місяцем раніше в Довідці від 12.05.2011 р., який взагалі не було прийнято до уваги при проведенні перевірки позивача 08.06.2011р.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті від 08.06.2011р. №2255/235/37187398 судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Так, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобовязань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України “Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України.

Проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи справу, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2010р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9).

Так, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки від 08.06.2011 р. №2255/235/37187398 , суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Додатково при вирішенні спору суд наголошує, що спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобовязання визначений п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, де указано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54).

За правилами п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58).

В силу абз.2 п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобовязання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобовязання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого обєкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обовязком прийняти відповідне податкове повідомлення рішення.

Іншого порядку дій податкового органу як субєкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

На наявність у відповідача обовязку діяти саме у такий спосіб вказує також зміст листа ДПА України від 31.01.2011р. №2518/7/23-4017/89 "Щодо окремих питань стосовно перевірок", де зазначено, що відповідно до впроваджених нормативно-правових актів передбачено складання податкових повідомлень-рішень не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і на їх зменшення за результатами перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма "Р") складається також і на суму зменшення податкових зобов'язань.

Разом з тим, як встановлено судом, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомлення рішення не виносив.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, то поданий позов належить задовольнити в частині вимог стосовно визнання нечинним з моменту прийняття рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова у формі наказу №1565 від 27.05.2011 року «Про проведення позапланової невиїзної перевірки"; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова щодо проведення позапланової перевірки ТОВ «Лейкс»з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, щодо самостійного визнання угод (правочинів) недійсними (нікчемними), які укладені між ТОВ " Лейкс" та його контрагентами згідно акту перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 08.06.2011 року за № 22/55/235/37187398; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова щодо викладення в акті перевірки ТОВ " Лейкс" №22/55/235/37187398 від 08.06.2011 року висновків про: неможливість реального здійснення фінансово-господарський операції ТОВ " Лейкс" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; висновків щодо порушення ч.1 ст.ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ " Лейкс" з постачальниками та покупцями; висновків про відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст.185, 188, 192 Податкового Кодексу України у січні та лютому 2011 року; висновків щодо не здійснення ТОВ "Лейкс" реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та визнати ці висновки незаконними та необґрунтованими; зобов'язати відповідача утриматися від використання у своїй діяльності, а також передачу іншим особам (установам) акту перевірки ТОВ "Лейкс" № 22/55/235/37187398 від 08.06.2011 р.

Щодо позовної вимоги позивача про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова по визнанню угод (правочинів) недійсними (нікчемними) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Однак, ставлячи перед судом вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова по визнанню угод (правочинів) недійсними (нікчемними), позивачем не зазначено в чому саме полягає порушення його прав, адже дана вимога є взагалі про встановлення відсутності компетенції податкової інспекції по визнанню угод (правочинів) недійсними (нікчемними) та не доведено, яким чином стосується саме позивача.

Оскільки, судом не встановлено, що визнання угод (правочинів) недійсними (нікчемними) Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова, тягне порушення прав та охоронюваних законом інтересів саме позивача в сфері оподаткування, в задоволенні цієї частини позову слід відмовити.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача утриматися від використання у своїй діяльності, а також передачу іншим особам (установам) акту перевірки ТОВ "Лейкс" № 22/55/235/37187398 від 08.06.2011 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч.1 ст.2 КАС України та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить до висновку про відсутність за даною вимогою факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача в сфері оподаткування, оскільки, по-перше, в силу приписів Податкового кодексу України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, а по-друге, в силу норм КАС України позивач не наділений правом на здійснення судового захисту інтересів субєктів права, з якими позивач мав господарські взаємовідносини. Таким чином, дана вимога позову має бути залишена без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейкс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання дій незаконними підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейкс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання дій незаконними - задовольнити частково.

Визнати нечинним з моменту прийняття рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова у формі наказу №1565 від 27.05.2011 року «Про проведення позапланової невиїзної перевірки".

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова щодо проведення позапланової перевірки ТОВ «Лейкс»з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, щодо самостійного визнання угод (правочинів) недійсними (нікчемними), які укладені між ТОВ " Лейкс" та його контрагентами згідно акту перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 08.06.2011 року за № 22/55/235/37187398.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова щодо викладення в акті перевірки ТОВ " Лейкс" №22/55/235/37187398 від 08.06.2011 року висновків про неможливість реального здійснення фінансово-господарський операції ТОВ "Лейкс" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; висновків щодо порушення ч.1 ст.ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ " Лейкс" з постачальниками та покупцями; висновків про відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст.185, 188, 192 Податкового Кодексу України у січні та лютому 2011 року; висновків щодо не здійснення ТОВ "Лейкс" реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства п.1.32 ст.1 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Чудних С.О.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 серпня 2011 року.