Постанова № 18140195, 11.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

справа № 2а- 7688/11/2070

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2011 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участю

секретаря судового засідання - Підгорний М.І.,

представників

позивача - Солдатова Я.А.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості

до гр. ОСОБА_2

про стягнення заборгованості,-

встановив:

Позивач, Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, гр. ОСОБА_2, заборгованість в сумі 8.886,58 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав наступне. 31 квітня 2008 року гр. ОСОБА_2 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Комінтернівського районного центру зайнятості, де був зареєстрований з відкриттям персональної картки №200300508013100001. 07.02.2008 року відповідачу було поновлено статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю. Однак, як з'ясувалось, гр. ОСОБА_2 з 07.03.2000р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець, тобто є самозайнятою особою, а відтак не має права на отримання допомоги по безробіттю. Згідно з наказом Харківського міського центру зайнятості від 29.03.2011р. №287 гр. ОСОБА_2 був зобов'язаний повернути кошти у сумі 8.886,58 грн. Вказаний наказ є діючим, але добровільно відповідач його приписів не виконав, безпідставно отримані кошти не повернув, що спричинило утворення спірної суми заборгованості. У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов та стягнути з відповідача суму заборгованості.

Відповідач, гр. ОСОБА_2, позов не визнав, проте своїх письмових заперечень до суду не надав. У судовому засіданні просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, посилаючись на ту обставину, що на обліку він перебував у Комінтернівському районному центрі зайнятості, отже Харківський міський центр зайнятості не має права на звернення до суду щодо стягнення з гр. ОСОБА_2 спірної суми заборгованості.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" до функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, до яких належить і позивач, віднесено, зокрема, здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення (п.5 ч.2 ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

За своїми правовими наслідками наділення законодавцем суб'єкта права функцією контролю одночасно означає і наявність у цього суб'єкта певних правомочностей на звернення до суду з метою забезпечення можливості реалізації означеної функції.

При цьому, суд бере до уваги, що оскільки положеннями ст..41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності, то розв'язання питання про примусове відчуження будь-яких активів (майна), що охоплюється вимогою про стягнення, згідно з ст. 124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів і підлягає вирішенню саме судом безвідносно до наявності в актах законодавства прямого права суб'єкта владних повноважень на звернення до суду.

Відтак, даний спір за своїми ознаками є справою адміністративною юрисдикції, а тому підлягає розгляду та вирішенню Харківським окружним адміністративним судом за правилами КАС України.

Згідно з ст. 2 Закону України „Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Підпунктом "в" ч.1 ст.25 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (ч.2 ст.25 Закону України "Про зайнятість населення").

Як з'ясовано судом, наказом Комінтернівського районного центру зайнятості від 07.02.2008 року № НТ081002 відповідачу, гр. ОСОБА_2, було надано статус безробітного і цим же наказом призначено допомогу по безробіттю. Виплата допомоги була розпочата 07.02.2008р. та тривала до 22.09.2008р.

Матеріалами справи доведено, що відповідач у спірних правовідносинах отримав кошти в розмірі 8.886,58грн. як допомогу по безробіттю.

Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 36 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що Харківським міським центром зайнятості була проведена перевірка обґрунтованості виплат матеріального забезпечення на адресу відповідача, гр. ОСОБА_2. Результати перевірки оформлені актом від 29.03.2011р. №62, в якому зазначено, що гр. ОСОБА_2 на момент отримання статусу безробітного приховав факт реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, гр. ОСОБА_2, у період перебування на обліку в центрі зайнятості мав правовий статус фізичної особи - підприємця. Отже, на дату набуття відповідачем статусу безробітного гр. ОСОБА_2 не втратив статусу фізичної особи-підприємця.

З посиланням на вказаний акт перевірки, а також на ст.12 та ст.35 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Харківським міським центром зайнятості видано наказ №287 від 29.03.2011р., яким на відповідача покладено обовязок повернути кошти, одержані як допомога по безробіттю.

Доказів оскарження вказаного наказу, доказів недостовірності відомостей про наявність статусу підприємця на час набуття правового статусу безробітного, відповідач до суду не подав, фактичних даних, які б спростовували наявність у нього такого обов'язку, суду не навів, а суд самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України в частині офіційного зясування всіх обставин по справі не виявив.

Стосовно посилання відповідача на той факт, що Харківський міський центр зайнятості не має права вимагати від нього сплати спірної суми заборгованості, оскільки на обліку він знаходився в Комінтернівському районному центрі зайнятості, суд зазначає наступне. Згідно долученої до матеріалів справи копії наказу Харківського обласного центру зайнятості №270 від 11.07.2011р. діяльність Комінтернівського районного центру зайнятості з 15 вересня 2008 р. була припинена шляхом приєднання його до Харківського міськрайонного центру зайнятості, як подальшого правонаступника. У свою чергу, відповідно до наказу Харківського обласного центру зайнятості №452 від 05.11.2008 р., копія якого також міститься в матеріалах справи, шляхом злиття в місті Харкові було створено Харківський міський центр зайнятості, який є правонаступником Харківського міськрайонного, Дзержинського, Жовтневого, Ленінського, Орджонікідзевського та Червонозаводського районних центрів зайнятості. Таким чином, Харківський міський центр зайнятості є правонаступником Комінтернівського районного центру зайнятості, а отже доводи відповідача про відсутність у позивача права на звернення на суду з вимогою про стягнення спірної суми заборгованості є безпідставними.

Оскільки положеннями ст.41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності, то суд вважає, що вирішення питання про примусове відчуження будь-яких активів (майна), що охоплюється вимогою про стягнення, згідно з ст..124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів і підлягає вирішенню безвідносно до інших дій, які були вчинені суб'єктом права з метою відновлення порушеного права і інтересу на отримання належних платежів.

Отже, відповідач у спірних правовідносинах допустив порушення ч.2 ст.36 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, бо як підприємець згідно з Законом України "Про зайнятість населення" належав до категорії зайнятого населення, однак при набутті статусу безробітного не сповістив про це відповідний орган державної служби зайнятості населення.

Посилання відповідача на пропуск суб'єктом владних повноважень строку звернення до адміністративного суду на увагу не заслуговують, оскільки факт надання гр.ОСОБА_2 недостовірних відомостей було встановлено позивачем, Харківським міським центром зайнятості 29.03.2011р. при складанні акту перевірки від 29.03.2011р. №62. Позов подано до суду 22.06.2011р., тобто в межах визначеного ст.99 КАС України строку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення спірної суми заборгованості підлягає задоволенню, так як доведена матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до гр. ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з гр. ОСОБА_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1; місцезнаходження - Україна, АДРЕСА_1) на користь Харківського міського центру зайнятості (ідентифікаційний код - 36224721; місцезнаходження - Україна, Харківська область, місто Харків, вул.Шевченка, буд.137А; р/р - 37177300802007 в ГУДКУ в Харківському області МФО 851011) заборгованість у сумі 8 886 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 58 коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 16.08.2011 р.

Суддя Сліденко А.В.