Постанова № 18140188, 10.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<Текст >

10 серпня 2011 р. № 2-а- 5181/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

при секретарі судового засідання Король Д.О.,

за участю представників сторін:

представників позивача - Козлович С.М., Недашковський В.М.,

представника відповідача - Лиманський А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський мясокомбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 квітня 2011 року № 0000080842 відповідача.

В обґрунтовування позову зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 22 квітня 2011 року № 0000080842 , прийнято відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський мясокомбінат" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 15.02.1999 року № 14801200000011061 та знаходиться на обліку, як платник податків, зборів (обовязкових платежів) у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові.

Як вбачається з матеріалів справи, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський мясокомбінат" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Карпос" за період з 01.07.2009 року по 31.03.2010 року, про що було складено акт перевірки від 08.04.2011 року № 950/42-013/30291808.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ "Харківський мясокомбінат" ч.1 ст.203 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ ВКФ "Харківський мясокомбінат" та ТОВ "Карпос", п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(№168/97-ВР із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, а саме: за серпень 2009 р. на суму 28715,00 грн., за жовтень 2009 р. на суму 19266,66 грн., за листопад 2009 р. на суму 8115,86 грн., за лютий 2010 р. на суму 5032,09 грн.

На підставі акту перевірки від 08.04.2011 року № 950/42-013/30291808 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові винесено податкове повідомлення - рішення № 0000080842 від 22.04.2011 року, відповідно до якого визначено суму грошового зобовязання в розмірі 86014,00 грн., з яких 42504,00 грн. за основним платежем та 43512,00 грн. штрафні санкції, за порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З дослідженого акту перевірки від 08.04.2011 року № 950/42-013/30291808 судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»і винесення спірного податкового повідомлення рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ "Карпос".

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до Довідки АА №313584 з Головного управління статистики у Харківській області ТОВ "Харківський мясокомбінат" займається наступними видами діяльності: виробництво м'ясних продуктів, оптова торгівля іншими продуктами харчування, оптова торгівля шкурами та шкірою, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, діяльність автомобільного вантажного транспорту, виробництва м'яса.

Відповідно до договору № 550 від 10.04.2009 р. укладеного між ТОВ ВКФ "Харківський мясокомбінат" та ТОВ "Карпос", згідно до умов якого Постачальник ТОВ ВКФ "Харківський мясокомбінат " зобовязується передати у власність Покупцю - ТОВ "Карпос" товар, в певній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, згідно договору.

Відповідно до п.1.3 договору № 550 від 10.04.2009 р. кількість та асортимент кожної партії товару вказані в накладній, складеній по замовленню «Покупця».

Згідно до п.2.4 договору № 550 від 10.04.2009 р. доставка товару здійснюється на умовах DDP, місце доставки м. Харків, склад покупця.

Також між позивачем та ТОВ "Карпос" до договору № 550 від 10.04.2009 р. було укладено додаткову угоду № 1 від 10.04.2009 р., відповідно до якої додано до вищевказаного договору п.5.8 наступного змісту: постачальник, для стимулювання обсягів реалізації продукції, а також надання послуг мерчандайзингу надає Покупцю знижку в розмірі 3% на ковбасні вироби (договірна ціна) від суми оплати за місяць. Знижка надається шляхом оплати або здійснення заліків зустрічних вимог сторін, на основі акта звірки взаємних розрахунків та актів виконаних робіт.

На підставі вказаної угоди від 10.04.2009 р., у зв'язку з наданням послуг мерчандайзингу, позивачем та ТОВ "Карпос" були підписані відповідні акти здачі - приймання послуг мерчандайзингу, а також ТОВ «Карпос»було виписано відповідні податкові накладні №9/1 від 13.08.2009, №10/1 від 13.08.2009р., №11/1 від 13.09.09р., №82/1 від 19.10.2009р., №81/1 від 19.10.2009р., №80/1 від 19.10.2009р., №12/1 від 02.11.2009р. за серпень, жовтень та листопад 2009 року.

Суд зазначає, що під мерчандайзингом розуміється окремий маркетинговий напрямок з метою стимулювання роздрібного продажу шляхом привернення уваги споживачів до певних марок чи типів товарів за місцем їх реалізації (торгівельний центр, магазин, супермаркет).

Мерчандайзингові послуги це різновид маркетингу, який направлений на просування продукції в роздрібних торгових мережах, та включає в себе комплекс заходів по правильному розміщенню товару на полицях магазину, розроблення та розміщення рекламних матеріалів, які містять інформацію про товар в місцях продажу. Мерчандайзингові послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку, оскільки спрямовані на збільшення обсягів продажів товару.

З матеріалів справи вбачається, що договір був укладений позивачем для реалізації продукції власного виробництва, а саме продукції ТОВ ВКФ "Харківський мясокомбінат".

Договори про надання мерчандайзингових послуг укладені позивачем з метою збільшення обєму продаж товару власного виробництва шляхом просування його через торгові мережі.

Збільшення обсягу продажу товару здійснюється шляхом застосування мерчандайзингових та маркетингових досліджень та заходів. Таким чином, укладання позивачем договорів про надання зазначених послуг є цілком обґрунтованим та доцільним, оскільки вони спрямовані на збільшення отримуваного доходу від продажу продукції власного виробництва.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 п.5 ст.5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Твердження відповідача, що понесені позивачем витрати на мерчандайзингові послуги не належать до складу валових витрат, оскільки не пов'язані із господарською діяльністю позивача, суд вважає необґрунтованим та безпідставним виходячи з наступного.

Як встановлено судом, основною діяльністю ТОВ "Харківській м'ясокомбінат" є виробництво м'ясних продуктів, оптова торгівля іншими продуктами харчування та інше. Отже стратегія діяльності позивача полягає у набутті провідних позицій на ринку м'ясо-ковбасних виробів України за рахунок завоювання прихильності споживача та набуттям статусу лідера на ринку в розрізі м'ясо-ковбасного сегменту продуктів харчування. Фактично мета позивача полягає в тому, щоб кінцевий покупець у встановленому регіоні споживав саме його продукцію, а для досягнення цієї мети підприємству необхідно довести до відома споживача про існування цієї продукції; викликати інтерес споживача до неї шляхом правильного розміщення товару на полицях магазину, розроблення та розміщення рекламних матеріалів, які містять інформацію про товар в місцях продажу.

Дана мета може бути досягнута, в тому числі, шляхом постійного й безперебійного розміщення продукції позивача в доступних для її придбання місцях продажу. Оскільки, позивач не має власних торгівельних приміщень, та враховуючи, що ТОВ "Карпос" відповідно до укладених договорів з контрагентами має фактичні можливості у допомозі позивачу досягти поставленої мети шляхом постійного й безперебійного розміщення продукції в торгівельних мережах м. Харкова, позивачем були укладені відповідні договори з метою отримання певних послуг. Зазначеними договорами обумовлено надання ТОВ "Карпос" послуг мерчандайзингу.

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, встановлено, що витрати на збут включають такі витрати, які зв'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), а саме, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), витрати на передпродажну підготовку товарів та інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Вказане свідчить про те, що позивач, отримуючи вищезгадані послуги, використовує їх в межах своєї господарської діяльності, оскільки основними видами його діяльності є виробництво м'ясних продуктів та оптова торгівля та роздрібна торгівля м'ясо-ковбасними виробами. Таким чином, придбання у ТОВ "Карпос" послуг мерчандайзингу безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Суд також вважає невірною позицію відповідача, щодо підтвердження надання мерчандайзингових послуг неналежно оформлено первинними документами.

Абзацом 4 пп.5.3.9 п.5.3.ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про додаток на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, діючим законодавством не встановлено конкретного (особливого) переліку документів, ведення якого є необхідним для підтвердження витрат на послуги мерчандайзингу.

Позивачем надано акти приймання-передачі наданих послуг мерчандайзингу, підписані між позивачем та ТОВ "Карпос", що містять всі обов'язкові реквізити і підтверджують факт отримання послуг ТОВ "Харківській м'ясокомбінат". У відповідності до умов договорів, на підставі яких надано послуги, вбачається прямий зв'язок наданих позивачу послуг із його господарською діяльністю.

За результатами надання послуг на виконання умов вищенаведених договорів на підставі звітів контрагента, наданих ним в довільному вигляді, що містяться в матеріалах справи, згідно п.8 ст.19 Господарського кодексу України забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом. Підписані акти приймання-передачі послуг, є достатньою підставою для віднесення витрат на ці послуги до складу валових. Факт надання таких послуг не має підтверджуватися будь-яким іншим додатковими документами.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Карпос" був укладений договір № 131 від 05.11.2009 р., відповідно до умов якого Постачальник - ТОВ "Карпос" зобов'язується передати у власність Покупцю - ТОВ ВКФ "Харківський мясокомбінат" товар, в певній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, згідно договору.

Відповідно до п.1.3 договору № 131 від 05.11.2009 р. кількість та асортимент кожної партії товару вказані в накладній, складеній по замовленню "Покупця".

Згідно до п.2.4 договору № 131 від 05.11.2009 р. поставка товару здійснюється на умовах EXW (EX WORKS), місце доставки м. Харків, склад покупця.

За вищевказаною угодою №131 від 05.11.2009 року ТОВ «Карпос»було виписано податкові накладні - номенклатура «сало заморожене»за період листопад, грудень 2009р.

Також між позивачем та ТОВ "Карпос" був укладений договір № 32/01/10 від 04.01.2010 року, відповідно до умов якого Постачальник - ТОВ "Карпос" зобов'язується передати у власність Покупцю - ТОВ ВКФ "Харківський мясокомбінат" товар, в певній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, згідно договору .

Відповідно до п.1.3 договору № 32/01/10 від 04.01.2010 року кількість та асортимент кожної партії товару вказані в накладній, складеній по замовленню "Покупця".

Згідно до п.2.4 договору № 32/01/10 від 04.01.2010 року поставка товару здійснюється на умовах EXW (EX WORKS), місце доставки м. Харків, склад покупця.

За вищевказаними договорами ТОВ «Карпос»виписано ТОВ «Харківський мясокомбінат» податкові накладні. ТОВ «Харківський мясокомбінат»отримано товар згідно видаткових та податкових накладних ТОВ «Карпос».

Розрахунки були здійснені у безготівковій формі, згідно платіжних доручень № 2439,№2887,№ 2914, № 2943, № 2045, № 2944,№3070, № 3344, №48, №281, №686.

Суд звертає увагу на те, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включно до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 та додатку 2 податкової декларації з податку на додану вартість та даними декларації з ПДВ за липень - грудень 2009 року та січень - березень 2010 року, що не заперечується сторонами.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Однак, в даному випадку ТОВ "Харківський мясокомбінат" придбало роботи (послуги) у ТОВ «Карпос»у звязку із здійсненням своєї господарської діяльності, а саме на виконання договорів № 131 від 05.11.2009 р., №550 від 10.04.2009 р., № 32/01/10 від 04.01.2010 р.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як підтверджено матеріалами справи, договори № 131 від 05.11.2009 р., №550 від 10.04.2009 р., № 32/01/10 від 04.01.2010 р., укладений між ТОВ "Харківський мясокомбінат" та ТОВ "Карпос", виконані кожною стороною цих договорів , що підтверджується податковими, накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, товарно - транспортними накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

ТОВ "Харківський мясокомбінат" та ТОВ "Карпос" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, на момент складання податкових накладних, ТОВ "Карпос" був офіційно зареєстрований платником ПДВ та мав право складання податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем помилково зроблено висновок про те, що позивачем занижено податок на додану вартість за серпень 2009 р. на суму 28715,00 грн., за жовтень 2009 р. на суму 19266,66 грн., за листопад 2009 р. на суму 8115,86 грн., за лютий 2010 р. на суму 5032,09 грн.

Щодо твердження відповідача на те, що угоди укладені між ТОВ "Харківський мясокомбінат" та ТОВ "Карпос" є нікчемними з посиланням на вимоги ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, тобто як такі, що порушують публічний порядок, та які укладені із порушенням вимог щодо змісту правочину та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагентів чи відносно їх посадових осіб відповідач під час судового розгляду не навів.

Навпаки, суд, дослідивши договори між ТОВ "Харківський мясокомбінат" та ТОВ "Карпос", вважає, що вони укладені відповідно до вимог діючого законодавства та відповідають вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнуті домовленості щодо їхнього виконання, виконання цих договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто роботи фактично були виконані, договір між позивачем і ТОВ "Карпос" мав реальний характер, а надані послуги використані в господарській діяльності позивача.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що змісти договорів не відповідають діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обовязку стосовно податкового повідомлення рішення від 22.04.2011 року № 0000080842 не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський мясокомбінат" є обґрунтований, законним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський мясокомбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 22 квітня 2011 року № 0000080842.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Чудних

Повний текст постанови виготовлено 15 серпня 2011 року.