Постанова № 18140180, 09.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2011 р. № 2-а- 4526/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Смоляр Є.А.

за участю

представника позивача Макаренко О.М.

представника відповідача Тарана М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Автозапчастина"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова

про визнання протиправними дій, скасування наказу

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому після уточнення позовних вимог просить суд: скасувати наказ ДПІ у Ленінському районі м.Харкова № 330 від 16.03.2011 року про призначення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Харків-Автозапчастина", визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова по формуванню висновків про наявність ознак нікчемності угоди, викладених у довідці № 448/23-304/31439826 від 28.03.2011 року.

У судовому засіданні представник позивача уточнений адміністративний позов підтримав у повному обсязі пославшись на те, що висновки відповідача стосовно ознак нікчемності договорів, укладених позивачем з ТОВ «Перша технологічна компанія»не відповідають дійсності. Настання реальних наслідків за вказаними правовідносинами підтверджуються первинними бухгалтерськими документами до яких у перевіряючи при проведенні перевірки не були ніяких зауважень. Крім того представник позивача послався на порушення відповідачем по справі вимог податкового законодавства при виданні наказу на проведення перевірки.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що висновки вказаного акту перевірки не містять у собі для позивача ніяких обовязків та стосуються лише подальших дій податкових органів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу субєкта господарювання юридичної особи, про що видане відповідне свідоцтво від 18.05.2001 року серія А 00 № 509621 та взятий на податковий облік у ДПІ Ленінського району м. Харкова.

28.03.2011 року на підставі наказу начальника ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 16.03.2011 року № 330 фахівцями відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Харків Автозапчастина»в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року.

За результатами перевірки складено довідку від 28.03.2011 року № 448/23-304/31439826, якою встановлено, що оскільки у ТОВ «Перша технологічна компанія -СТГ»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, згідно ч.ч. 1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст..228 ЦК України всі угоди між ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ» та ТОВ «Харків-Автозапчастина»мають ознаки нікчемності.

Перевіряючи оскаржувані рішення та дії субєкта владних повноважень на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Порядок проведення податковими органами документальних невиїзних перевірок діяльності платників податків врегульовано положеннями ст..ст.78-79 ПК України, Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266 “Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів”, яким затверджені Методичні рекомендації щодо організації взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Із пояснень представника відповідача, дослідженого в судовому засіданні довідки перевірки, листа позивача на адресу ДПІ щодо надання документів (вх. від 28.03.2011 року №3813/10) вбачається, що 11.03.2011 року за вихідним номером 1380/7/23-310 на адресу позивача направлено лист про надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з постачальниками та покупцями за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року. Відповідь на вказаний запит разом із документами отримана податковою інспекцією 28.03.2011 року.

Матеріалами справи підтверджується, що 16.03.2011 року начальником ДПІ у Ленінському районі м.Харкова прийнятий наказ «Про призначення та проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Харків-Автозапчастина», підстави проведення перевірки визначені як ст.ст.78,79 ПК України.

Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки вбачається, що підставою проведення перевірки визначено п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79.1 ст.79 ПК України, відповідно до яких документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обовязків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що відповідь на вказаний запит податкового органу, разом із документами позивачем по справі надана 28.03.2011 року, проте оскаржуваний наказ на проведення перевірки виданий 16.03.2011 року, тобто до сплину десятиденного строку, передбаченого п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Суд також зауважує, що відповідно до положень абз.2 п.78.4 ст.78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Із дослідженої в судовому засіданні копії акту перевірки вбачається, що на адресу позивача направлені повідомлення направлені повідомлення (запрошення) на перевірку від 16.03.2011 року № 6, проте належних доказів отримання та направлення зазначеного документу на адресу позивача по справі в порядку, визначеному ст..42 ПК України, відповідачем у судове засідання не надано.

Враховуючи викладене вище, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що відповідачем по справі порушено вимоги діючого законодавства щодо організації проведення податковими органами документальних невиїзних перевірок діяльності платників податків, які врегульовані положеннями ст.ст.78-79 ПК України, в тому числі винесенні оскаржуваного наказу на проведення перевірки та вважає його таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова по формуванні висновків про наявність ознак нікчемності угоди, викладених у довідці № 448/23-304/31439826 від 28.03.2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

Даючи оцінку висновкам податкової інспекції стосовно нікчемності договорів, укладених позивачем із контрагентами, суд звертає увагу на те, що згідно положень ст.ст.215,216,228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки позивача суд зазначає, що вказаний документ не містить жодних посилань на наявність ознак, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст..83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Вказані вище норми кореспондуються із положеннями п.5.2, п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні ”, проте доказів на підтвердження такого звернення відповідачем до суду не надано.

Крім того суд зауважує, що із досліджених в судовому засіданні первинних документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Перша технологічна компанія-СТГ»: договорів, податкових накладних, виписок банків, платіжних доручень, видаткових накладних тощо вбачається, що висновки фахівців податкової інспекції стосовно недійсності угоди є необґрунтованими.

Суд також звертає увагу на те, що у наказі на проведення перевірки (п.1), визначено мету проведення останньої: правомірність нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірність формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємства за період з 01.12.2010 року по 31.03.2011 року. Проте із дослідженого в судовому засіданні довідки перевірки вбачається, що жодних висновків стосовно мети проведення перевірки вказаний документ не містить.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено обґрунтованості вчинених дій та винесених за їх результатами рішень, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку визначеному ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.8-14,35,71,94,160-163,167,186,254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Автозапчастина" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про визнання протиправними дій, скасування наказу - задовольнити у повному обсязі

Скасувати наказ ДПІ у Ленінському районі м.Харкова № 330 від 16.03.2011 року про призначення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Харків-Автозапчастина"

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова по формуванні висновків про наявність ознак нікчемності угоди, викладених у Довідці № 448/23-304/31439826 від 28.03.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 12 серпня 2011 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.