Постанова № 18140159, 09.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"09" серпня 2011 р. № 2а- 6412/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_7 (довіреність б/н від 23.05.2011р.);

за участі представника відповідача ОСОБА_6.(довіреність №6536/10/10-021 від 02.12.2010р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної ДПІ області № 0000011800 від 17.05.2011р. про визначення податкового ТОВ «Укрнафтогазресурс»з податку на додану вартість в сумі 753333,00 грн. (у тому числі за основним платежем у сумі 602666,00 грн. та за штрафними санкціями 150667,00 грн.), судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що Красноградська МДПІ Харківської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо підтвердження: відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП „Елітрембудімідж" код ЄДРПОУ 33413459 за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, за наслідками якої складено акт від 29.04.2011р. №480/18/35314646, яким встановлено порушення п.п.7.2.1 п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4 ст 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, та ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України, оскільки вчинені правочини ТОВ «УКРНАФТОГАЗРЕСУРС»з ПП «Елітрембудімідж»не спрямовані на реальне настання правових наслідків та у зазначеного контрагента відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні, також ТОВ «УКРНАФТОГАЗРЕСУРС»не надані до перевірки будь-які документи, які підтверджують перевезення (доставку) вантажу (товару) від постачальника до покупця чи пункту призначення. На підставі вищезазначеного акту Красноградською МДПІ Харківської області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000011800 від 17.05.2011р. про визначення податкового зобовязання ТОВ «УКРНАФТОГАЗРЕСУРС»з податку на додану вартість в сумі 753333,00 грн. (за основним платежем у сумі 602666,00 грн. та за штрафними санкціями 150667,00 грн.), Позивач вважає дані рішення незаконними з огляду на те, що висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП «Елітрембудімідж»не відповідають вимогам цивільного законодавства та не входять до компетенції податкового органу, у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ПП "Елітрембудімідж" обчислював правильно, господарські операції мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином..

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені в письмовому запереченні, а саме: в ході перевірки встановлено, що будь-які документи, що підтверджують перевезення (доставку) вантажу (товару) від постачальника до покупця товару чи пункту призначення, а саме до ТОВ «Укрнафтогазресурс»до перевірки не надавалися. В обґрунтування відповідач посилається на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568. Крім того, відповідно до пояснень директора ТОВ «Укрнафтогазресурс»від 09.03.2011 року керівник ПП «Елітрембудімідж»непричетний до складання первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Укрнафтогазресурс», та відповідно до пояснень брата колишнього засновника ПП «Елітрембудімідж»ОСОБА_3 за вказаною адресою, а саме АДРЕСА_1 дане підприємство відсутнє. Згідно даних звітів по комунальному податку, які ПП „Елітрембудімідж" надавало до ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова єдиний працівник на підприємстві - директор та головний бухгалтер ОСОБА_4, який фізично не мыг здійснювати такий обсяг поставок. При проведенні аналізу декларацій про прибуток, які ПП „Елітрембудімідж'' надавало до ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова встановлено, що на підприємстві основні фонди відсутні.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Красноградською МДПІ Харківської області 29.04.2011 року проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Укрнафтогазресурс»щодо підтвердження: відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП „Елітрембудімідж" код ЄДРПОУ 33413459 за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2010 року в сумі 135833.0 грн., чим порушено п.п. п.п.7.2.1 п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок па Додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. У податкових накладних за грудень 2010 року відсутні правдиві данні щодо місця розташування юридичної особи постачальника (ПП «Елітрембудімідж"), зареєстрованої як платник податку на додану вартість. Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за січень 2011 року в сумі 166833.0 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст.186 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями. У податкових накладних за січень 2011 року, відсутні правдиві данні, щодо місця розташування юридичної особи постачальника (ПП «Елітрембудімідж"), зареєстрованої як платник податку на додану вартість. В зв'язку з проведенням операцій між ТОВ «Укрнафтогазресурс" та ПП «Елітрембудімідж" в порушення п.п.7.2.1 п. п. 7.2.3. п.7.2. п. п. 7.4.1.. п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" № 168/ 97-ВР від 03.04.97 р. дані, відображені ТОВ «Укрнафтогазресурс" у декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, обсяги придбання товару та податковий кредит не є дійсними в сумі 435833.3 грн.

В зв'язку проведенням операцій між ТОВ «Укрнафтогазресурс" та ПП „Елітрембудімідж" в порушення п. 185.1 ст. 185. п. 186.1 ст.186. ст.198. ст.200, ст.201. Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями дані, відображені ТОВ „Укрнафтогазресурс" у декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року, обсяги придбання товару та податковий кредит - не є дійсними в сумі 166833.0 грн.. Також ТОВ «Укрнафтогазресурс»порушено ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «УКРНАФТОГАЗРЕСУРС»з ПП «Елітрембудімідж».

На підставі акту перевірки від 29.04.2011р. №480/18/35314646 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011800 від 17.05.2011 яким ТОВ «Укрнафтогазресурс» збільшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 753333.00 грн.., з яких за основним платежем 602666.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 150667,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає позовну заяву лише в межах позовних вимог. Таким чином, судовому перегляду підлягає правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення лише в частині визначених відповідачем грошових зобовязань у звязку з встановленим, на думку відповідача, порушенням вимог п.п.7.2.1 п. п. 7.2.3. п.7.2, п. п. 7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Укрнафтогазресурс»щодо завищення податкового кредит з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року загалом у сумі 602666,00 грн.

З дослідженого судом акту перевірки 29.04.2011р. №480/18/35314646 встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем п.7.2.1 п. п. 7.2.3. п.7.2, п. п. 7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і винесення спірного податкового повідомлення рішення слугував висновок відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП «Елітрембудімідж».

Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що між ТОВ «Укрнафтогазресурс»(покупець) та ПП «Елітрембудімідж»(продавець) були укладені Договори поставки бурового інструменту та хімреагентів №1/12/10А від 01.12.2010 р та № 0501-11 від 05.11.2011р., відповідно до умов яких ПП «Елітрембудімідж»зобовязалось поставити позивачу устаткування згідно з видатковими накладними, які є невідємною частиною вказаного Договору

Згідно з п. 3.2 вказаних Договорів перевезення товару зі складу Продавця на склад Покупця проводиться транспортом Продавця, вартість перевезення включається в ціну товару.

Судом встановлено, що позивачем у виконання умов вищезазначених договорів було отримано від ПП «Елітрембудімідж»товарів на загальну суму 3615999,8грн. (в т.ч. ПДВ 602666,70 грн.), що підтверджується копіями видаткових накладних №11215 від 01.12.10, №1612104 від 16.12.10, №2212106 від 22.12.10, №2712108 від 27.12.10, №2912102 від 29.12.10, №41 від 12.01.11, №60 від 19.01.11, №64 від 21.01.11, №74 від 28.01.11 .

Відповідно до умов вищезазначених договорів придбане у ПП «Елітрембудімідж»устаткування було фактично доставлено до позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №004451 від 01.12.2010, №004457 від 16.12.2010, №004460 від 22.12.2010, №004463 від 27.12.2010, №004466 від 29.12.2010, №004468 від 12.01.2011, №004470 від 19.01.2011, №004472 від 28.01.2011, №004471 від 21.01.2011 .З яких вбачається, що було здійснено доставку до ТОВ "Укрнафтогазресурс" товару, що є предметом договорів поставки №1/12/10А від 01.12.2010 р та № 0501-11 від 05.11.2011р, та зазначеного в податкових накладних №11215 від 01.12.10, №1612104 від 16.12.10, №2212106 від 22.12.10, №2712108 від 27.12.10, №2912102 від 29.12.10, №41 від 12.01.11, №60 від 19.01.11, №64 від 21.01.11, №74 від 28.01.11. , які було складено за фактом відвантаження товару, у відповідності до вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та зазначені суми ПДВ визначені у складі вартості поставленого устаткування . Зазначені товарно-транспортні накладні відповідають формі №1-ТН, затвердженої Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346.

Вказані у податкових накладних суми ПДВ були включені позивачем, у відповідності до вимог п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року, та за січень 2011 року що відображено в податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року та за січень 2011 року.

Судом встановлено, що придбане у ПП «Елітрембудімідж»устаткування було оприбутковано, відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача та в подальшому передано до виробничих підрозділів позивача для виконання останніми робіт з буріння свердловин, використовуючи вказане вище устаткування та матеріали .

Враховуючи досліджені в судовому засіданні докази, судом встановлено, що усі витрати позивача з придбання у ПП «Елітрембудімідж»устаткування використовувалися та були обєктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності.

В ході перевірки відповідачем не встановлено здійснення ТОВ «Укрнафтогазресурс»збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товару, придбаного у ПП «Елітрембудімідж», взаємоповязаності ТОВ «Укрнафтогазресурс»та ПП «Елітрембудімідж», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої необґрунтованої податкової вигоди.

Складені при виконанні зазначеного вище правочину первинні документи, в тому числі і податкові накладні за своєю формою та змістом відповідає вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство (ПП «Елітрембудімідж») на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних №11215 від 01.12.10, №1612104 від 16.12.10, №2212106 від 22.12.10, №2712108 від 27.12.10, №2912102 від 29.12.10, №41 від 12.01.11, №60 від 19.01.11, №64 від 21.01.11, №74 від 28.01.11 підтверджено, що контрагент позивача ПП «Елітрембудімідж»виконав обовязок по складанню податкових накладних, належно оформивши ці накладні за формою та змістом. З урахуванням запровадженого ч. 2 ст. 61 Конституції України принципу індивідуальної юридичної відповідальності та визначених Законом України “Про податок на додану вартість” правил обчислення податку причини можливого не включення контрагентом платника ПДВ складеної ним податкової накладної до загального обсягу податкових зобовязань з ПДВ відповідної податкової накладної не мають для отримувача такої накладної юридичних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця, і саме продавець (в нашому випадку - ПП «Елітрембудімідж») має сплачувати цей податок до бюджету.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з договорів поставки №1/12/10А від 01.12.2010 р та № 0501-11 від 05.11.2011р., укладених між ТОВ «Укрнафтогазресурс»та ПП «Елітрембудімідж», вказані договори є двосторонніми, а по своїй суті договорами купівлі-продажу. Глава 54 ЦК України регулює відносини, повязані з купівлею-продажем майна, а тому до умов вказаних договорів застосовуються відповідні статті вказаної Глави.

Викладені в акті перевіркивід 29.04.2011р. №480/18/35314646 судження суб'єкта владних повноважень про відсутність реальності господарських операцій за спірними правочинам пиідлягають відхиленню, бо зазначений довід мотивований виключно посиланням на відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням, на відсутність у контрагента позивача майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Належних доказів відсутності ПП «Елітрембудімідж»за місцезнаходженням на момент укладання та виконання спірних правочинів або доказів обізнаності позиьача з фактом відсутності ПП «Елітрембудімідж»за місцезнаходженням суб'єкт владних повноважень до суду не подав. Доказів можливості укладання та виконання суб'єктом господарювання договору купівлі-продажу товару лише за наявності у такого суб'єкта основних фондів та значних трудових ресурсів відповідач до суду також не подав. При цьому, суд відзначає, що з огляду на положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України в частині вимог до суттєвих умов договору купівлі-продажу та договору поставки, згаданий вище довід суб'єкта владних повноважень є неспроможним, з чого випливає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладених між позивачем та ПП «Елітрембудімідж»договорах, в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права..

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009 р. для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як субєкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Крім того суд зазначає, що частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що податкові зобовязання учасників правочину встановлюються податковим законодавством, а в межах правочину сторони набувають лише цивільних обовязків, в даному випадку обовязок позивача оплатити товар, (роботу, послуги) та обовязок його контрагентів поставити такий товар (роботу послуги). Тобто, податкові зобовязання, які виникають внаслідок вчинення правочину, лежать за межами цивільно-правового регулювання правочину.

Судом встановлено, що формування податкового кредиту здійснювалося позивачем за правилами, які визначені статтею 7 Закону "Про ПДВ". Згідно з цими правилами, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. В результаті застосування зазначених правил, платник податку визначив дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту були, відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ", належним чином оформлені податкові накладні.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем у акті перевірки не можливо кваліфікувати як порушення вимог, що передбачені пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону "Про ПДВ", оскільки, як зазначено позивачем і даний факт не спростовано представником відповідача, на момент виконання господарських операцій, контрагент позивача - ПП "Елітрембудімідж" мав статус платника податку на додану вартість, а його свідоцтво платника ПДВ не було анульованим, то, відповідно, зазначений субєкт господарювання мав право і на нарахування податку та складання податкових накладних, а таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку згідно з положеннями пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ".

Розрахунки між ПП «Елітрембудімідж»та ТОВ «Укрнафтогазресурс»проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування ТОВ «Укрнафтогазресурс»грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Елітрембудімідж»., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок з банку від 04.03.11 року, від 14.04.11 року, від 18.05.11 року, 07.06.2011, від 20.06.2011 року, від 21.06.2011 року, від 23.06.2011.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Статтею 71 КАС України встановлений обовязок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У звязку з наведеними нормами Кодексу, враховуючи надання допитаним у якості свідка в судовому засіданні директором ТОВ «Укрнафтогазресурс»ОСОБА_5 протилежних свідчень щодо відносин з позивачем та складання відповідних документів, ніж ті, на які спирається податковий орган, як на обґрунтування висновків акту, а також враховуючи невідомість джерела обізнаності родича колишнього засновника ПП «Елітрембудімідж»з обставинами ведення господарсьої діяльності контрагента позивача, та їх спростування наявними в матеріалах справи документами (зокрема довідкою з Єдиного державного реєстру), суд не приймає їх до уваги та вирішує справу з урахуванням існуючих в матеріалах справи доказами в розумінні КАС України.

З огляду на викладене, вищезазначені доводи відповідача про посилання на нікчемність угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені з ТОВ “Укрнафтогазресурс” договори схвалені з боку ПП «Елітрембудімідж»шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнавалися, а спірні податкові накладні, надані позивачем до органу державної податкової служби виписані ПП «Елітрембудімідж»по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та ПП «Елітрембудімідж»; в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом також приймається до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 753333,00 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 602666,00 грн. та за штрафними санкціями 150667,00 грн., а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог пп. п.п.7.2.1 п. п. 7.2.3. п.7.2, п. п. 7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4 ст 7 ст 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної ДПІ області № 0000011800 від 17.05.2011р. про визначення податкового зобов"язання ТОВ «Укрнафтогазресурс»з податку на додану вартість в сумі 753333,00 грн. (у тому числі за основним платежем у сумі 602666,00 грн. та за штрафними санкціями 150667,00 грн.),

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" (с.Наталине, вул. Красноарміська, буд. 2-а, Харківська область, Красноградський район) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 15 серпня 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.