Постанова № 18140115, 28.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Копія< >

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"28" липня 2011 р. Справа № 2а-5255/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ульященко Л.М.,

представника позивача - Носова К.О.,

представника відповідача - Марадіної Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства фірми "Мрія 94" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про скасування рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство Фірма «МРІЯ-94»(далі позивач, ПП Фірма «Мрія-94») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова (далі відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкові), в якому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення рішення ДПІ у Московському районі м. Харкові від 15.11.2010 року №0002072302 про призначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав наступне. Висновок акту перевірки № 9493/23/22650371 від 01.11.2010р. про безпідставність формування податкового кредиту по ПДВ внаслідок придбання товарів за цінами вищими за звичайні ціни на такий товар є помилковим, у спірних правовідносинах ПДВ обраховано правильно, митна вартість імпортованого товару хибно ототожнена податковим органом із звичайною ціною, законодавчо встановлений порядок визначення звичайних цін відповідачем не дотриманий.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив позов задовольнити.

Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова, з поданим позовом не погодився та надав заперечення. В обґрунтування правової позиції проти позову представником відповідача вказано наступне. Оскаржуване рішення було прийнято ДПІ у Московському районі м. Харкова у звязку з виявленими перевіркою підприємства позивача порушеннями. В акті № 9493/23/22650371 від 01.11.2010р. детально відображені порушення ПП Фірма «МРІЯ-94»положень Закону України «Про податок на додану вартість». Перевіркою встановлено порушення процедури застосування звичайних цін. Визначені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»підстави для застосування звичайних цін у спірних правовідносинах наявні. Податковий орган під час перевірки не ототожнював митну вартість товарів із звичайною ціною, а прийняв митну вартість як невідємну складову звичайної ціни.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач, Приватне підприємство Фірма «МРІЯ-94», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Московському районі міста Харкова.

З 14.09.2010р. по 25.10.2010р. ДПІ у Московському районі міста Харкова була проведена планова виїзна перевірка ПП Фірма «МРІЯ-94»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р.

Згідно з наказом ДПІ у Московському районі м. Харкова від 20.10.2010 №1091 прийнято рішення про застосування звичайних цін, розрахованих при визначенні податкових зобовязань по ПДВ в ході планової виїзної перевірки ПП Фірма «Мрія-94».

Результати перевірки оформлені актом від 01.11.2010р. № 9493/23/22650371.

15.11.2010р. з посиланням на даний акт ДПІ у Московському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення рішення №0002072302, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 1650093,0грн. (за основним платежем 1100062,0 грн., за штрафними санкціями 550031,0 грн.).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугував відображений в акті від 01.11.2010р. № 9493/23/22650371 висновок ДПІ у Московському районі міста Харкова про порушення ПП Фірма «МРІЯ-94»вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», а саме: завищення податкового кредиту по ПДВ, яке сталося внаслідок включення до складу податкового кредиту податку у складі вартості придбаного товару, вартість якого перевищує на більш ніж на 20% звичайну ціну на такий товар.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з матеріалами справи між позивачем, ПП Фірма «МРІЯ-94»(в якості покупця), та ПП «Компанія Таурус»(в якості продавця) 17.07.2008р. був укладений договір купівлі-продажу № КТ0718-1п. За договором продавець зобовязується передати у власність покупця Товар, найменування, кількість і ціна якого вказана у специфікаціях, які є невідємною частиною договору, а покупець зобовязується прийняти та сплатити кошти за Товар в порядку та на умовах цього договору. За специфікаціями Товар визначався як поліетилен різних видів (із вказанням виду та особливих властивостей).

За умовами договору товар передається продавцем партіями на умовах франко-автомобіль (вагон) (п. 3.2 договору), а саме, продавець здійснював навантаження товару на транспортний засіб покупця, а останній здійснював перевезення товару власними транспортними засобами, копії реєстраційних документів на вантажні автомобілі знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, сторонами були укладені додаткові угоди від 29.12.08 №2 та від 29.12.09 №5, якими продовжувався строк дії договору від 17.07.08 № КТ0718-1п та збільшувалась загальна сума договору.

Вартість поліетилену, придбаного за договором № КТ0718-1п від 17.07.08, в податковому обліку по ПДВ Позивача відображалась у складі податкового кредиту на підставі отриманих від ПП «Компанія Таурус»66 податкових накладних, які знаходяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що реальність господарських операцій між ПП Фірма «МРІЯ-94»та ПП «Компанія Таурус»за договором № КТ0718-1п від 17.07.08 та здійснення безготівкових розрахунків за ними підтверджується матеріалами справи і відповідачем не заперечується, акт перевірки не містить висновків про фіктивність (удаваність) названих господарських операцій.

Фактичною підставою для винесення спірного рішення став відображений в акті від 01.11.2010р. № 9493/23/22650371 висновок ДПІ у Московському районі міста Харкова про порушення ПП Фірма «МРІЯ-94»вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», а саме: завищення податкового кредиту по ПДВ, яке сталося внаслідок придбання товару, вартість якого перевищує більш ніж на 20% звичайну ціну на такий товар, та як наслідок, включення до складу податкового кредиту вартості придбаного товару.

З матеріалів справи вбачається, що висновок ДПІ у Московському районі м. Харкова про невідповідність рівню звичайних цін вартості товару ґрунтується на отриманих від митниці даних співставлення митної вартості товару при його імпортуванні в Україну ПП «Компанія Таурус», та вартості цього ж товару при подальшому продажу ПП Фірма «МРІЯ-94».

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

З пояснень представника відповідача судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що при винесенні спірного рішення відповідачем позивачу не надавався запит з вимогою обґрунтувати рівень договірних цін.

Вирішуючи спір, суд зважає також і на положення п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів та пояснень представника відповідача судом встановлено, що відповідачем не проводилось дослідження ринку ідентичних або однорідних товарів (дослідження інформації про укладені договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах). Відповідач використав інформацію про митну вартість того самого товару (поліетилену) при його імпортуванні ПП «Компанія Таурус». Ці дані були отримані ДПІ на підставі відомостей, що міститься у електронній базі даних органів ДПС АРМ «Митна справа». При цьому, як пояснив представник відповідача, ДПІ не досліджувались вантажні митні декларації ПП «Компанія Таурус».

Проаналізувавши зміст п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», де указано, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування, суд приходить до висновку, що приписи цієї норми матеріального права стосуються правовідносин, які складаються при імпорті товарів на митну територію України. Суд вважає, що ПП «Компанія Таурус»здійснила продаж товару ПП Фірма «МРІЯ-94»з урахуванням сплачених коштів за товар, в даному випадку вартості товару та митних зборів, а крім того власних витрат, отриманого прибутку, податків. Тому методи визначення митної вартості товару згідно з Митним кодексом України об'єктивно не можуть бути поширені на визначення звичайної ціни товару на митній території України, правові підстави для ототожнення митної вартості товару зі звичайною ціною відсутні.

Згідно з ст. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»№817 від 23.07.1998р. індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з акту перевірки, ДПІ у Московському районі м. Харкова не брала до уваги статистичні дані стосовно рівня цін за договорами між неповязаними особами стосовно ідентичних товарів у співставних умовах.

В акті перевірки вказано, що звичайні ціни при визначенні податкових зобовязань по ПДВ визначені ДПІ у Московському районі м. Харкова згідно з п.п. 1.20.51 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до дійсних приписів названої норми Закону, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість»та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Всупереч, положенням вищеназваної норми Закону, акт перевірки не містить відомостей, які б свідчили про неможливість визначити рівень звичайних цін на товар згідно з нормами п.п. 1.20.1-1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому, ані з акту перевірки, ані з пояснень представника відповідача не вбачається, як ДПІ для обґрунтування звичайної ціни використовувала правила, встановлені національними стандартами бухгалтерського обліку.

Відповідачем не доведено, що саме визначена ним ціна є звичайною, а також не доведено, що ціна договору від 17.07.08 № КТ0718-1п не відповідає рівню справедливих ринкових цін, враховуючи, що сторони договору є взаємно незалежними юридично та фактично (не є пов'язаними особами). Тому, виходячи з положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суд вважає, що визначена сторонами договору від 17.07.08 № КТ0718-1п ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін і тому є звичайною.

Таким чином, безпідставним є висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок завищення суми податкового кредиту за період липень 2009 року березень 2010 року, що призвело до прийняття спірного рішення.

Крім того, оглянувши оскаржуване рішення суд зауважує на невідповідності форми оскаржуваного рішення, формі рішення затвердженого Наказом ДПА України від 31.12.09 №756 (додаток 9), а саме, рішення ДПІ від 15.11.10 № 0002072302 прийнято у формі «проекта рішення». З пояснень представника відповідача вбачається, що вказане оскаржуване рішення було помилково прийнято у вигляді «проекта». Невідповідність форми не змінило правової природи цього документа, який за своїми ознаками (дата прийняття, реєстраційний номер, підпис начальника ДПІ у Московському районі м. Харкова та печатку) є правовим актом, тобто рішенням субєкта владних повноважень. Крім того, в провадженні Харківського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 2а-4448/11/2070 за позовом ДПІ у Московському районі м. Харкова до ПП Фірма «МРІЯ-94»про стягнення податкових зобовязань, визначених вказаним рішенням ДПІ. На підставі матеріалів справи та з пояснень представників сторін судом встановлено, що рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 15.11.10 № 0002072302 ПП Фірма «МРІЯ-94»не направлялось, про його існування позивач дізнався отримавши адміністративний позов ДПІ про стягнення податкових зобовязань, визначених вищезазначеним рішенням.

Висновки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про порушення позивачем вимог податкового законодавства не тільки не знайшли свого документального підтвердження в ході судового розгляду, а й спростовуються матеріалами справи, тому суд виходить з достатності правових підстав та належних доказів для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не виконав і не надав належних доказів правомірності власних висновків, правильності та законності прийнятого податкового повідомлення рішення.

З врахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства фірми "Мрія 94" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про скасування рішення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова від 15.11.2010 року №0002072302 про визначення ПП фірма "Мрія 94" (код в ЄДР - 22650371) зобов'язань із застосуванням звичайних цін по ПДВ у розмірі 1 650 093,00 грн .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 02 серпня 2011 року.

Суддя (підпис)< >В.В.Сагайдак

З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи.< >

Суддя< >В.В.Сагайдак< >