Постанова № 18140040, 14.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 липня 2011 р. № 2-а- 6407/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Горшкової О.О., при секретарі Гетьман Н.В., за участю: представник позивача Сидорук Т.П., представник відповідача Лимарський А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративний позовом Публічного акціонерного товариства «Харківська бісквітна фабрика»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Харківська бісквітна фабрика»звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000130842 від 27.05.2011р. про зменшення Публічному акціонерному товариству "Харківська бісквітна фабрика" розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 316 560 грн., у тому числі по податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року у розмірі 174 113 грн. 00 коп. та по податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 року у розмірі 142 447 грн. 00 коп., штрафні санкції на суму 2 грн. 00 коп., а також податкове повідомлення-рішення №0000140842 від 27.05.2011р. про зменшення Публічному акціонерному товариству "Харківська бісквітна фабрика" суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 174 113 грн. 00 коп. по податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 року, штрафні санкції на суму 1 грн. 00 коп. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що завищення сум бюджетного відшкодування по ПДВ не відбулося, оскільки позивач правомірно здійснив розрахунок відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду. Отримання рекламних послуг від контрагентів мало реальний характер та безпосередньо повязане з господарською діяльністю товариства. Також було зазначено, що юридична особа не несе відповідальності за діяльність інших осіб. Окрім того, податок на додану вартість за спірними операціями були сплачені у повному обсязі.

В запереченнях проти заявлених позовних вимог відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності та законності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011р. В підтвердження надання рекламних послуг позивачу ГО «Організаційний комітет фестивалю журналістики»видав податкові накладні, оформлені з порушенням встановленого законодавством порядку. Крім того, до складу податкового кредиту позивачем було віднесено суми податку, сплачені за нікчемними правочинами. Однак,відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

В судовому засіданні 14.07.11р. представники сторін підтримали свої правові позиції.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

За матеріалами справи працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Харківська бісквітна фабрика»з питань достовірності та законності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в банку за лютий 2011р. , яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 18.05.2011р. №1392/42-013/00377265. 27.05.2011р. відповідач, СДПІ з посиланням на названий акт перевірки виніс податкові повідомлення-рішення №0000130842 від 27.05.2011р. про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31656000 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 грн.; №0000140842 від 27.05.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 174113,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 18.05.2011р. №1392/42-013/00377265. висновок субєкта владних повноважень про порушення Публічним акціонерним товариством «Харківська бісквітна фабрика»ч.1 ст.203 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ПАТ «Харківська бісквітна фабрика»з Приватною фірмою «Творче обєднання «Матрікс»; п.185.1. ст.185, п.198.3. ст.198 ПК України у звязку із завищенням відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ за січень 2011р. у сумі 174113 грн. та за лютий 2011р. на суму 142447,00 грн.; п.200.1. ст.200 ПК України у звязку із завищенням суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011р. на суму 174113,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

До перевірки ПАТ «Харківська бісквітна фабрика»надано договір №118/11 від 05.01.2011р. про надання позивачу Громадською організацією «Оргкомітет фестивалю журналістики»рекламних послуг з розміщення відеороликів позивача на телеканалах м. Харкова та на Всеукраїнських телеканалах з метою рекламування продукції Замовника серед цільової аудиторії споживачів.

Судом встановлено, що виконання умов договору підтверджується Додатками №1, 2, 3 до договору №118/11 від 05.01.2011р., актами здачі-прийомки наданих послуг, податковими накладними, ефірними довідками, рахунками за надані послуги, платіжними дорученнями.

На сторінці 15 акту перевірки від 18.05.2011р. №1392/42-013/00377265 зазначено, що Харківська обєднана ДПІ листом від 17.05.2011р. №3286/07-15/1325 на запити СДПІ ВПП у м. Харкові №5784/7/42-023 від 07.04.2011р., №6202/7/420023 від 12.04.2011р. стосовно підтвердження взаємовідносин між ГО «Організаційний комітет фестивалю журналістики»та АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»надала акт від 17.05.2011р. №1033/07/23750979 про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ГО «Організаційний комітет фестивалю журналістики»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика».

Згідно вищевказаного акту зустрічну звірку неможливо провести у звзку з тим, що підприємство не знаходиться за вказаною адресою, про що відділом ВПМ Харківської ОДПІ складено довідку №372/26-020 від 20.04.2011р. Відділом реєстрації та обліку платників податку направлено форму 18-ОПП 22.04.2011р.

Згідно вищевказаного акту податкова адреса субєкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 62472, м. Мерефа, вул. Леонівська,б.84.

Податковим органом зазначено, що згідно п.п. «г'»п.201.1. ст.201 ПК України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: … г') місцезнаходження юридичної особи продавця.

Згідно наданих податкових накладних ГО «Організаційний комітет фестивалю журналістики»адреса продавця: 62472, м. Мерефа, вул. Леонівська,б.84. Враховуючи, що підприємство не знаходиться за зазначеною адресою, податкові накладні складені в порушення вимог п.201.1. ст.201 ПК України.

В даному контексті суд вважає за необхідне зазначити, що приписи п.201.1. ст.201 ПК України дійсно передбачають, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій, зокрема, зазначаються в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Таким чином, норми діючого законодавства не зобовязують керівні (представницькі) органи юридичної особи знаходитись постійно за вказаною адресою. Особливості господарської діяльності того чи іншого субєкту господарювання можуть призводити і до їх термінової відсутності, наприклад, у звязку з виїздом на переговори, для отримання консультацій, підписання договорів і т.д.

Також суд зауважує, що з огляду на ст.83 ПК України до матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, зокрема, відносяться податкова інформація та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Під податковою інформацією законодавець розуміє сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України (ст.16 Закону України «Про інформацію»). При цьому, статтею 2 Закону України «Про інформацію»до основних принципів інформаційних відносин віднесено достовірність.

Стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»відносить до категорії достовірних лише ті відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру та були внесені до нього.

Відповідно до ч.5 ст.17 зазначеного законодавчого акту в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходження.

На вимогу суду до матеріалів справи надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої у реєстрі не маються записи щодо відсутності ГО «Організаційний комітет фестивалю журналістики»за адресою 62472, м. Мерефа, вул. Леонівська,б.84 як на момент виписування на адресу позивача податкових накладних, так і на момент проведення перевірки.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі такий недолік податкових накладних, що стосується невірного зазначення місцезнаходження продавця, не робить такі накладні недійсними та відповідно не позбавляє їх статусу звітних податкових документів і одночасно розрахункових документів.

В даному випадку суд також бере до уваги те, що до складу податкового кредиту не підлягають включенню лише ті суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

Зазначені вище обставини у своїй сукупності свідчать про необгрунтованість висновків відповідача стосовно порушення ПАТ «Харківська бісквітна фабрика»вимог п.201.1. ст.201 ПК України.

Суд також не погоджується з висновками СДПІ щодо порушення позивачем п.201.10. ст.201 ПК України, згідно якого у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

В даному випадку суд бере до уваги те, що вчинення дій, передбачених у вищезазначеній нормі, є правом покупця, а не його обовязком, а тому можуть здійснюватись платником податку на свій розсуд.

За матеріалами справи 05.01.2011р. між позивачем, ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» (в якості замовника) та ПП Творче обєднання «Матрікс»(в якості виконавця) було укладено договір №1/126/11, предметом якого є надання послуг по розміщенню рекламних матеріалів Замовника в ефірі загальнонаціональних та регіональних телевізійних каналів України та на інших рекламних носіях.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, укладеного між позивачем та зазначеним вище субєктом господарювання, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду СДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору СДПІ до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості послуг за вказаним вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст.201 ПК України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, договір та первинні фінансово-господарські документи засвідчені печатками субєктів господарювання, які є сторонами правочину.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на правте відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Ч.1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевірятиобсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, суд доходить висновку про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

У свою чергу позивачем доведено, що з метою дотримання принципу обачності при веденні своєї фінансово-господарської діяльності він належним чином перевірив та проаналізував оригінали установчих документів ПП Творче обєднання «Матрікс», свідоцтва про його держреєстрацію, свідоцтво платника ПДВ, довідку з ЄДРПОУ, паспорт керівника підприємства. При цьому, позивачем було встановлено, що ні єдиний державний реєстр судових рішень України, ні реєстр платників ПДВ (на сайті ДПА України) відповідно не містили відомостей щодо наявності рішення про визнання установчих документів ПП Творче обєднання «Матрікс»недійсними та анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Окрім того, суд бере до уваги встановлений в ході судового розгляду і визнаний відповідачем факт належності оформлення всіх первинних документів, які були включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами з ПП Творче обєднання «Матрікс».

Перевіряючи обґрунтованість доводу субєкта владних повноважень про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом - ПП Творче обєднання «Матрікс»правочину добутими по справі доказами, суд відзначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

В акті перевірки від 18.05.2011р. №1392/42-013/00377265 не викладено жодних фактів стосовно фізичної відсутності результатів наданих послуг у спірних правовідносинах, відсутності оплати з боку позивача вартості отриманих, збитковості господарських операцій з придбання послуг, несумісності придбаних у контрагента послуг з напрямком господарської діяльності позивача, невикористання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, повязаності позивача та ПП Творче обєднання «Матрікс»в розумінні норм Податкового кодексу України, вчинення позивачем та ПП Творче обєднання «Матрікс»спільних взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення інтересів Держави тощо.

При цьому, суд зауважує, що в ході перевірки СДПІ не взято до уваги те, що придбані у ПП Творче обєднання «Матрікс»послуги були використані позивачем у своїй господарській діяльності.

ПАТ «Харківська бісквітна фабрика», зокрема, здійснює діяльність з роздрібного та оптового продажу цукром, шоколадними, хлібобулочними та кондитерськими виробами. Основним джерелом прибутку компанії є дохід від реалізації, тобто прибуток компанії прямо пропорційно залежить від обсягу продажу товарів. Зазначена продукція належить до товарів повсякденного попиту - FMCG (Fast Moving Consumer Goods). Абсолютний прибуток від продажу таких товарів є відносно низьким, але зазвичай такі товари продаються у великих кількостях, тому загальний прибуток може бути високим. Для ринку FMCG характерним є високий рівень конкуренції, сезонність продажів для окремих категорій продуктів, а також постійна поява нових марок та видів товарів. Отже, запорукою успішного продажу таких товарів є широке представлення товару в торгівельній мережі, доступність ціни, широкий асортимент, стандарти розміщення та інші чинники.

Суд зауважує, що однією з функцій менеджменту є маркетинг (або маркетинговий менеджмент). Виходячи з визначення терміну „маркетинг", вказаному в Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 1 - інновація „Обстеженню технологічних інновацій промислового підприємства", затвердженої Наказом Держкомстату України №382 від 28.11.2005р., можна зробити висновок, що маркетинг проводиться з метою вдосконалення збуту продукції на ринку. Отже, зазначена категорія полягає у постійному здійсненні системи заходів, направлених на просування товару на відповідному ринку. Судом встановлено, що основним напрямком маркетингової політики позивача є просування товарів на ринку шляхом проведення рекламних заходів, зокрема, трансляції рекламних відеороликів кондитерської продукції ТМ «Бісквіт-Шоколад»на телебаченні.

Крім того, суд зауважує на тому, що такий предмет господарських угод, як послуги, мають свою специфіку з точки зору можливості їх використання у господарській діяльності.

Так, згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд зазначає, що послуга представляє собою діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п.17 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Отже, споживання послуг, а відповідно і їх використання у господарській діяльності відбулось у момент їх отримання ПАТ «Харківська бісквітна фабрика»від свого контрагента.

До того ж на вимогу суду позивачем надано до матеріалів справи розрахунок фінансового результату від взаємовідносин з ПП Творче обєднання «Матрікс», який свідчить про значну прибутковість діяльності товариства.

Також, у акті перевірки від 18.05.2011р. №1392/42-013/00377265 податковим органом зроблено висновок про те, що відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ч.1, 2ст. 228 Цивільного кодексу України, правочини, що мали місце між ПАТ «Харківська бісквітна фабрика»та ПП Творче обєднання «Матрікс», мають ознаки нікчемності та є нікчемними. Перевіркою встановлено неможливість реального виконання зобовязань за договором №1/126/11 від 05.01.2011р. В звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Виходячи знаведеної норми, до правовідносин, які виникли між сторонами після 01.01.2011р. до зазначених правовідносин слід застосовувати норми Податкового Кодексу України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюютьсвоєчасністьподанняплатникамиподатків бухгалтерськихзвітіві балансів,податковихдекларацій, розрахунківтаінших документів,пов'язанихз обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечуютьзастосуваннятасвоєчаснестягнення сум фінансовихсанкцій,передбаченихцим Закономтаіншими законодавчими актами Українизапорушенняподаткового законодавства, атакожстягненняадміністративних штрафівза порушенняподаткового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причиниіоцінюютьдані про факти порушень податкового законодавства;проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податківтазборів (обов'язковихплатежів)упорядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділівпо боротьбіз організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках-коштів, одержаних без установлених законом підстав, а такожпростягненнязаборгованостіперед бюджетом і державними цільовимифондамизарахунокїх майна; звертаютьсядосуду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошуватиплатниківподатків або їх представників для перевіркиправильності нарахування та своєчасностісплати податківтазборів,дотриманнявимогіншого законодавства, здійснення контролюзадотриманнямякогопокладенонаоргани державноїподатковоїслужби.Письмові повідомлення протакі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платниківподатків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно допокладених на нього функцій таповноваженьне надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених субєктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Податковим органомв акті перевірки від 18.05.2011р. №1392/42-013/00377265 зроблено висновок про те, що правочини, укладені ПАТ «Харківська бісквітна фабрика»з ПП Творче обєднання «Матрікс»є нікчемними у звязку з неможливістю реального виконання зобовязань за вказаним договором.

Суд відмічає, що частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228 ЦК України).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак, з 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, належать до виключної прерогативи судових органів.

Проте, в ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про визнання договору від 05.01.2011р. №1/126/11 недійсним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки від 18.05.2011р. №1392/42-013/00377265 не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Крім того, з огляду на приписи наведених вище норм права, слід дійти висновку, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, який передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України. Проте, в ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті від 18.05.2011р. №1392/42-013/00377265.

Крім того, зазначеним актом перевірки встановлено неспрямованість угод, укладених позивачем зі своїми контрагентами, на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, визначається законом як фіктивний (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), укладених позивачем з контрагентом, відсутні.

Довід відповідача про відсутність реальності господарських операцій за договором від 05.01.2011р. №1/126/11 підлягає відхиленню і з тієї підстави, що зазначений довід мотивований лише висновками акту від 18.05.2011р. №1710/2305/30289081 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПФ «Творчого обєднання «Матрікс»з питань взаємовідносин з ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.», складеного ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі актів ДПІ у Святошинському районі м. Києва про результати документальних позапланових невиїзних перевірок ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.»№69/23-50/33062528 від 29.03.2011р. та №81/23-50/33062528 від 13.04.2011р., де встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій цим підприємством. З цього приводу суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач, його контрагент та контрагенти останнього є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

В даному контексті суд вважає за необхідне зазначити позицію Вищого адміністративного суду України по даному питанню, викладену у листі від 02.06.2011р. N742/11/13-11.

Так, зокрема, судом касаційної інстанції зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні".

Суд зазначає, що правовідносини стосовно формування податкового кредиту унормовані ст.198 ПК України. З акту перевірки від 18.05.2011р. №1392/42-013/00377265 слідує, що доводи відповідача про порушення позивачем означеної норми з мотивів нікчемності укладених угод ґрунтуються виключно на судженнях інших податкових органів, що законом не передбачено. За правилами ч.2 ст.71 КАС України обґрунтованість таких доводів відповідачем перед судом не доведена. Акт перевірки взагалі не містить відомостей щодо суперечної інтересам держави та суспільства мети, з якою були укладені спірні правочини.

На сторінці акту перевірки від 18.05.2011р. №1392/42-013/00377265 СДПІ зазначено, що завищення підприємством відємного значення за січень 2011р. на суму 174113,00 грн., привело до завищення бюджетного відшкодування за лютий 2011р. на суму 174113,00 грн.

Суд відмічає, що з огляду на п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно п.200.4. ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Враховуючи безпідставність висновків СДПІ щодо завищення податкового кредиту у сумі 174113,00 грн. за січень 2011р., з огляду на приписи п.200.4. ст.200 ПК суд відмічає про необгрунтованість висновку про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у лютому 2011р.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень за правилами ч.2 ст.71 КАС України, а викладені в акті перевірки від 18.05.2011р. №1392/42-013/00377265 судження субєкта владних повноважень не знайшли свого підтвердження добутими судом доказами, то поданий позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат по справі належить провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000130842 від 27.05.2011р. про зменшення Публічному акціонерному товариству "Харківська бісквітна фабрика" розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 316 560 грн., у тому числі по податковій декларації з ПДВ за січень 2011 року у розмірі 174 113 грн. 00 коп. та по податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 року у розмірі 142 447 грн. 00 коп., штрафні санкції на суму 2 грн. 00 коп.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000140842 від 27.05.2011р. про зменшення Публічному акціонерному товариству "Харківська бісквітна фабрика" суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 174 113 грн. 00 коп. по податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 року, штрафні санкції на суму 1 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" (61017, м. Харків, вул. Лозівська, 8, код ЄДРПОУ 00377265) судові витрати в сумі 3 ( три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 20.07.11р.

Суддя Горшкова О.О.