Постанова № 18140036, 26.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

26 липня 2011 р. справа № 2-а- 4563/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.

за участю

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.,

представників

позивача - Вегієва Р.С.,

відповідача -Кучеренко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Приватного підприємства "ПОЛІМЕР"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство “Полімер” звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі від 26.04.2011р. №0001732305.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення не відповідає вимогам закону, оскільки господарські операції між ПП “Полімер” та постачальниками - ТОВ “ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ”, ТОВ “СЛЕПТ ФАКТУРА” мали реальний характер, були вчинені між право - і дієздатними суб'єктами права, первинні документи складені належним чином, наміру безпідставно одержати податкову вигоду платник податків у спірних правовідносинах не мав. У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що висновки акту перевірки є правильними, оскільки органами державної податкової служби, де на обліку знаходяться контрагенти позивача, встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій вищезазначеними суб'єктами господарювання. За відсутності доказів реального здійснення фінансово-господарських операцій контрагентами, а саме: відсутності трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів, укладені між платником податків та контрагентами у спірних правовідносинах правочини є нікчемними. Віднесення до складу податкового кредиту ПДВ на підставі податкових накладних, що були виписані в межах нікчемного правочину, суперечить ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч..1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і заперечення проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи спірне податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова від 26.04.2011р. №0001732305 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 298.167,00грн. (основний платіж - 198.778,00грн.; штраф - 99.389,00грн.). було винесено суб'єктом владних повноважень з посиланням на акт від 21.01.2011р. №115/2305/30359771.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, котрі покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

З наявних у справі документів слідує, що 27.07.2009 р. між позивачем ПП "Полімер" (в якості покупця) та ТОВ "КОМПАНИЯ “ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ” (в якості продавця) було укладено договір № 42 та 25.02.2010 р. між ТОВ “СЛЕПТ ФАКТУРА”(в якості продавця) та ПП "Полімер" (в якості покупця) було укладено договір б/н.

Судом встановлено, що відповідно до підписаних з ТОВ "КОМПАНИЯ “ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ” (договір № 42 від 27.07.2009р.) та ТОВ "СЛЕПТ ФАКТУРА" (договір № б\н від25.02.2010р.) позивач ПП "Полімер", у перевіряємому періоді отримав товар (мебелеву фурнітуру). Відповідно до вказаних угод, взяті на себе зобов'язання виконані сторонами в повній мірі. Товари прийняті без зауважень та сплата за ними здійснена шляхом заліку зустрічних вимог, що підтверджується матеріалами справи, а саме актами взаєморозрахунку від 01.08.2010 р.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ “ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ”, ТОВ “СЛЕПТ ФАКТУРА”, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобовязань за переліченими вище договорами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи видаткових та податкових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Долучені до справи копії товарно-транспортних накладних доводять реальність фізичного руху товару від контрагентів до позивача.

На виконання вимог ст.11 КАС України судом були витребувані у позивача докази понесення ПП "Полімер" витрат у спірних правовідносинах. З наданих позивачем на вимогу суду документів вбачається, що 01.06.2010 р. між позивачем ПП "Полімер" (в якості продавця) та ТОВ "СЛЕПТ ФАКТУРА" (в якості покупця) було укладено договір б/н та 01.09.2009 р. між позивачем ПП "Полімер" (в якості продавця) та ТОВ “ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ”(в якості покупця) було укладено договір №1.

Згідно з актом перевірки ДПІ не має жодних зауважень ані до укладення перелічених правочинів, ані до виконання перелічених правочинів, ані до правильності і повноти обчислення позивачем податкових зобов"язань з ПДВ за переліченими правочинами.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень протилежно ставиться до правочинів на продаж ТМЦ, укладених між позивачем і контрагентами - ТОВ “ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ”, ТОВ “СЛЕПТ ФАКТУРА” та до правочинів на купівлю ТМЦ, укладених між позивачем і контрагентами - ТОВ “ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ”, ТОВ “СЛЕПТ ФАКТУРА”. Не маючи жодних заперечень щодо законності і реальності правочинів, за якими позивач здійснював поставку товару на користь контрагентів - ТОВ “ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ”, ТОВ “СЛЕПТ ФАКТУРА”, суб'єкт владних повноважень водночас з цим заперечує реальність господарських операцій з поставки товару контрагентами - ТОВ “ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ”, ТОВ “СЛЕПТ ФАКТУРА” на користь позивача, ПП "Полімер".

Виявлені судом обставини спірних правовідносин, засвідчують, що суб'єкт владних повноважень при реалізації владної управлінської функції діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), небезсторонньо, недобросовісно, нерозсудливо, а отже, не забезпечив дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті перевірки.

Суд також зазначає, що викладені в акті перевірки судження субєкта владних повноважень про відсутність реальності господарських операцій за спірними правочинами підлягають відхиленню, бо зазначені доводи податкового органу не враховують положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", в силу яких позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

З'ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх зібраними по справі доказами, суд доходить висновку про відсутність фактичних даних, які б засвідчували, що придбані позивачем у ТОВ “ФОКС-ІН ПРО ІНВЕСТ”, ТОВ “СЛЕПТ ФАКТУРА” товари реально не існують, не співвідносяться з напрямом господарської діяльності ПП "Полімер", не можуть бути використані в господарській діяльності, від операцій з придбання та подальшого використання цих товарів отримано збитковий фінансовий результат.

За таких обставин, суд відзначає, що обґрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірних рішень згідно з актом не покладено, а, відтак, факт порушення ПП «Полімер»положень Закону України «Про ПДВ»є недоведеним належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи відповідачем не було виконано вимог ч.2 ст.71 КАС України, так як субєкт владних повноважень не подав до суду доказів на підтвердження правомірності спірного податкового повідомлення рішення.

Зібрані судом по справі докази не дають підстав для висновку про порушення платником податків вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 і п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки в ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, то поданий позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат по справі має бути проведений за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов позовом Приватного підприємства "ПОЛІМЕР" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 000 173 2305 від 26.04.2011р.

3.Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 01.08.2011 року.

СуддяСтаросєльцева О.В.