Постанова № 18140017, 27.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 липня 2011 р. № 2-а- 5719/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача Костирі Г. О.,

представника відповідача Головко А. І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство фірма «Юкон Агро», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 000132300 від 13 травня 2011року, яким приватному підприємству фірма «Юкон Агро»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 276243,0 грн., за штрафними санкціями у розмірі 69061,0 грн., та № 000142300 від 13 травня 2011року, яким приватному підприємству фірма «Юкон Агро»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 273660,0 грн., за штрафними санкціями у розмірі 68415,0 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податкові повідомлення рішення про застосування фінансових санкцій було прийнято на підставі акту перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №466\23\34236955, складеного співробітниками Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції від 28.04.2011 року.

Незаконність оскаржуваних повідомлень - рішень відповідача, позивач пояснює тим, що вважає податкові накладні отримані від ФОП ОСОБА_3 код 269117410 та з ТОВ «Мобілон»код ЄДРПОУ 25473432, на підставі яких був сформований податковий кредит оформлені належним чином та відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість". Тобто під час включення позивачем суми ПДВ до податкового кредиту та на момент проведення перевірки органами державної податкової служби сума податкового кредиту була підтверджена відповідними податковими накладними, виписаними саме продавцем товару позивачу, та документами, визначеними законом. Вказані правочини позивач вважає правомірними, наголошуючи на тому, що вони реальні та відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, також вони не визнані судом недійсними, а самих контрагентів такими, що мають достатній обєм правоздатності, визначений ст. 91 ЦК України.

З наведених підстав, позивач вважає, що віднесена ним сума податкового кредиту, та сформовані валові витрати за період що перевірявся є правомірними.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що у контрагента позивача - ФОП ОСОБА_3 код 269117410 та з ТОВ «Мобілон»код ЄДРПОУ 25473432 відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного кредиту…», а тому позивачем було незаконно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від постачальників ФОП ОСОБА_3 код 269117410 та з ТОВ «Мобілон»код ЄДРПОУ 25473432.

Відповідач вважає, що всі договори укладені між позивачем, ТОВ «Мобілон»та ФОП ОСОБА_3 суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним, а тому віднесена позивачем до складу валових витрат сума, за договорами із зазначеними контрагентами суперечить п. 5.1, пп.. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 та пп.. 11.2.1 п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим позивачем занижено податок на прибуток за 1 квартал 2010року на суму 32183,0 грн., за півріччя 2010 року на суму 32183,0 грн., за 9-ть місяців 2010року на суму 32183,0 грн., за 2010 рік на суму 276243,0 грн.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення, керуючись наступним.

Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області було проведено планова виїзна перевірка Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28.04.2011 року № 466/23/34236955.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки, були встановлені порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 та пп..11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями), в результаті чого заниження податку на прибуток, всього у сумі 276243,0 грн., у тому числі: - за 1 квартал 2010року на суму 32183,0 грн., за півріччя 2010року на суму 32183,0 грн., за 9-ть місяців 2010 року на суму 32183,0 грн., за 2010 рік на суму 276243,0 грн.;

-п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97 р. зі змінами та доповненнями, занижено суми ПДВ всього на суму 273660,0грн., у тому числі по періодах: січень 2010року на суму 25746,0 грн.; квітень 2010 року на суму 52666,0 грн.; грудень 2010 року на суму 195248,0 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки від 28.04.2011 року № 466/23/34236955, Красноградською МДПІ Харківської області були прийняті:

- податкове повідомлення рішення № 000132300 від 13 травня 2011 року, яким приватному підприємству фірма «Юкон Агро»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 276243,0 грн., за штрафними санкціями у розмірі ,0;

- податкове повідомлення рішення № 000142300 від 13 травня 2011року, яким приватному підприємству фірма «Юкон Агро»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 273660,0 грн. за штрафними санкціями у розмірі 68415,0 грн.

Щодо висновків викладених в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств та заниження сум податку на додану вартість, судом встановлені наступні обставини справи.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір купівлі продажу №28\01-10П від 28.01.2010року за умовами якого ФОП ОСОБА_3 зобовязується передати у власність позивачу пшеницю озиму у кількості та за ціною вказаною у видаткових накладних на загальну суму 154479,0 грн. з ПДВ.

На виконання вказаного договору ФОП ОСОБА_3 виписано видаткову накладну від 28.01.10року №РН-28\01-1, за якою на користь позивача передано 118,83 тон пшениці озимої на загальну суму 154479,0 грн., в тому числі ПДВ 25746,50 грн., а також податкову накладну №28\01-1 від 28.01.2010року.

Актом перевірки (стор. 10) встановлено, що позивачем за договором купівлі продажу №28\01-10П від 28.01.2010року було сплачено на користь ФОП ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 154479,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням №119 від 04.03.2010року на суму 150000,0грн та авансовим звітом від 28.01.2010року про отримання готівки у розмірі 4479,0грн.

Відповідно до товарно - транспортних накладних (ф.1-ТН) від 28.01.2010року №28.01.10-03 на автомобіль Камаз державний номер НОМЕР_1; від 28.01.2010року №28.01.10-04 на автомобіль Камаз державний номер НОМЕР_2; від 28.01.2010року №28.01.10-01 на автомобіль Камаз державний номер НОМЕР_3; від 29.01.2010року №29.01.10-01 на автомобіль Камаз державний номер НОМЕР_4 було здійснено перевезення озимої пшениці із м. Харкова до с. Наталине, Красноградського району, Харківської області, що є предметом договору купівлі продажу №28\01-10П від 28.01.2010року.

Позивачем, при складанні декларації на прибуток за 1 квартал 2010 року віднесено до складу валових витрат, витрати у розмірі 128733,0 грн. від взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3.

Між позивачем та ТОВ «Мобілон»23.12.2010 року було укладено договір купівлі продажу №23\12-1СХ за умовами якого ТОВ «Мобілон»зобовязується передати у власність позивачу сільськогосподарську продукцію, у кількості та за ціною вказаною у видаткових накладних.

На виконання вказаного договору ТОВ «Мобілон»виписані наступні видаткові накладні: №РН23\12-1 від 23.12.2010року на 567,09 т. пшениці 2 кл. вартістю 998078,40 грн. в тому числі ПДВ 166346,40 грн.; №РН 28\12 від 28.12.2010року на 25 т. ячменя вартістю 39250,0 грн., в тому числі ПДВ 6541,67 грн.; №РН 23\12-2 від 23.12.2010року на 67,08 т. соняшника вартістю 134160,0грн., в тому числі ПДВ 22360,0грн., а також оформлені наступні податкові накладні: №231202 від 23.12.2010року на суму ПДВ 166346,40грн.; №281201 від 28.12.2010року на суму ПДВ 6541,67грн.; №231203 від 23.12.2010року на суму ПДВ 22360,0грн.

Додатково судом встановлено, що відповідно до товарно - транспортних накладних (ф.1-ТН) від 23.12.2010року №231210\01 на автомобіль Камаз державний номер НОМЕР_2, з причепом НОМЕР_5; від 24.12.2010року №241210\01 на автомобіль Камаз державний номер НОМЕР_4, з причепом НОМЕР_6; від 24.12.2010року №301210\2 на автомобіль Камаз державний номер НОМЕР_7, з причепом НОМЕР_8; від 27.12.2010року №271210\1 на автомобіль МАН державний номер НОМЕР_9, причеп НОМЕР_10; від 27.12.2010року №271210\2 на автомобіль МАН державний номер НОМЕР_11, причеп НОМЕР_12; від 28.12.2010року №281210\1 на автомобіль МАН державний номер НОМЕР_9, причеп НОМЕР_10; від 28.12.2010року №281210\2 на автомобіль МАН державний номер НОМЕР_11, причеп НОМЕР_12; від 30.12.2010року №30.12.10\9 на автомобіль Камаз державний номер НОМЕР_1, з причепом НОМЕР_18; від 30.12.2010року №301210\10 на автомобіль Камаз державний номер НОМЕР_13, з причепом НОМЕР_14; від 30.12.2010року №301210\11 на автомобіль Камаз державний номер НОМЕР_13, з причепом НОМЕР_14; від 29.12.2010року №291210\2 на автомобіль МАН державний номер НОМЕР_9, причеп НОМЕР_10; від 29.12.2010року №291210\2 на автомобіль МАН державний номер НОМЕР_11, причеп НОМЕР_12; від 30.12.2010року №301210\1 на автомобіль Камаз державний номер НОМЕР_4, з причепом НОМЕР_6; від 30.12.2010року №301210\2 на автомобіль Камаз державний номер НОМЕР_15, з причепом НОМЕР_21; від 30.12.2010року №301210\1 на автомобіль Камаз державний номер НОМЕР_7, з причепом НОМЕР_8; від 30.12.2010року №301210\4 на автомобіль МАН державний номер НОМЕР_9, причеп НОМЕР_10; від 30.12.2010року №301210\5 на автомобіль МАН державний номер НОМЕР_11, причеп АХ НОМЕР_12; від 30.12.2010року №301210\6 на автомобіль Камаз державний номер НОМЕР_16, з причепом НОМЕР_17; від 30.12.2010року №301210\8 на автомобіль Камаз державний номер НОМЕР_1, з причепом НОМЕР_18; від 30.12.2010року №301210\7 на автомобіль Камаз державний номер НОМЕР_20, з причепом НОМЕР_19 було здійснено перевезення із м. Харкова до с. Наталине, Красноградського району, Харківської області сільськогосподарської продукції за номенклатурою відповідно видаткових накладних: №РН23\12-1 від 23.12.2010року на 567,09 т. пшениці 2 кл; №РН 28\12 від 28.12.2010року на 25 т. ячменя; №РН 23\12-2 від 23.12.2010року на 67,08 т. соняшника на виконання договору купівлі продажу №23\12-1СХ, укладеного між позивачем та ТОВ «Мобілон»23.12.2010року.

Позивачем, при складанні декларації на прибуток за 2010 рік віднесено до складу валових витрат, витрати у розмірі 976240,0 грн. від взаємовідносин з ТОВ «Мобілон».

Додатково матеріалами справи підтверджено, що отриманий від ТОВ «Мобілон»та ФОП ОСОБА_3 товар був в подальшому реалізований позивачем на користь інших осіб з урахуванням ПДВ, і такі правочини мали завершений та реальний характер, а саме:

07.12.2010 року між позивачем та ТОВ «Украгрозакупка»був укладений договір №11\02 на постачання жмиху соняшника у кількості 60 тон, загальною вартістю 126600грн з ПДВ. Відповідно до накладної №143 від 23.12.2010року, на виконання вказаного договору поставки №11\02 від 07.12.2010року, позивачем було передано на користь ТОВ «Украгрозакупка»67,08 тон жмиха соняшника загальною вартістю 141538,80грн. з ПДВ. За даною господарською операцією, позивачем виписана податкова накладна №6 від 23.12.2010року. ТОВ «Украгрозакупка»здійснило розрахунок з позивачем за отриманий товар відповідно до платіжних доручень № 1601 від 21.12.2010року на суму 31744,60 грн.; №1522 від 20.12.2010року на суму 83000,0 грн.; №1766 від 29.12.2010року на суму 60000,0грн.

Відповідно до накладної №146 від 29.12.2010року, за без договірною поставкою, позивачем було передано на користь ТОВ «Полфорум»24,80 тон ячменя загальною вартістю 40176,0грн. з ПДВ. На підтвердження отримання даного товару, ТОВ «Полфорум»видало позивачу довіреність на ТМЦ №26 від 29.12.2010року. За даною господарською операцією, позивачем виписана податкова накладна №9 від 29.12.2010року. ТОВ «Полфорум» здійснило розрахунок з позивачем за отриманий товар відповідно до платіжних доручень № 237 від 29.12.2010року на суму 38800,0 грн.; №244 від 29.12.2010року на суму 1376,0грн.

Відповідно до накладної №145 від 27.12.2010року, позивачем було передано на користь АОЗТ «Харківська бісквітна фабрика»522,180 тон пшениці 2 класу, загальною вартістю 791973,0грн. з ПДВ та 15, 14 тон пшениці 3 класу, загальною вартістю 22331,50грн. з ПДВ. За накладною №148 від 30.12.2010року, позивачем було передано на користь АОЗТ «Харківська бісквітна фабрика»209,06 тон пшениці 2 класу, загальною вартістю 317074,33грн. з ПДВ та 55, 04 тон пшениці 3 класу, загальною вартістю 81184,50грн. з ПДВ. На підтвердження отримання даного товару, АОЗТ «Харківська бісквітна фабрика»видало позивачу довіреність на ТМЦ №2976 від 14.12.2010року. За даною господарською операцією, позивачем виписана податкові накладні №8 від 27.12.2010року та 311 від 30.12.2010року. В свою чергу АОЗТ «Харківська бісквітна фабрика»здійснило розрахунок з позивачем за отриманий товар відповідно до платіжних доручень № 1101102733 від 10.01.2011року на суму 150000,0 грн.; №1101112813 від 11.01.2011року на суму 101165,40 грн.; №1101173319 від 17.01.2011року на суму 100000,0грн.; №11011834843 від 18.01.2011року на суму 150000,0грн.; №1101193554 від 19.01.2011року на суму 106000,0грн.; №1101213810 від 121.01.2011року на суму 150000,0грн.; №1101254059 від 25.01.2011року на суму 150000,0грн.; №1101284339 від 28.01.2011року на суму 70000,0грн.; №1102115620 від 11.02.2011року на суму 300000,0грн.; №1102216508 від 11.02.2011року на суму 177910,0грн.

Між позивачем та АОЗТ «Харківська бісквітна фабрика»21.01.2009року був укладений контракт №49\09 на постачання озимої пшениці відповідно до специфікації №13 від 29.12.2010року до контракту. Відповідно до накладної №4 від 29.01.2010року, на виконання вказаного контракту №49\09 від 21.01.2009року та специфікації №13 від 29.12.2010року до нього, позивачем було передано на користь АОЗТ «Харківська бісквітна фабрика»167, 52 тон пшениці 3 класу, загальною вартістю 221964,0грн. з ПДВ. За даною господарською операцією, позивачем виписана податкова накладна №4 від 29.01.2010року. АОЗТ «Харківська бісквітна фабрика»здійснило розрахунок з позивачем за отриманий товар відповідно до платіжного доручення № 1002111113 від 11.02.2010року на суму 221964,0 грн.

Відповідно до довідки позивача №116 від 07.06.2010року залишки ТМЦ отриманої від ТОВ «Мобілон»та ФОП «Броварник»станом на 23.03.2011року на складі відсутні.

Таким чином, судом встановлено факт передачі, отримання та взаємних розрахунків за продукцію за договорами, укладеними між позивачем, ТОВ «Мобілон»та ТОФ ОСОБА_3, а також між позивачем та іншими контрагентами на ту ж саму продукцію, що підтверджено наведеними вище первинними документами.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано докази наявності у його власності нежитлових приміщень, що використовуються ним під складські, розташовані в Харківській області, Красноградського району, с. Наталине, вул. Радянська, 73, про що свідчить договір купівлі продажу нерухомого майна №1-3759 від 22.08.2007року та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16297391 від 16.10.2007року.

Також позивачем надано нотаріально посвідчені договори оренди у якості доказу перебування у його користуванні вантажних транспортних засобів, які здійснювали перевезення товару у взаємовідносинах з ТОВ «Мобілон»та ФОП ОСОБА_3.

Досліджені судом докази підтверджують доводи позивача про наявність у нього матеріально-технічної бази для виконання зобовязань у взаємовідносинах з ТОВ «Мобілон»та ФОП ОСОБА_3.

Наведене свідчить, що при укладанні та виконанні згаданих вище договорів дії господарюючих субєктів були направлені на реальне настання юридичних наслідків за укладеними правочинами та відсутність у них ознак їх нікчемності.

З огляду на викладене, треба зазначити, що згідно статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, очевидно, що сторонами було погоджено всі умови, що істотними для даного виду договорів.

Суд не погоджується з доводами відповідача про нікчемність договору купівлі продажу №23\12-1СХ від 23.12.2010року, укладеного між позивачем та ТОВ «Мобілон»та договору купівлі продажу №28\01-10П від 28.01.2010року, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3, та їх не направлені на досягнення економічних і соціальних результатів з метою одержання прибутку, бо для цього відсутні жодні підстави. У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем не доведено, що ТОВ «Мобілон»та ФОП ОСОБА_3 були виключені з ЕДРПОУ на час укладення зазначених правочинів.

Посилання відповідача на те, що угоди між позивачем та ТОВ «Мобілон»та ФОП ОСОБА_3 не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ним обумовленні, є відповідно до п. 5 ст. 203 ЦК України підставою для визнання таких угод недійсними судом за позовом зацікавленої особи. Рішення судів про визнання відповідних угод недійсними відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно доказом недійсності такого правочинну за підстав наведених відповідачем у акті перевірки та у своїх запереченнях повинно бути рішення відповідного суду, яке набуло законної сили.

За вимогами ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено правила ведення податкового обліку. Відповідно із п. 11.2 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів,...або дата оприбуткування платником податку товарів.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивач отримав товар в повному обсязі у 2010 році, що підтверджується дійсними видатковими та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, та на підставі даних документів оприбуткував товар та, відповідно, збільшив валові витрати виробництва (перша подія).

З урахуванням наведеного, правомірно вважати, що висновок відповідача щодо порушення позивачем п. 5.1, пп.. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 та пп.. 11.2.1 п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не відповідає дійсності.

Тому віднесення позивачем до складу валових витрат за 1 квартал 2010 року сума у розмірі 128733,0грн. за договором купівлі продажу №28\01-10П від 28.01.2010року, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3 та видаткової накладної від 28.01.10року №РН-28\01-1 на суму 154479,0 грн., в тому числі ПДВ 25746,50грн., а також за 2010 рік сума у розмірі 976240,0 грн. за договором купівлі продажу №23\12-1СХ від 23.12.2010року, укладеного між позивачем та ТОВ «Мобілон»та видатковими накладними: №РН23\12-1 від 23.12.2010року на 567,09 т. пшениці 2 кл. вартістю 998078,40грн. в тому числі ПДВ 166346,40 грн.; №РН 28\12 від 28.12.2010року на 25 т. ячменя вартістю 39250,0грн. в тому числі ПДВ 6541,67 грн.; №РН 23\12-2 від 23.12.2010року на 67,08 т. соняшника вартістю 134160,0грн.в тому числі ПДВ 22360,0грн. є правомірним.

Стосовно доводів відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого останнім завищено податковий кредит, по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 на суму 25746,0 грн., та по взаємовідносинах з ТОВ «Мобілон»на суму 195248,0 грн., спираючись на нікчемність право чинів укладених між позивачем та зазначеними контрагентами з посиланням на приписи ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Як встановлено вище, правочини, які було вчинено між позивачем ТОВ «Мобілон»та ФОП ОСОБА_3 є правомірними, реальними та такими, що відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не заборонена законом, а також вони не визнані судом недійсними. Правові наслідки, обумовлені правочинами між позивачем та ТОВ «Мобілон», ФОП ОСОБА_3 реально настали для всіх сторін.

У відповідача відсутні докази, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім того не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Посилання відповідача на відсутність надмірної сплати до Бюджету податку на додану вартість постачальниками позивача також не можуть прийматися до уваги, з огляду на наступне.

Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету та встановлення їх сплати по ланцюгу постачання.

Відповідно до п. 8.1. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до норм Закону України “Про систему оподаткування” за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину.

Якщо контрагент не виконав свого обов'язку по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі, передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зазначена позиція висловлена в п. 1 Довідки щодо правових позицій Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з деяких проблемних питань застосування чинного законодавства у вирішенні спорів, що виникають з податкових відносин (за матеріалами перегляду за винятковими обставинами судових рішень Вищого адміністративного суду України у 2008-2009 рр.).

Згідно п.п 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7. ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пункт 7.2.6. Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює: “Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту”.

Відповідно до п. 7.4.5.Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що “бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг)”.

Матеріалами справи свідчать, що на виконання договору купівлі продажу №28\01-10П від 28.01.2010року, укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_3 була оформлена податкова накладна №28\01-1 від 28.01.2010року, а на виконання договору купівлі продажу №23\12-1СХ, укладеного позивачем з ТОВ «Мобілон»були оформлені податкові накладні: №231202 від 23.12.2010року; №281201 від 28.12.2010року; №231203 від 23.12.2010року.

Також при перевірці повноти нарахування податку на додану вартість відповідачем претензій щодо наявності або оформлення первинних документів, у тому числі і податкових накладних по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Мобілон», згідно яких підприємство - позивач має право на податковий кредит на підставі п.п.1.7. Закону України від 03.04.97 г. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»висунуто не було.

Крім того, суд зазначає, що в акті перевірки містяться посилання на документальну перевірку ФОП ОСОБА_3, однак в судовому засіданні встановлено, що не має відомостей про прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки контрагента позивача. Також в акті перевірки позивача містяться посилання на акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Мобілон», однак в матеріалах справи не міститься відомостей щодо прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки контрагента вказаного позивача, натомість в матеріалах справи міститься довідка про результати перевірки ТОВ «Мобілон».

Тому, суд погоджується з доводами викладеними у позовній заяві, що позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту за січень 2010 року, суму ПДВ, у розмірі 25746,0 грн., згідно податкової накладної №28\01-1 від 28.01.2010року, отриманої від постачальника ФОП ОСОБА_3 та за грудень 2010 року суму ПДВ, у розмірі 195248,0 грн., згідно податкових накладних, а саме: №231202 від 23.12.2010року на суму ПДВ 166346,40грн.; №281201 від 28.12.2010року на суму ПДВ 6541,67грн.; №231203 від 23.12.2010року на суму ПДВ 22360,0грн., отриманих від постачальника ТОВ «Мобілон».

Актом перевірки також встановлені порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»по взаємовідносинах з ТОВ «Чиста Криниця». А саме позивачем включено до податкового кредиту за квітень 2010року, у реєстр отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за квітень 2010року суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними: №94 від 06.04.2010року по взаємовідносинах з ТОВ «Чиста Криниця»п.н. 30731271, на придбання пшениці 3кл. на загалну суму 128000,0грн. в т.ч. ПДВ 21333,0грн.; №97 від 08.04.2010року по взаємовідносинах з ТОВ «Чиста Криниця»п.н. 30731271, на придбання пшениці 3кл. на загальну суму 128000,0грн в т.ч. ПДВ 21333,0грн.; №124 від 19.04.2010року по взаємовідносинах з ТОВ «Чиста Криниця»п.н. 30731271, на придбання пшениці 3кл. на загальну суму 60000,0грн в т.ч. ПДВ 10000,0 грн.

Позивачем не надано до матеріалів справи наведених вище податкових накладних та інших первинних документів, щоб підтвердили наявність взаємовідносин із ТОВ «Чиста Криниця» та відповідно право на податковий кредит.

Пунктом 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до п. 7.4.5.Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За таких підстав, суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем порушенні п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та занижено податок на додану вартість за квітень 2010року на суму 52666,0грн.. у звязку з чим в цій частині позову необхідно відмовити.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 000132300 від 13 травня 2011року та податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 000142300 від 13 травня 2011року в частинні визначення приватному підприємству фірма “Юкон Агро” суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 220994,0 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 55248,0 грн. не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, тому позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства фірма «Юкон Агро» до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень рішень задовольнити частково.

Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 000132300 від 13 травня 2011року, яким приватному підприємству фірма “Юкон Агро” визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 276243,0 грн., за штрафними санкціями у розмірі 69061,0грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області № 000142300 від 13 травня 2011року, яким приватному підприємству фірма “Юкон Агро” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 273660,0 грн. за штрафними санкціями у розмірі 68415,0 грн., в частинні визначення приватному підприємству фірма “Юкон Агро” суми податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 220994,0 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 55248,0 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь Приватного підприємства Фірма "Юкон Агро" (63343, Харківська область, Красноградський район, с. Наталине, вул. Радянська, 73, Код ЄДРПОУ 34236955) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1.70 грн. (одна гривня 70 копійок).

Апеляційна скарга на постанову подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення або, в разі оголошення у судовому засіданні вступної та резолютивної частини протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. В разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 28 липня 2011 року.

Суддя Д.В. Бездітко