Постанова № 18139994, 07.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 липня 2011 р. № 2-а- 3570/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.,

за участю секретаря судового засідання Островської М.О.,

за участю представника позивача Яуфман О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Елеватормлинмаш" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Харкова про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Елеватормлинмаш», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Харкова, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача зі зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за вересень 2010 року на 48428,00 грн., визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000010700/0 від 17.01.2010 р., винесене ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 17.12.2010 р. по 30.12.2010 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Елеватормлинмаш» з питань нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась за вересень 2010 р.

За результатом виїзної перевірки складено Акт №9/07-12/00931767 від 05.01.2011 р.

Відповідно до висновків, зазначених в Акті перевірки, перевіркою встановлено порушення п. 1.3 ст. 1, пп.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), що призвели до завищення податкового кредиту з ПДВ по декларації за вересень 2010 р. на суму 48428,00 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по декларації за вересень 2010 р. на суму 48428,00 грн., завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації за жовтень 2010 року на суму 48428, 00 грн.

За вказаним актом перевірки винесене ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова податкове повідомлення-рішення №0000010700/0 від 17.01.2011 р., про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 48428,00 грн.

ВАТ «Елеватормлинмаш» вважає податкове повідомлення-рішення №0000010700/0 від 17.01.2010 р. про завищення бюджетного відшкодування на суму 48428,34 грн. протиправним з наступних підстав.

Як свідчить Акт перевірки, при здійсненні перевірки податковий орган дослідив, але не врахував наступні документи, що підтверджують право ВАТ «Елеватормлинмаш» на податковий кредит та бюджетне відшкодування на суму 48 428,00 грн.:

- договір підряду №1941/2010 від 20.07.2010 р. з ТОВ «ДОМ і К»; - договір підряду №194/2010 від 20.08.2010 р. з ТОВ «ДОМ і К»;

- договір підряду №218/2010 від 23.09.2010 р. з ТОВ «ДОМ і К»;

- договір доручення № 219/2010 від 22.09.2010 з ВАТ «Дергачівська рай агрохімія»;

- акт виконаних робіт№1 від 06.10.2010 р. по договору №194/2010 від 20.08.2010 р.;

- акт виконаних робіт №2 від 06.10.2010 р. по договору №194/2010 від 20.08.2010 р.;

- акт виконаних робіт №3 від 07.10.2010 р. по договору №194/2010 від 20.08.2010 р.;

- акт виконаних робіт№1 від 19.11.2010 р. по договору №218/2010 від 22.09.2010 р.;

- акт виконаних робіт№2 від 19.11.2010 р. по договору №218/2010 від 23.09.2010 р.;

- платіжні доручення: № 13643 від 06.092010 р., № 13701 від 15.09.2010 р., № 13736 від 22.092010 р., № 13781 від 29.092010 р.;

- податкові накладні: № 1190 від 29.09.2010 р. на суму 269 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 916,67 грн., № 1127 від 22.09.2010 р. на суму 11 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 983,33 грн., № 1061 від 15.09.2010 р. на суму 5 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 933,33 грн., № 985 від 06.09.2010 р. на суму 3 570,00 грн. в т.ч. ПДВ 595,00 грн.

Відповідно до зазначених документів, між ВАТ «Елеватормлинмаш» та ТОВ ДОМ і К» було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору підряду, ТОВ «ДОМ і К» виконав для ВАТ «Елеватормлинмаш» будівельно-ремонтні роботи, ВАТ «Елеватормлинмаш» - оплачено на користь ТОВ «ДОМ і К» вартість виконаних підрядником та прийнятих ВАТ «Елеватормлинмаш» робіт.

Отже, платник податків мав право відповідно до Закону Про ПДВ включити до складу податкового кредиту суму податку, сплаченого у складі вартості робіт, виконаних ТОВ «Дом і К».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представник позивача, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ВАТ «Елеватормлинмаш» 05.01.1994 р. зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради, про що зроблено відповідний запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 1 480 120 0000 000154 та 28.02.1994р. взятий на податковий облік у ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова за № 30.

20.10.2010 р. позивачем до ДПІ Жовтневого району м.Харкова подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 р. із визначенням суми з ПДВ до відшкодування з бюджету в розмірі 396897,00 грн.

Судом також встановлено, що 20.11.2010 року позивач подав до ДПІ Жовтневого району м.Харкова декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 р. із визначенням суми з ПДВ до відшкодування з бюджету в розмірі 913660,00 грн.

З 17.12.2010 р. по 30.12.2010 р. фахівцем ДПІ Жовтневого району м. Харкова проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Елеватормлинмаш» з питання нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за вересень 2010 року.

За наслідками проведення перевірки відповідачем складено акт перевірки акт №9/07-12/00931767 від 05.01.2011 р., яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: - порушення 1.3 ст. 1, пп.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), що призвели до завищення податкового кредиту з ПДВ по декларації за вересень 2010 р. на суму 48428,00 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по декларації за вересень 2010 р. на суму 48428, 00 грн., завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації за жовтень 2010 року на суму 48428, 00 грн.

На підставі акту перевірки №9/07-12/00931767 від 05.01.2011 р., в межах строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, 17.01.2011 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0000010700/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2010 року на суму 48428,00 грн.

Не погодившись із зазначеним актом та рішенням відповідача, ВАТ «Елеватормлинмаш» звертався зі скаргами до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, ДПА України у Харківській області.

Так, зокрема, рішенням ДПА України у Харківській області №1098/10/25-103 від 18.03.2011 р. податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №0000010700/0 від 17.01.2011 р. залишено без змін, а скарга без задоволення.

Згідно наданих позивачем копій договорів, судом встановлено, що 20.08.2010 року між позивачем та ТОВ "ДОМ і К" було укладено договір підряду №194/2010, та 23.09.2010 р. укладено довір підряду №218/2010 р., відповідно до яких позивач (замовник) доручає ТОВ "ДОМ і К" (підрядник) виконати ремонтно-будівельні роботи.

Згідно до ч.1 ст. 837 Цивільного Кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.2.2.Договірів, Підрядник зобов'язаний до початку робіт надати оригінал ліцензії на виконання такого виду робіт для ознайомлення та копію. Копія зазначеної ліцензії міститься в матеріалах справи.

Відповідно до умов укладеного договору позивачем та ТОВ "ДОМ і К" 23.09.2010 р. та 09.11.2010 р. було підписано кошторис.

На виконання вказаних робіт ТОВ "ДОМ і К" виписані податкові накладні: № 1190 від 29.09.2010 р. на суму 269 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 916,67 грн., № 1127 від 22.09.2010 р. на суму 11 900,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 983,33 грн., № 1061 від 15.09.2010 р. на суму 5 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 933,33 грн., № 985 від 06.09.2010 р. на суму 3 570,00 грн. в т.ч. ПДВ 595,00 грн., які включено до податкового кредиту в декларацію по ПДВ за жовтень 2010 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Вказані роботи прийняті ВАТ «Елеватормлинмаш» без заперечень про що свідчать акти виконаних підрядних робіт: акт виконаних робіт №1 від 06.10.2010 р. по договору №194/2010 від 20.08.2010 р.; акт виконаних робіт №2 від 06.10.2010 р. по договору №194/2010 від 20.08.2010 р.; акт виконаних робіт №3 від 07.10.2010 р. по договору №194/2010 від 20.08.2010 р.; акт виконаних робіт №1 від 19.11.2010 р. по договору №218/2010 від 23.09.2010 р.; акт виконаних робіт №2 від 22.11.2010 р. по договору №218/2010 від 23.09.2010 р.

Розрахунки між субєктами господарювання за виконані роботи проведені у безготівковій формі згідно платіжних доручень №13643 від 06.09.2010 р. на суму 3570,00 грн., №13701 від 15.09.2010 р. на суму 5600,00 грн., №13736 від 22.09.2010 р. на суму 11900,00 грн., №13781 від 29.09.2010 р. на суму 269500,00 грн.

Суд зазначає, що порушення, про яке зазначене в Акті перевірки, стосується порядку формування податкового кредиту платника ПДВ по операціям, що є обєктом оподаткування зазначеним податком.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент перевірки) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стаття 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:

- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Отже, отримання податкової накладної, оформленої саме до вимог чинного законодавства, є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-вр від 03.04.1997 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7. ст. 7 зазначеного Закону.

Відповідно до підпункту. 7.7.1. пункту 7.7. ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту. 7.7.2. пункту 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Приписами підпунктів 7.4.1., 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг ), вартість яких включається до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, які підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Окрім того, відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Під час розгляду справи позивачем були надані копії первинних документів, які підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких ВАТ «Елеватормлинмаш» визначило суми податкового кредиту.

Суд зазначає, що згідно ст. 42 Господарського Кодексу - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх звязок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки субєкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі зазначеного, суд вважає висновки, що викладені у акті перевірки позивача, є необґрунтованими та спростовуються наступним.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «ДОМ і К» 27.12.2005 р. зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради, про що зроблено відповідний запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 1 480 102 0000 021878, та є платником податку на додану вартість, про що видане відповідне свідоцтво платника ПДВ.

Будівельну діяльність ТОВ «ДОМ і К» здійснює на підставі ліцензії на здійснення будівельної діяльності (згідно з переліком) серії АВ №118054 від 02.06.2006 р. зі строком дії до 02.06.2011 р.

Із дослідженої в судовому засіданні довідки з ЄДРПУ вбачається, що запис про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ТОВ "ДОМ і К" внесено лише 02.11.2010р., тоді як господарські операції з позивачем відбулися у вересні-жовтні 2010року.

Відповідач, зменшуючи позивачу суму податкового кредиту, не врахував положення п. 1.3. ст. 1, п. 10.1., 10.2. ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідно до яких, несплата продавцем податку на додану вартість, не є підставою для відмови покупцю в збільшенні податкового кредиту.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податки, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення суми податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2. ст. 10 Закону).

Таким чином несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Як свідчить аналіз приписів закону «Про податок на додану вартість», законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі. Судом встановлено, що позивач оплатив отримані послуги, додаткових вимог щодо права на податковий кредит, чинним законодавством не передбачено.

Податкові накладні, складені контрагентом позивача, відповідають вимогам чинного законодавства.

Одночасно з цим суд зауважує, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Тобто, суд приходить до висновку, що позивач не наділений правом та можливістю відстежувати порядок формування податкових зобовязань своїх контрагентів і не може нести відповідальність за їх протиправні дії.

Крім того, із досліджених в судовому засіданні договору купівлі-продажу нежитлових будівель №5179 (бланк сер. ВАС №434252) від 26.12.2002р. (арк. справи 60), акту приймання-передачі від 26.12.2002 р. до договору купівлі-продажу нежитлових будівель №434252 від 26.12.2002р. (арк. справи 63), витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 10066 від 24.01.2003р. (арк. справи 62), реєстраційного посвідчення про реєстрацію права власності на нерухоме майно (арк. справи 64) вбачається, що придбані позивачем послуги були використані у його власній господарської діяльності.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів факту правомірності висновків про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування, а позивач не наділений правом та можливістю відстежувати порядок формування податкових зобовязань своїх контрагентів і не може нести відповідальність за їх протиправні дії, а тому суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Елеватормлинмаш" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Харкова зі зменшення суми бюджетного відшкодування Відкритому акціонерному товариству "Елеватормлинмаш" по декларації за жовтень 2010 року на 48428,00 грн.,

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова №0000010700/0 від 17.01.2010 р. про зменшення Відкритому акціонерному товариству "Елеватормлинмаш" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 48428,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Елеватормлинмаш" витрати по сплаті державного мита в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 12 липня 2011 р.

СуддяБартош Н.С.