Постанова № 18139873, 13.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 2831/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 р.                                                                                           м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФО-П ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому з урахуванням уточнень просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від № 0002581704/0 від 25.10.2010р., яке винесене відповідачем на підставі висновків акту перевірки від 14.10.2010р. № 9215/1704/НОМЕР_1.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив про безпідставність та незаконність нарахування відповідачем сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість. Стверджує, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість сформовані ним по взаємовідносинам з ПП «Еліт-Агро-Транс»в межах звичайної господарської діяльності, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними. Неправомірними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, вважає також висновки Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про нікчемність угод позивача з ПП «Еліт-Агро-Транс», оскільки питання про недійсність правочину відповідно до положень Цивільного кодексу України має вирішуватись судом.

В судовому засіданні позивач доводи та вимоги адміністративного позову підтримав, просив суд про їх задоволення в повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова, в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про що свідчить особистий підпис представника відповідача в розписці про одержання судової повістки, в наданих до суду письмових запереченнях на позов виклав власну правову позицію щодо обставин справи, вимоги адміністративного позову не визнав. В обґрунтування заперечень вказав на те, що позивач до складу податкового кредиту з податку на додану вартість неправомірно відніс суми по взаємовідносинам з ПП «Еліт-Агро-Транс», відносно якого Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова проведено перевірку та встановлено неможливість здійснення реальної господарської діяльності і нікчемність укладених угод. З цих підстав просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав та мотивів.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем, Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова, відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, проведено документальну невиїзну перевірку ФО-П ОСОБА_1 з питань правових відносин з ПП «Еліт-Агро-Транс»за період з 01.08.2008р. по 31.10.2009р. Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі). Оскільки відповідачем була проведена саме документальна невиїзна перевірка діяльності позивача, то суд доходить висновку, що при її проведенні відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, визначених ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та у спосіб, визначений ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні, в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, тобто дотримався вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Результати документальної невиїзної перевірки позивача оформлені актом від 14.10.2010р. за № 9215/1704/НОМЕР_1, висновками якого встановлено порушення ФО-П ОСОБА_1 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 426180,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 14.10.2010р. за № 9215/1704/НОМЕР_1 відповідачем 25.10.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002581704/0, яким визначено суму грошового зобов’язання позивачу по податку на додану вартість в загальній сумі 639270 грн., з яких 426180,00 грн. –основний платіж, 213090,00 грн. –штрафна (фінансова) санкція.

В ході розгляду справи судом встановлено, що не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 25.10.2010р. № 0002581704/0, позивач оскаржив його в порядку, визначеному п.п. 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»для оскарження рішень контролюючих органів, шляхом подачі скарг послідовно до Державної податкової адміністрації у Харківській області та Державної податкової адміністрації України. Рішеннями ДПА у Харківській області від 14.12.2010р. № 1958/н/25-203 та ДПА України від 21.02.2011р. № 1751/м/25-0315 податкове повідомлення-рішення від 25.10.2010р. № 0002581704/0 залишено без змін, а скарги ФО-П ОСОБА_1 - без задоволення.

Оскільки причиною виникнення спору стали висновки ДПІ у Московському районі м. Харкова про неправомірність декларування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість, то суд зазначає, що в спірних правовідносинах слід керуватись нормами спеціального закону, яким є Закон України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на час виникнення таких правовідносин, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту, і не суперечать положенням спеціального Закону.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. За змістом положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності. При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Дата виникнення права на податковий кредит визначається п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, норми чинного податкового законодавства пов’язують виникнення права на податковий кредит з наявністю податкової накладної, оформленої відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Матеріалами справи підтверджено, що між ФО-П ОСОБА_1 та ПП «Еліт-Агро-Транс»03.08.2008р. укладено договір б/н купівлі-продажу товарів (ячмінь, пшениця, кукурудза, соняшник та інші сільгосппродукти).

В матеріалах справи містяться надані позивачем копії первинних документів по взаємовідносинам з ПП «Еліт-Агро-Транс», а саме видаткові та податкові накладні на придбання ячменю, пшениці, ржі, соняшника, кукурудзи, гречихи (а.с. 55-65, 67,68, 70, 72-94), податкові накладні про надання транспортних послуг (Т.1 а.с. 66, 69, 71), акти прийому-передачі робіт (транспортних послуг) (а.с. 49-50).

В акті перевірки від 14.10.2010р. за № 9215/1704/НОМЕР_1 зазначено та підтверджено наявними в матеріалах справи копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів, видатковими та податковими накладними, що розрахунки між позивачем та ПП «Еліт-Агро-Транс»проведено готівкою (Т.1 а.с. 95-103).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи придбані товари (ячмінь, пшениця, кукурудза, соняшник та інш.) реалізовані позивачем в адресу ПзІІ «Серна», ТОВ «ТД Пересечанський МЕЗ», ПП «Агровік», ТОВ «Наша Олія», ПП «Агропродукт», ТОВ «ТПК «Слобода» про що свідчать залучені до матеріалів справи договори купівлі-продажу, укладені позивачем з вказаним підприємствами, та копії первинних документів –видаткових та податкових накладених (Т.2 а.с. 126-165).

Судом встановлено, що придбана у ПП «Еліт-Агро-Транс»продукція доставлялась та зберігалась позивачем на зернових складах ДП ДАК «Хліб України»ТД «Золотий колос», ДП ДАК «Хліб України»«Торгівельно-заготівельне підприємство», про що свідчать копії договорів складського зберігання зерна, укладених між ФО-П ОСОБА_1 та зазначеними підприємствами, копії актів прийому-передачі виконаних робіт (приймання, відвантаження, зберігання, сушка, вентилювання), а також платіжні доручення щодо сплати за вказаними договорами за отриманні послуги (Т.2 а.с. 70-125).

Судом встановлено, що для транспортування придбаної у ПП «Еліт-Агро-Транс»продукції ФО-П ОСОБА_1 укладені договори про надання автотранспортних послуг з ФО-П ОСОБА_2, ФО-П ОСОБА_3, ФО-П ОСОБА_4, ФО-П ОСОБА_5, в межах виконання яких складені акти виконаних робіт. Про сплату за вказаним договорами свідчать копії платіжних доручень та квитанції до прибуткових касових ордерів. Крім того, до матеріалів справи долучені товарно-транспортні накладні, що свідчать про фактичне переміщення придбаного товару від постачальника ПП «Еліт-Агро-Транс»на склади ДП ДАК «Хліб України»ТД «Золотий колос», ДП ДАК «Хліб України»«Торгівельно-заготівельне підприємство», з якими у позивача були укладені договори складського зберігання зерна (Т.2 а.с. 16-69).

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати ряд обов'язкових реквізитів. За приписами п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції. Зазначені норми вказують на те, що підставою для включення витрат до складу податкового кредиту є їх безпосередній зв’язок з господарською діяльністю платника податку та належне документальне оформлення. Водночас, сама наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова при проведенні перевірки позивача в повному обсязі досліджено обставини господарських відносин ФО-П ОСОБА_1 з ПП «Еліт-Агро-Транс»та первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, та не встановлено їх невідповідність вимогам законодавства, які пред’являються до документів даного виду. Наявність у позивача податкових накладних від ПП «Еліт-Агро-Транс», які відповідають як вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині документального підтвердження сум податкового кредиту, так і вимогам до складання первинних документів, що визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, не заперечувалась відповідачем і в ході судового розгляду.

Судом з’ясовано, що в основу висновків відповідача про порушення ФО-П ОСОБА_1 вимог податкового законодавства покладено виключно висновки акту Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 28.05.2010р. № 987/23-03-05/35972541 (Т.2 а.с 10-15) за результатами документальної невиїзної перевірки ПП «Еліт-Агро-Транс»за період з 07.07.2008р. по 29.04.2010р., який надійшов на адресу ДПІ у Московському районі м. Харкова листом від 20.08.2010р. № 3892/7/23-03-12. Суд звертає увагу, що акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 28.05.2010р. № 987/23-03-05/35972541 містить відомості про нікчемність угод ПП «Еліт-Агро-Транс»з постачальниками та покупцями за період з 07.07.2008р. по 29.04.2010р. з огляду на ненадання для перевірки фінансово-господарських документів, при цьому конкретні угоди та первинні документи, складені на їх виконання, при проведенні перевірки ПП «Еліт-Агро-Транс»ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова не досліджувались.

З цього приводу суд зазначає, що відсутність в розпорядженні податкового органу документів суб’єкта господарювання або необізнаність податкового органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб’єктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у зв’язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів. Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб’єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким суб’єктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченнями нікчемності всіх укладених з ним угод. Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов’язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до справи жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи ПП «Еліт-Агро-Транс»за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред’являються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Підстав для висновку про те, що ФО-П ОСОБА_1 було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено. Відповідач обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, які підтверджені належними документами, в ході розгляду справи не спростував, підстав для невизнання або критичної оцінки наданих позивачем документів по взаємовідносинам з ПП «Еліт-Агро-Транс»суд не знаходить.

Завданням адміністративного судочинства згідно зі ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

В ході розгляду даної справи судом достовірно встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте без належного обґрунтування та підстав, передбачених чинним законодавством. Висновки ДПІ у Московському районі м. Харкова про порушення позивачем вимог податкового законодавства не тільки не знайшли свого документального підтвердження, а й спростовуються матеріалами справи, а тому суд виходить з достатності правових підстав та належних доказів для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем, правомірність власних висновків, законність та обґрунтованість оскаржуваного правового акту індивідуальної дії не доведено, що дає суду підстави для задоволення вимог адміністративного позову.

З’ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 25.10.2010 року №0002581704/0, винесене ДПІ у Московському районі м. Харкова.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 03,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб’єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

          Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2011 року.

Суддя                                                             Шевченко О.В.