Постанова № 18139838, 12.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 7287/11/2070

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2011 р.                                                                                           м. Харків

          Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.

          розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області до Приватного підприємства "Асигра" про стягнення заборгованості,-

                                                            В С Т А Н О В И В :

          Суб’єкт владних повноважень, Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, Приватного підприємства «Асигра» заборгованість в сумі 480,00грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивач указав, що відповідач є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, однак всупереч закону не оплатив самостійно обрахованих сум внесків та прийнятого УПФУ рішення про нарахування штрафу і пені. На утворену суму боргу УПФУ була направлена вимога, яка отримана відповідачем. Вимога відповідачем не оскаржувалась, проте і не виконувалась. У зв'язку з викладеним позивач просив стягнути суму заборгованості в судовому порядку.

          Відповідач, Приватне пдприємство «Асигра» до суду свого уповноваженого представника не направив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норм процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

          Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи відповідач як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування обліковується обліковується в Управлінні Пенсійного фонду України в Дергачіському районі Харківської області.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” відповідач як страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

          Порядок подачі такої звітності встановлений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджена постановою Правління пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663; далі за текстом - Інутрукція) і на виконання даної Інструкції відповідач подав до територіального органу Пенсійного фонду розрахунки суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за листопад 2010р. В рядку 8 зазначеного розрахунку відповідачем указано показник 3.344,00грн..

Суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати приписи ч.6 ст.20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, так як саме положеннями даної статті закону унормовані правовідносини з приводу сплати страхових внесків.

          Аналізуючи приписи даної норми, суд доходить висновку, що за загальним правилом страхові внески повинні сплачуватись не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду (абз.1 ч.6 ст.20), а в разі, коли до настання зазначеної дати відбувається одержання (перерахування) коштів на оплату праці (виплати доходу), то одночасно з таким одержанням (перерахуванням) (абз.8 ст.20).

          При цьому, суд відзначає, що саме таке розуміння дати виникнення обов’язку по сплаті страхових внесків кореспондує положенням абз.1 ч.12 ст.20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, де вказано, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Як з’ясовано судом при розгляді справи, відповідач обов’язку по своєчасній та повній сплаті внесків на обов’язкове пенсійне страхування в повному обсязі не виконав, що підтверджується даними долученої до справи картки особового рахунку.

Окрім того, судом з’ясовано, що до спірної суми заборгованості структурно входить заборгованість по оплаті рішення УПФУ в Дергачівському районі Харківської області № 507 від 09.12.2010р., яким нараховано платежу в загальній сумі 18,39грн. (штраф –13,50грн.; пеня –4,89грн.).

          Зі змісту названого рішення слідує, що правовою підставою для його винесення позивач указав п.2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", згідно з яким за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

          Відповідно до ч.13 ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

          Оглянувши назване рішення, суд відзначає, що за формою, змістом та підставами винесення оглянуте рішення узгоджується з компетенцією територіальних органів Пенсійного фонду України, яка визначена ст.106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а за способом її (слід розуміти - компетенції) реалізації відповідає порядку дій, який визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663; далі за текстом –Інструкція), винесене повноважною посадовою особою УПФУ.

          Підстав для висновку про невідповідність оглянутого рішення закону або відсутність у відповідача обов'язку виконувати владні приписи оглянутого рішення судом з матеріалів справи не виявлено.

          Наявність заборгованості по оплаті рішення № 507 від 09.12.2010р. підтверджується приєднаною до справи роздруківкою картки особового рахунку.

Згідно з ч.2 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

          Страхувальникам, які мають недоїмку, територіальними органами Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилається вимога про її сплату (абз.1 ч.3 ст.20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).

          При цьому, як визначено абз.2 даної статті вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом і за приписами абз.3 цієї ж статті має бути сплачена страхувальником протягом десяти робочих днів із дня одержання.

В силу ч.14 ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”статус виконавчого документу мають також і рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

          У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику (абз.2 ч.14 ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”).

          Судом досліджена наявна в матеріалах справи копія корінця вимог від 01.02.2011р. № 8.

          Доказів виконання обов’язку за названою вимогою або доказів відсутності обов’язку виконувати названу вимогу в частині здійснення платежу внаслідок втрати вимогою юридичної сили в процедурі судового чи позасудового оскарження, через дефекти змісту, форми, підстав походження, або доказів направлення згаданої вимоги до органів державної виконавчої служби України чи доказів знаходження згаданої вимоги на виконанні в органах державної виконавчої служби України матеріали справи не містять.

          Таким чином, слід дійти висновку про відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання відповідачем у спірних правовідносинах обов’язку по здійсненню платежу.

          Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що згідно з п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року (абз.4 п.7); стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється (абз.5 п.7); на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (абз.6 п.7).

          Матеріали справи не містять фактичних даних, які б засвідчували зміну в установленому чинним законодавством порядку дати виконання відповідачем обов’язку по проведенню платежів у спірних правовідносинах.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В ході судового розгляду доказів того, що заявлена суб’єктом владних повноважень вимога порушує права і охоронювані законом інтереси відповідача у сфері публічно-правових відносин судом не виявлено, а тому поданий позов належить задовольнити, адже обґрунтованість вимоги суб’єкта владних повноважень підтверджена добутими судом доказами.

При вирішенні спору суд зважає і на те, що оскільки положеннями ст..41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності, то суд вважає, що вирішення питання про примусове відчуження будь-яких активів (майна), що охоплюється вимогою про стягнення, згідно з ст..124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів і підлягає вирішенню безвідносно до інших дій, які були вчинені суб'єктом права з метою відновлення порушеного права і інтересу на отримання належних платежів.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

          Адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області до Приватного підприємства "Асигра" про стягнення заборгованості –задовольнити.

          Стягнути з Приватного пдприємства «Асигра» (місцезнаходження - вул. Зелена, буд.31, с. Алісівка, Дергачівський район, Харківська область; ідентифікаційний код –36122553) на користь Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області (місцезнаходження - 62302, Харківська обл, м. Дергачі, вул. Залізнична, буд.31; ідентифікаційний код - 22645335; р/р 256063123735, р/р 256053133735 ХОУ ВАТ «Ощадбанк»МФО 351823) заборгованість у розмірі 480,00 (чотириста вісімдесят) грн. 00коп.

                    Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                   Сліденко А.В.