Постанова № 18139820, 14.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 липня 2011 р.                                                                                 № 2-а- 5263/11/2070

          Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко О.В. за участю секретаря судового засідання Кузьменко Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального підприємства "Старосалтівський комбінат житлово-комунальних послуг"

простягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В:

          Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Комунального підприємства «Старосалтівський комбінат житлово –комунальних послуг»(надалі відповідач) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у сумі 9807,32 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно –господарських санкцій у розмірі 61,74 грн., загальна сума - 9869,06 грн.

В обґрунтування заявленого позову ХОВФСЗІ вказав, що відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ та організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Статтею 20 зазначеного Закону передбачено сплату штрафних санкцій тими організаціями, підприємствами та установами, де чисельність працевлаштованих інвалідів менша ніж норматив, встановлений законом. Також позивач вказав, що адміністративно –господарські санкції за не створення робочих місць для інвалідів сплачуються юридичною особою самостійно. Відповідач мав створити в 2010 році для працевлаштування інваліда 1 робоче місце, проте не зробив цього. За 1 не створене робоче місце для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, відповідач до 16.04.2011 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 9807,32, що підтверджується звітом за формою 10-ПІ від 09.02.2011 року 2434 та розрахунком заборгованості. Крім того, відповідачу нарахована пеня у розмірі 61,74 грн., яка також не сплачена.

          Представник позивача у судове засідання не прибув, про час дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за відсутністю представника Фонду.

          Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

          У письмових поясненнях на позов відповідач - Комунальне підприємство «Старосалтівський комбінат житлово –комунальних послуг», вказав, що заборгованість Харківському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у розмірі 9869, 06 грн., у тому числі 9807, 32 грн. фінансова санкція та 61, 74 грн. пеня, виникла у зв'язку із скрутним фінансовим становищем на підприємстві. В тарифи на комунальні полслуги не включено фінансові санкції і інших джерел для погашення санкцій у підприємства немає. При надходженні коштів підприємство по можливості сплатить дану заборгованість.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

          Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6, ст.128 КАС України суд доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

          Суд, вивчивши доводи позову та заперечення на позов, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

          Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. №1434 та ст.3 КАС України, Харківська обласна дирекція Фонду соціального захисту інвалідів є суб’єктом владних повноважень. Звернення даної особи до суду з позовом про стягнення заборгованості по оплаті адміністративно-господарських санкцій передбачено ч.ч.5, 9 та 10 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, у зв'язку з чим даний спір підлягає вирішенню в порядку КАС України.

          Частиною 3 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст.20 даного закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Невиконання особою встановлених ч.3 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” обов’язків, є правопорушенням.

          Аналізуючи норми права, які врегульовують спірні правовідносини, суд відзначає, що проголошене ч.1 ст.17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення права інвалідів працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, реалізовано законодавцем у спосіб покладення обов’язків з працевлаштування інвалідів як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

          При цьому, до обов’язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів ч.3 ст.17, ч.1 ст.18, ч.ч.2, 3, 5 ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, віднесено укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості, оскільки в силу ст.21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов’язку виконувати певну роботу, а у роботодавця - обов’язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці. Частиною 3 ст.18 названого закону - на роботодавця покладено обов'язок щодо виділення та створення робочих місць, надання державній службі зайнятості відповідної інформації, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

          Як випливає з приписів ч.3 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, до обов’язків державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування інвалідів, бо саме з цією метою роботодавці зобов’язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію. Вказане кореспондує приписам ч.1 ст.19 Закону України “Про зайнятість населення”, відповідно до якої до обов’язків державної служби зайнятості віднесено ведення обліку вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування, ч.2 ст.19 цього ж закону, де передбачено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а також п.4 та п.8 Положення про державну службу зайнятості, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991р. №47, в частині завдань і прав державної служби зайнятості відповідно.

За таких підстав, суд вважає, що передбачена ч.1 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідальність має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст.18 означеного закону, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або в разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст.17, ч.1 ст.18, ч.ч.2, 3, 5 ст..19, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Оскільки адміністративно-господарські санкції нараховуються за календарний рік, суд вважає, що дії по виділенню та створенню робочих місць, наданню державній службі зайнятості інформації мають бути вчинені роботодавцем до початку календарного року або невдовзі після його початку у строк, який є розумно достатнім для організації державною службою зайнятості працевлаштування інвалідів, тобто направлення інвалідів до цього роботодавця з метою працевлаштування.

          Розглядаючи справу, суд також бере до уваги положення п.4 ст.20 Закону України “Про зайнятість населення”, згідно з яким підприємства, установи і організації незалежно від форми власності щомісяця подають місцевим центрам зайнятості за їх місцезнаходженням адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Комунальне підприємство «Старосалтівський комбінат житлово –комунальних послуг»є роботодавцем. Згідно поданого підприємством звіту за формою № 10-ПІ (річного) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів»за 2010 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу осіб у 2010 році на підприємстві склала 41 особу. Кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу повинна складати у 2010 році - 3 робочих місця.

Проте у 2010 році на підприємстві згідно даного звіту працювало - 2 особи. (а.с. 5).

          Згідно листа Вовчанського районного центру зайнятості від 18.04.2011 року за вих. № 857, підприємство відповідача - КП "Старосалтівський комбінат житлово - комунальних послуг ", код ЄДРПОУ 21212155, не надавав протягом 2010 року звітів про наявність вільних робочих місць для інвалідів (гр. 15 Форми 3 -ПН "Звіт про наявність вакансій"). (а.с. 16).

          Згідно з ч.1 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.          

          Строк оплати адміністративно-господарських санкцій за порушення ч.3 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлений ч.5 ст.20 цього ж закону, де вказано, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

          Несплата адміністративно-господарських санкцій за встановленим ч.2 ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” має своїм правовим наслідком нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

          Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач повинен був самостійно сплатити до 15.04.2011 року включно адміністративно - господарські санкції у розмірі 9807,32 грн., що підтверджується звітом за формою 10 - ПІ № 2434 від 09.02.2011 року (а.с. 5) та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно - господарських санкцій (а.с. 6).

Сума пені, яку відповідач повинен сплатити підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно –господарські санкції і складає 61, 74 грн. (а.с. 6).

Загальна сума заборгованості складає 9869, 06 грн. (а.с. 6).

          За таких обставин вбачається, що відповідачем не було виконано покладені на нього законодавством обов’язки щодо створення у себе робочих місць для працевлаштування інвалідів, які мають бути зайняті інвалідами постійно протягом року. Відповідач про створення належно атестованого робочого місця для працевлаштування інваліда відповідні органи протягом року не повідомляв, доказів наявності належної кількості робочих місць, створених та атестованих згідно встановлених вимог протягом року, з матеріалів справи не вбачається.

          Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що несплачені відповідачем штрафні санкції, які мали обчислюватися та сплачуватися ним самостійно, підлягають стягненню з відповідача в примусовому порядку.

          На підставі викладеного, ст., ст. 19, 20 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. № 70, Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженого наказом Держкомстату України від 28.09.05р. № 286 та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Старосалтівський комбінат житлово-комунальних послуг" про стягнення коштів - задовольнити.

          Стягнути з Комунального підприємства «Старосалтівський комбінат житлово –комунальних послуг»(62560, вул. Леніна, 1 смт. Старий Салтів, Вовчанський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 33803888, МФО 351629, р/р 260041861 «Мегабанк»на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, майдан Свободи 5, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 24134567, УДК у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у сумі 9807,32 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно –господарських санкцій у розмірі 61,74 грн., загальну суму 9869,06 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України .

Суддя О.В. Панченко